Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2724/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2724/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Заяць О.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) у якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області, які полягають, у безпідставному застосуванні норм Постанови № 103, при поновленні раніше призначеної пенсії, внаслідок чого не була врахована в розмір грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія надбавка за особливі умови служби в розмірі 50% (посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальне звання), а також була зменшена виплата, призначеної пенсії за рахунок виплати у 2018 році лише 50%, а у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії визначеної станом на 01.03.2018; - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2018 року, включивши в розмір грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія надбавку за особливі умови служби в розмірі 50% (посадового окладу та надбавки за вислугу років); - зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області виплатити різницю між виплаченою пенсією з 01.03.2018 року і перерахованою з урахуванням надбавки за особливі умови служби в розмір 50 % (посадового окладу та надбавки за вислугу років) та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного, станом на 01.03.2018 року, починаючи з 01.03.2018 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 01.03.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У період з 07.01.2000 року по 28.02.2009 року позивач отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Починаючи з 01.03.2009 року ОСОБА_1 виплата пенсії здійснювалася на підставі Закону України «Про державну службу». Після звернення позивача із відповідною заявою про призначення (поновлення) пенсії, відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ГУ ПФУ в Чернігівській області прийнято рішення про поновлення з 01.03.2018 року виплати пенсії ОСОБА_1 по ІІ групі інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Під час прийняття вказаного рішення, пенсійним органом було враховано грошове забезпечення, визначене постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року № 34 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» за нормами, чинними станом на 01.02.2008 року, за посадою начальника відділу УПМ ДПА в Чернігівській області, яку позивач обіймав на день звільнення зі служби. Також, ГУ ПФУ в Чернігівській області проведено перерахунок пенсії позивача, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», станом на 01.03.2018 року. Так, пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2018 року, за відповідною посадою, в розмірі 80% грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад - 7610 грн. 00 коп., оклад за військове звання - 1410 грн. 00 коп., надбавка за вислугу років (40 %) - 3608 грн. 00 коп., всього: 12 628 грн. 00 коп.(а.с.14). Вважаючи, що відповідач діяв із порушеннями чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач звернувся до суду 12.09.2019 року, тобто на момент дії Постанови №804, а отже у відповідача були відсутні законні підстави для виплати пенсії в розмірі іншому, ніж встановлений вищезазначеними нормативно-правовими актами. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - по тексту - Закон), Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (далі - Порядок №45), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Усі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до п. 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Згідно п. 2 Порядку №45 на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки). Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Приписи п. 3 Порядку № 45 визначають, що на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Крім того, абзацом 1 пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи. Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі № 21-484а13, у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 року у справі № 686/15836/16-а та від 27.02.2019 року у справі №753/23503/16. Колегією суддів апеляційної інстанції враховується, що згідно абз. 7 п. 5 Порядку №45 у редакції, яка була чинною до внесення до неї змін Постановою №103, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються. Разом з тим, 24.02.2018 року набула чинності Постанова № 103, якою було внесено зміни, зокрема і до пункту 1 Порядку № 45, який викладено у новій редакції, а саме: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України». Пунктом 1 Постанови № 103 вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Постановою № 103 було чітко визначено та регламентовано порядок та особливості здійснення перерахунку пенсії особам відповідно до статті 63 Закону, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону. Оскільки Кабінет Міністрів України у Постанові № 103 не скасовував (навпаки, підтвердив соціально-економічні права відповідної категорії осіб на перерахунок пенсії), а виключно змінив механізм реалізації цих прав, то вказане рішення Уряду, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню до них. Таким чином, перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, та був звільнений з посади начальника відділу УПМ Державної податкової адміністрації України. Тобто, у даному випадку, уповноваженим органом, який зобов`язаний підготувати та направити до пенсійного органу відповідну довідку для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення позивача є Державна податкова адміністрація України. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази складення та направлення на адресу ГУ ПФУ в Чернігівській області оновленої довідки для перерахунку пенсії ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.03.2018 року, тобто на момент переходу останнього з одного виду пенсії на інший. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що пенсія, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має бути призначена останньому вперше. Вказане суперечить нормам чинного законодавства, адже пенсія особі призначається одноразово, а перехід на інший вид пенсії особа може здійснювати за власним бажання без застережень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач, під час переведення позивача з одного виду пенсії на інший (01.03.2018 року), діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, оскільки пенсія ОСОБА_1 поновлена на підставі матеріалів пенсійної справи, адже нових довідок від уповноваженого органу - Державної податкової адміністрації України не надходило. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом, підставами та механізмом проведення, порядком обчислення грошового забезпечення (складові, періоди які враховуються) та відповідно врегульовані різними нормами законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Згідно п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права, а не на момент призначення пенсії, та регламентовано нормами закону, чинного на час такого перерахунку. Скасування 05.03.2019 року у судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови №103 у контексті спірних правовідносин не змінює алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону, передбачений Порядком №

45. Як вже було зазначено вище, Порядок № 45 у редакції до внесення змін Постановою №103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли, зокрема, від Міністерства оборони України та його територіальних органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку №

