Постанова 4851 № 520/14360/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 р.Справа № 520/14360/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 23.03.20 року по справі № 520/14360/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі за текстом також відповідач-1, ДПС України) та Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом також відповідач-2, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області: № 1296777/42440095 від 02.10.2019 про відмову ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" у реєстрації податкової накладної № 6 від 31.05.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних; № 1309474/42440095 від 18.10.2019 про відмову ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" у реєстрації податкової накладної № 1 від 03.07.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" № 6 від 31.05.2019, № 1 від 03.07.2019, № 3 від 12.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 02.10.2019 за № 1296777/42440095 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 31.05.2019 та від 18.10.2019 за № 1309474/42440095 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ". Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" датою їх подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі також- ЄРПН). У задоволенні решти позову - відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи у цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі ПКУ) та приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018. Уважає, що судом першої інстанції, за умов неподання позивачем первинних документів, неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що видами діяльності ТОВ "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ", згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відкритому ресурсі офіційного сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) є: Код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначенн. Позивач, в рамках здійснення господарської діяльності, мав взаємовідносини з ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО", АТ "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО", з приводу чого до матеріалів справи надано первинну документацію. З матеріалів справи вбачається, що за результатами вказаних взаємовідносин позивачем складено податкові накладні від 31.05.2019 за № 6, від 03.07.2019 за № 1, від 12.07.2019 за № 2 (а.с.32, 81, 84). Засобами телекомунікаційного зв`язку позивач направив податкові накладні для реєстрації в ЄРПН, проте одержав квитанції, згідно з якими податкові накладні прийнято до ЄРПН, але із зупиненням подальшої процедури реєстрації (а.с. 34, 83, 86). Позивачем до контролюючого органу надіслано пояснення та документи щодо заблокованих податкових накладних. За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення від 02.10.2019 за № 1296777/42440095 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 31.05.2019 (залишене без змін за наслідками адміністративного оскарження), рішення від 18.10.2019 за № 1309474/42440095 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.07.2019 (а.с. 40-42, 97-98). В реєстрації вказаних податкових накладних відмовлено з підстав ненадання платником первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/ інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Щодо податкової накладної № 2 від 12.07.2019, то надіслані позивачем повідомлення про надання пояснень та копії документів були не прийняті, запропоновано виправити документ та надіслати його знову (а.с. 91-96). Крім того, у відповідній квитанції № 2 вказано, що пояснення та документи щодо податкової накладної № 2 від 12.07.2019 не прийняті за відсутності в ЄРПН факту її зупинення (а.с. 96). Не погодившись зі вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що наявні всі правові підстави для реєстрації податкових накладних. Задовольняючи позовні вимоги в частині, що стосується рішення від 02.10.2019 за № 1296777/42440095 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 31.05.2019 та рішення від 18.10.2019 за № 1309474/42440095 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 03.07.2019 та зобов`язання зареєструвати вказані податкові накладні № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову в реєстрації податкових накладних є необґрунтованим, у зв`язку з чим не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, зазначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; відсутність належного обґрунтування ДПС України підстав відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень із покладенням на ДФС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних. Реальність здійснення вищенаведених господарських правовідносин не є предметом позову та оцінка судом першої інстанції їм не надавалась. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відносно податкової накладної від 12.07.2019 за № 2 відсутнє відповідне рішення суб`єкта владних повноважень, яке могло бути предметом судового захисту. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 за № 1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок № 1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджено постановою КМУ від 16.10.2014 за № 569 (далі за текстом - Порядок № 569). Зокрема, пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації. Відповідно до підпункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. На час спірних правовідносин зупинення реєстрації податкових накладних визначалося Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Постановою КМУ від 21.02.2018 за № 117 (далі за текстом - Порядок № 117). За визначенням пункту 2 Порядку зупинення № 117 призначенням моніторингу є запобігання ймовірності складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм п.п."а"/"б" п.185.1 ст.185, п.п."а"/"б" п.187.1 ст.187, абз.1 пунктів 201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, тобто за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Приписи пункту 13 Порядку № 117 визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 14 Порядку № 117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Відповідно до пункту 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Приписи пунктів 18 - 20 Порядку № 117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Згідно із пунктом 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку) та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкреслені, тобто конкретно вказані. Як убачається з матеріалів справи, у квитанціях від 20.06.2019 та від 31.07.2019 ДПС України запропонувала позивачу надати пояснення та/або копії документів "достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН", однак, не вказала конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу, позивач направив до ДФС України відповідні пояснення щодо реальності господарських операцій із контрагентами; доказів на підтвердження зворотного відповідачами до суду не надано. ДПС України, незважаючи на надання позивачем письмових пояснень та первинних документів, відсутність фактичних критерії ризиковості, було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних рішеннями від 02.10.2019 за № 1296777/42440095 та від 18.10.2019 за № 1309474/42440095. Жодної інформації про причини та підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку таких документів. Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання документів "достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН" є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Отже, рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Зазначений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 09.07.2019 у справі № 140/2093/18. У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 та від 20 серпня 2019 року у справі № 2540/3009/18. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції, та на те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкові накладні №6 від 31.05.2019 та №1 від 03.07.2019, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. У контексті наведеного судовою колегією враховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки. Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 2340/3933/18. З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкових накладних № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019 визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПРОМ ХХІ" податкові накладні № 6 від 31.05.2019 та № 1 від 03.07.2019. Твердження ГУ ДПС у Харківській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної позивача за умов неподання позивачем первинних документів, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, дослідженими колегією суддів. Інші, зазначені ГУ ДПС у Харківській області в апеляційній скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права. Зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення ГУ ДПС у Харківській області обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було. Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 року по справі № 520/14360/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич І.С. Чалий Повний текст постанови складено 19.10.2020 року