LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4806301/618/20

від 19.10.2020 ·

Справа № 301/618/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Готри Т.Ю., Фазикош Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду від 05 серпня 2020 року, головуюча суддя Гичка О.Б., про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: Загатянська с/р, Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дійсним Договору оренди земельної ділянки та скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА № 523 від 13.10.2017 р., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , треті особи: Загатянська с/р, Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дійсним Договору оренди земельної ділянки та скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА №523 від 13.10.2017 р. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив: - визнання дійсним Договору оренди земельної ділянки розміром 0,9 га, укладений між позивачем та Загатянською сільською радою 10 червня 2003 року на підставі рішення п`ятої сесії IV скликання Загатянської сільської ради № 35 від 14.02.2003; - скасувати розпорядження голови Закарпатської ОДА №523 від 13.10.2017 року «Про надання дозволу на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовної площею 1,00 га, розташованої за межами населеного пункту урочище Пустар, на території Загатянської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, з подальшим наданням її в оренду, для рибогосподарських потреб на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 ». Ухвалою Іршавського районного суду від 05 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, у зв`язку з чим просить ухвалу судді місцевого суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування розпорядження голови Закарпатської ОДА №523 від 13.10.2017 року підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а інша позовна вимога в порядку цивільного судочинства, відтак матеріали позовної заяви у силу вимог п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України належить повернути заявнику. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність нормам процесуального права. Так, згідно з п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). За приписами ч.1 ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпуютьсвою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом України в постанові від 14 грудня 2016 р. (справа №6-2554цс16), рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом для захисту свого майнового права права користування земельною ділянкою, оскільки розпорядження голови ОДА порушує його право користування (оренди) земельною ділянкою та водоймою, що на ній знаходиться. У зв`язку з цим можна дійти висновку, що спірні правовідносини не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а тому позов підлягає розгляду саме за правилами цивільного судочинства. У контексті наведеного суд першої інстанції не мав правових підстав повертати позовну заяву позивачу через порушення правил об`єднання позовних вимог, через що постановлена ним ухвала відповідно до вимог ст. 379 ч.1 п.4 ЦПК України підлягає скасуванню як незаконна, а справа направленню до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України,апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Іршавського районного суду від 05 серпня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду складено 19 жовтня 2020 року. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»