45. Крім того, згідно абз. 1 п. 5 Порядку №45 у редакції, чинній на момент проведення Позивачу перерахунку пенсії у 2018 році, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням. Оскільки постановами Кабінету Міністрів України №103 та №45 при перерахунку пенсії не передбачалось включення інших видів грошового забезпечення, ніж передбачених цими постановами, в тому числі тих, які отримував позивач, на момент виникнення у нього права на призначення пенсії, відповідач не мав правових підстав для їх врахування при визначенні розміру пенсії на момент проведення перерахунку. Крім того, відповідно до п. 9 Порядку № 45 відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не наділений. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом даного спору є правильність перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Чернігівській області. Питання врахування у складі грошового забезпечення додаткових видів грошового забезпечення, а саме: особливих умов служби в розмірі 50% могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації України щодо складення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в рамках цієї справи. Натомість, права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивача пенсійний орган не має. У зв`язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ГУ ПФУ в Чернігівській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01.03.2018 року діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача такого права, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Наведені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у зразковій справі № 240/6263/18, щодо якої дана справа №810/4634/18 є типовою. Так, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 13.09.2019 року в справі № 240/6263/18 та зазначила, що питання щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, урегульовані Порядком № 45, тобто пенсійні органи не мають законних підстав самостійно визначати розміри складових грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку. Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи при ухваленні рішення у типовій справі. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Одночасно суд зазначає, що вимоги про оформлення нової довідки можуть бути підставою для звернення позивача до суду з окремими позовними вимогами. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що в цій частині апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а позовні вимоги залишаються без задоволення. Суд апеляційної інстанції надає оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2018 року, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеної станом на 01.03.2018 року. Як вже вище зазначалося судом та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 01.03.2018 року розмір пенсії ОСОБА_1 , був перерахований на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам». Зазначене підтверджується копією розрахунку пенсії за вислугу років, який міститься в матеріалах справи (а.с.14). Як вбачається з матеріалів справи, під час виплати пенсії, протягом 2018-2019 року, пенсійним органом здійснено підвищення розміру пенсії позивача тільки у розмірі 50% та 75 %. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Так, в цій частині позовних вимог є визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо часткової виплати суми підвищеної пенсії, протягом 2018-2019 років, а саме: 50% та 75 %, замість належних 100%. 30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців. У подальшому, 24.02.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова №103). У пунктах 1 та 2 Постанови 103 визначено, що перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) слід проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Відповідно до частини другої статті 255 КАС України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили - 05 березня 2019 року. Таким чином, у зв`язку із скасуванням п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2018 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії відповідно до Постанови № 103, після переведення на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ. У той же час, згідно з розрахунком пенсії за вислугу років, станом на 01.01.2018 року, підвищення пенсії позивача складає щомісячно 50% від підвищення; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення; з 01 січня 2020 року 100% щомісячно від підвищення. Як зазначає позивач, керуючись вказаним пунктом Постанови № 103, відповідач протиправно виплачував перераховану пенсію поетапно. У відповідності до ч. 3 статті 52 Закону № 2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Згідно із ч. 2 статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії». Системний аналіз статей 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії», що не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії». У той же час, зі змісту пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 вбачається, що ними врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У зв`язку з чим, суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії». Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у зразковій справі Верховного Суду від 06.08.2019 (справа №160/3586/19). З огляду на зазначене, починаючи з 05.03.2019 року, пенсія позивача підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, відтак дії відповідача щодо поетапності виплати перерахованої пенсії та зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , є протиправними. Таким чином, суд доходить висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 , починаючи з 05.03.2019 року, з врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави для висновку, що в цій частині вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду 12.09.2019 року, тобто на момент дії постанови Кабінету Міністрів України № 804 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі по тексту - Постанова № 804), а отже у відповідача були відсутні законні підстави для виплати пенсії в розмірі іншому, ніж встановлений вищезазначеними нормативно-правовими актами, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, Постанова № 103 та Постанова № 804 не відповідають акту вищої юридичної сили, а саме: ст.ст. 51, 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Натомість, порядок виплати пенсії, який встановлений Постановою № 103 та Постановою № 804, суперечить зазначеним нормам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У свою чергу, положення п.п. 1, 2 Постанови № 103 та Постанови № 804 хоч і встановлюють обов`язок здійснити перерахунок пенсії та виплачувати її з 01.01.2018 року, проте запроваджений ними порядок фактичної виплати коштів призводить до того, що пенсіонер отримає пенсію у належному розмірі лише з 01 січня 2020 року, тобто через майже через два роки після виникнення у нього відповідного права. Також, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що Постанова № 804 була визнана протиправною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року у справі 640/19133/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року. Зазначені судові рішення були ухвалені після звернення розгляду цієї справи судом першої інстанції, однак додатково підтверджують законність і обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, в межах розгляду даної справи, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , починаючи з 05.03.2019 року. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних щодо вищезазначених обставин. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України). Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року). Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України»(№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98). Отже, позивач у спірних правовідносинах мав законні сподівання на обчислення розміру його пенсії, з урахуванням підвищень та доплат, які передбачені нормами чинного законодавства. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити частково адміністративний позов. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А, код ЄДРПОУ 21390940) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 05.03.2019 року, виходячи зі 100 відсотків суми підвищення пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 19.10.2020 року