Постанова 4851 № 440/1739/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 р. Справа № 440/1739/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 26.05.20 року по справі № 440/1739/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, яка полягає у ненаданні відповіді та не вирішення питань скарги ОСОБА_1 №845 від 05.11.2019 р.; - зобов`язати Територіальне управління державного бюро розслідувань надати відповідь на скаргу ОСОБА_1 №845 від 05.11.2019 р.; - стягнути з Територіального управління державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, 10000 грн на відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 листопада 2019 року звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, зі скаргою № 845 шляхом надсилання останньої на електронну пошту " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". На час звернення до суду як зазначає позивач відповіді на подану ним скаргу не отримав, чим порушено його право на інформацію. Бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді та невирішення питань по скарзі №845 від 05 листопада 2019 року позивачу завдано моральних страждань та заподіяно моральну шкоду, яка оцінюється в 10000 грн. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 440/1739/20 закрито провадження у справі №440/1739/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що цей спір належить розглядати за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Роз`яснено позивачу, що повторне звернення до Полтавського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Роз`яснено позивачу про його право звернутися із даним позовом до Октябрського районного суду міста Полтава, як до суду в територіальній юрисдикції якого знаходиться Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава. На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що питання його скарги №845 від 05.112019 р. не стосується конкретного кримінального провадження і слідчих дій, вимоги про внесення відомостей до ЄРДР, тобто не стосується дій і питань, які повинні розглядатися в межах Кримінального кодексу України і Кримінального процесуального кодексу України, а стосуються управлінських дій керівництва Державного бюро розслідувань. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 440/1739/20 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 шляхом надсилання листа на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, зі скаргою № 845 (а.с. 5). Відповідно до скарги № 845 від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 просив з`ясувати та назвати причини, з яких впродовж 2019 року працівниками ДБР не відкрито жодного кримінального провадження по заявах позивача та не надано відповіді на 9 заяв, а також провести службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників ДБР, які не надали відповіді на 9 заяв позивача (а.с. 4). Скарга № 845 від 05 листопада 2019 року надійшла до ТУ ДБР в м. Полтаві 06 листопада 2019 року (Вх.№ К-6838/ез) (а.с. 42). Листом від 11.11.2019 р. № К-6838/19-02-2 повідомлено ОСОБА_1 про розгляд його скарги №845 від 05.11.2019, у якому, крім іншого, зазначено, що подані ОСОБА_1 заяви: №653 від 01.09.2019 р., № 654 від 01.09.2019 р., № 655 від 01.09.2019 р., №656 від 01.09.2019 р., №657 від 01.09.2019 р., № 658 від 01.09.2019 р., №659 від 01.09.2019 р., № 660 від 01.09.2019 р., №661 від 01.09.2019 р., не містять фактичних даних про вчинення кримінального правопорушення, а викладені у них доводи носять характер оскарження рішень, дій та бездіяльності службових осіб. Також роз`яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_1 має право оскаржити його відповідно до ст. ст. 303/307 КПК України до слідчого судді суду, в територіальній юрисдикції якого знаходиться орган, який прийняв відповідне рішення (а.с. 41). Позивач заперечує отримання відповіді на подану ним скаргу №845 від 05.11.2019 р. та вирішення питань, викладених у даній скарзі, звернувся до суду з позовом. Приймаючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності відповідача, яка регламентована нормами Кримінального процесуального кодексу України, а тому даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Із правового аналізу вказаних норм встановлено, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, колегія суддів дійшла наступного висновку. Предметом спору в справі, яка переглядається, на думку позивача, є протиправна бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на його скаргу № 845 від 05.112019 року в порядку Закону України "Про звернення громадян", в якій просив з`ясувати та назвати причини з яких впродовж 2019 року працівниками ДБР не відкрито жодного кримінального провадження по заявах позивача та не надано відповіді на 9 заяв, а також провести службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників ДБР, які не надали відповіді на 9 заяв позивача. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства. Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна. Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Таким чином, вчинення дій під час кримінального провадження, зокрема щодо повідомлення заявника про початок досудового слідства та вчинення інших процесуальних дій, які слідчий та прокурор зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк та спосіб, порядку розголошення інформації про вчинені гласні та негласні слідчі дії, порядок проведення яких врегульовано нормами Кримінального процесуального кодексу України, можливе в порядку кримінального судочинства. З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Полтаві, зі скаргою від 05.11.2019 р. № 845, в якій позивач просив з`ясувати та назвати причини, з яких впродовж 2019 року працівниками ДБР не відкрито жодного кримінального провадження по заявах позивача та не надано відповіді на 9 заяв, а також провести службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності працівників ДБР, які не надали відповіді на 9 заяв позивача. Колегія суддів встановила, що за заявами ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, а скарга №845 від 05.11.2019 стосувалась надання інформації про внесення відомостей до ЄРДР, слідчим прийнято рішення про долучення зазначеної скарги до матеріалів кримінального провадження №2201920000000046 від 18.07.2019 р. (а.с. 80-86). Таким чином, спір між ОСОБА_1 та відповідачем щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, щодо ненадання відповіді та не вирішення питань скарги позивача №845 від 05.11.2019 та зобов`язання вчинити дії, стосується перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, зокрема в рамках кримінального провадження №2201920000000046 від 18.07.2019 р. Колегія суддів вважає, що вимоги позивача пов`язані не з управлінською діяльністю відповідача, а з діями та прийняттям рішення, порядок вчинення яких визначений кримінальним процесуальним законодавством України. Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Згідно з ч. 2 ст. 60 КПК України заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування. З матеріалів справи встановлено, що у кримінальному провадженні №22019200000000046 позивач є заявником у розумінні статті 60 Кримінального процесуального кодексу України, а тому може оскаржити дії, рішення та бездіяльність слідчого або прокурора у порядку та спосіб, які визначені Кримінальним процесуальним кодексом України. Таким чином, при визначенні юрисдикції у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов`язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється. Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини стосуються окремих питань діяльності відповідача, яка регламентована нормами Кримінального процесуального кодексу України, а тому даний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 440/1739/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 по справі № 440/1739/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Л.О. Донець Я.М. Макаренко