Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 335/10005/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 335/10005/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2024 ( суддя Рибалко Н.І.) в адміністративній справі №335/10005/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ковальова Д.В., звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 338 від 24.06.2024, якою на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ст. ст. 122, ч. 6 ст. 161 КАС України, надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб: надання оновленої позовної заяви із зазначенням повного найменування відповідача та надання клопотання про поновлення строку на звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску цього строку. 23.09.2024 на виконання вказаної вище ухвали до суду надійшла уточнена позовна заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач зазначив, що оскаржувана постанова ним була отримана лише 22.08.2024 і до вказаної дати був позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про її оскарження, у зв`язку з відсутністю тексту постанови. Пояснив, що оскільки 02.09.2024 є понеділком, то позивач з урахуванням положень ч. 6 ст. 119 КАС України звернувся до суду в межах визначеного законодавством десятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови. А отже, вважає, що строк ним пропущений з поважних причин, оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем без участі позивача та надана йому до 22.08.2024 не була. Крім того, надав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2024 позов повернуто позивачеві. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги фактично зводяться до не згоди із прийнятою ухвалою суду. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує наступні підстави. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У частині 3 статті 122 КАС встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статті 286 КАС України. Відповідно до положень частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Згідно статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З наведених положень видно, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Згідно частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України). Згідно частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 4 статті 123 КАС України). Таким чином, наведеними вище правовими нормами встановлено, що суд першої інстанції зобов`язаний з`ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Із змісту адміністративного позову та матеріалів справи видно, що предметом оскарження у цій справі є постанова винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.06.2024 та не отримана позивачем. 23.09.2024 на виконання вказаної вище ухвали до суду надійшла уточнена позовна заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач зазначив, що оскаржувана постанова ним була отримана лише 22.08.2024 і до вказаної дати був позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про її оскарження, у зв`язку з відсутністю тексту постанови. Пояснив, що оскільки 02.09.2024 є понеділком, то позивач з урахуванням положень ч. 6 ст. 119 КАС України звернувся до суду в межах визначеного законодавством десятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови. А отже, вважає, що строк ним пропущений з поважних причин, оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем без участі позивача та надана йому до 22.08.2024 не була. В свою чергу, перевіряючи наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції надав оцінку лише тому, що позивачу достеменно було відомо про наявність винесеної відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення з моменту складання відносно нього протоколу. Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 було повідомлено про місце і час розгляду справи, а саме: 18.06.2024 о 16-50 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах адміністративної справи відсутній протокол від 18.06.2024 № 404, який би підтверджував факт обізнаності щодо розгляду справи а саме: 18.06.2024 о 16-50 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , як основний доказ початку перебігу строку. Натомість, суд першої інстанції не дослідив зазначені докази та помилково дійшов висновку про відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом. Аналізуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позову і обмежив право позивача в аспекті доступу до суду, що стало перешкодою для захисту його права та аналізу дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 при зверненні до суду щодо прийняття оспорюваної постанови серії № 338 від 24.06.2024, відповідно оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)». У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 26.09.2024 в адміністративній справі №335/10005/24 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 02 грудня 2024 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко