Постанова 4851 № 520/2473/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2021 р.Справа № 520/2473/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, (головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., повний текст складено 16.04.21 року) по справі № 520/2473/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича , Голови Національної поліції України Клименка Ігоря Володимировича , начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області полковник поліції Рубеля Андрія Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: -визнати бездіяльність відповідачів протиправною, що полягає у не розгляді скарги ОСОБА_1 від 14.12.2020; -зобов`язати відповідачів розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.12.2020 належним чином у відповідності до Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про звернення громадян», та надати ОСОБА_1 обґрунтовані відповіді на усі порушені питання у зверненні від 14.12.2020; -зобов`язати відповідачів провести ретельне службове розслідування належним чином та притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із служби в поліції, у відповідності до пункту 7, ч. 3, ст. 13 «Дисциплінарного статуту національної поліції України: колишнього начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області, генерала поліції Дмитрієва А.А.; начальника Холодногірського відділу поліції Плотнікова Д.В.; начальника слідчого відділу Холодногірського відділу поліції Ліннік С.О.; слідчого Холодногірського відділу поліції Решетняк А.В. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 закрито провадження у справі. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що звернення ним подано в порядку Закону України «Про звернення громадян та має бути розглянуто не у відповідності до ч. 1 ст. 303 КПК України, а тому цей спір, на думку скаржника, є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі відповідач 1), начальник Головного управління Національної поліції у Харківській області полковник поліції Рубель А.М. (далі відповідач 2) подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Міністр внутрішніх справ України Аваков А.Б. (далі відповідач 3), Голова Національної поліції України Клименко І.В. (далі відповідач 4) не надали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2020 ОСОБА_1 , з посиланням на КПК України, Закони України «Про звернення громадян», «Про національну поліцію», Дисциплінарний статут національної поліції подав скаргу міністру Внутрішніх справ України Авакову А.Б., голові Національної поліції України ОСОБА_2 , начальнику Головного управління Національної поліції у Харківській області Рубелю А.М., в якій просив: прийняти його на особистому прийомі громадян; провести ретельне службове розслідування та притягнути до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення із служби в поліції, у відповідності до пункту 7, ч. 3, ст.13 «Дисциплінарного статуту національної поліції України: колишнього начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області, генерала поліції ОСОБА_3 ; нaчальника Холодногірського відділу поліції Плотнікова Д.В.; начальника слідчого відділу Холодногірського відділу поліції Ліннік С.О.; слідчого Холодногірського відділу поліції Решетняк А.В.; зобов`язати Холодногірський ВП ГУ НП в Харківській області розслідувати кримінальне провадження № 12016220510004405; виконати усі ухвали слідчих суддів Ленінського районного суду м. Харкова та вказівки Харківської місцевої прокуратури №1 по кримінальному провадженню №12016220510004405; зобов`язати Холодногірський відділ поліції надати судово-медичному експерту усі необхідні документи шляхом їх вилучення у встановленому порядку стосовно визначення тяжкості та характеру тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ним 13.12.2016; в порядку Закону України «Про звернення громадян», прошу надати відповіді на наступні запитання: чому, одразу не було затримано злочинців «по гарячих слідах»? чому не було оголошено «план-перехват» або «сирена»? чому слідчим Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 було сфальсифіковані матеріали кримінального провадженні № 1201220510004405? чому судово-медична експертиза стосовно визначення тяжкості та характеру тяжких тілесних ушкоджень, отриманих 13.12.2016 була призначена лише через рік, 13.12.2017? чому досудове розслідування кримінального провадження №1201220510004405 триває понад чотири роки? чому орган досудового розслідування не звертається до слідчого судді для продовження строку досудового розслідування?; чому всупереч із ч.1 ст.295-1 КПК України, продовження строку досудового розслідування не здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленого за відповідним клопотанням прокурора або слідчого?; чому станом на теперішній час не виконані ухвали слідчих суддів Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/2326/17 від 18 травня 2017 року, від 22 лютого 2018 року по кримінальному провадженню №12016220510004405? чому досі не проведено слідчий експеримент по кримінальному провадженню №12016220510004405?; чому не були вжиті негайні заходи реагування, оскільки позивач звернувся до Холодногірського ВП через 25 хвилин після побиття?; чому не було повідомлено, що 24 грудня 2016 року було закрито кримінальне провадження №12016220510004405?; чому його не було визнано потерпілою особою, оскільки пам`ятку про процесуальні права та обов`язки не було вручено?; чому не були сфотографовані побої ?; чому не було повідомлено, що 24.12.2016 закрито кримінальне провадження №12016220510004405? чому не були вжитті негайні заходи реагування стосовно затримання злочинців, оскільки позивач звернувся до Холодногірського ВП через 25 хвилин після побиття ?; чому Холодногірським ВП ГУ НП у Харківській області не було оголошено план-перехват або сирена щодо затримання злочинців ? чому на місце злочину не виїхала слідчо-оперативна група ? чому не було проведено слідчий експеримент ? чому не встановлено одного з нападників за його номером телефону? чому не встановлено нападників згідно відеокамер спостереження ТО-В «Євромет», вагонобудівного заводу, басейну «Локомотив» ? чому не встановлено одного з нападників за номером його телефону та його голосовим повідомленням на номер позивача, яке було надіслано 12.12.2016 о 13.02.? чому не розглянута заява від 04.01.2017 до Начальника Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області Плотнікова Д.В.? Та не вжиті заходи з розслідування кримінального провадження № 12016220510004405 ? чому не розглянута заява від 05.01. 2017 до Головного Управління Національної Поліції у Харківській області ? Та не вжиті заходи з розслідування кримінального провадження № 12016220510004405 ? чому не розглянута заява від 17.01.2017 до Начальника Головного управління Національної поліції у Харківській області, генералу поліції ОСОБА_3 .? Та не вжиті заходи з розслідування кримінального провадження № 12016220510004405 ? чому не розглянуті заяви від 26.02.2017 р.; 05.03.2017 р.; 27.03.2017 р. та не вжиті заходи з розслідування кримінального провадження № 12016220510004405? чому слідчим ОСОБА_4 09.08.2017 р.; 18.08.2017 р.; 24.08.2017 р.; було сфальсифіковано рапорти про неприбуття ? чому до сих пір не виконані вказівки прокуратури? (а.с. 39-43). В скарзі зазначив, що працівниками Холодногірського ВП ГУ НП у Харківській області не вживаються заходи щодо розслідувань правопорушень відносно ОСОБА_1 , слідчими Управління безпідставно закрито деякі з кримінальних проваджень, не направлено заявника на судово-медичну експертизу, порушено строки досудового розслідування, слідчим Решетняк А.В. не виконуються ухвали суду. Також вказує, що неодноразово звертався до керівництва Холодногірського ВП ГУ НП у Харківській області, проте відповідей на звернення не отримав ні в порядку Закону України «Про звернення громадян», ні в порядку КПК України. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів з приводу не розгляду його скарги, позивач звернувся з цим позовом до суду. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 560/1679/19. Судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. (пункт 14 ч.1 ст. 92 Конституції України) Згідно ч.1 ст.1 , ч.1 ст. 4 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Пунктом 10 ст. 3 КПК України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 КПК України. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК. Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. При цьому, згідно ч.1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства. Таким чином, слідчі під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України. Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 03.07.2018 в справі №826/27224/15). З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідачів щодо не розгляду його скарги про порушення слідчими норм кримінального процесуального законодавства під час розгляду кримінальних проваджень, в яких він має бути потерпілим. Таким чином, спірні правовідносини склались при здійсненні відповідачами процесуальних функцій нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство в рамках Кримінального законодавства України. Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 813/1595/18. Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» (сфера його застосування) дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач оскаржує дії відповідачів, які за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для нього певні правові наслідки, у зв`язку з чим спірні правовідносини не є публчно-правовим спором, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Доводи апелянта про те, що його скарга подана в порядку Закону України «Про звернення громадян», а тому спір є публічно-правовим колегія суддів вважає помилковими, оскільки зі змісту звернення вбачається, що фактично ОСОБА_1 звертався зі скаргою до відповідачів на дії працівників поліції, вчинені в порядку КПК України в рамках досудових розслідувань в кримінальних провадженнях. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Оскільки висновки суду першої інстанції про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів зроблені з правильним застосуванням і дотриманням норм процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 - без змін. При вирішенні справи суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 28.10.2020 по справі № 520/43/28/2020, від 10.12.2020 у справі № 820/2892/18. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 по справі № 520/2473/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 16.07.2021 року