Постанова 4876 № 912/1215/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.10.2020 року м.Дніпро Справа № 912/1215/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О. при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: Остапенко В.М. адвокат, довіреність № 14-201 від 17.05.2019 р.; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020, ухвалене суддею Коваленко Н.М., повний текст якого складений 07.08.2020, у справі №912/1215/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кропивницький про стягнення 67 088 481,02 грн., ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Позивач) до КП "Теплоенергетик" (далі - Відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 67 088 481, 02 грн, у тому числі: основний борг у сумі 54 058 485,61 грн, пеня у сумі 4 586 502,90 грн, три проценти річних у сумі 2 861 456,09 грн, інфляційні втрати у сумі 5 582 036,42 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення п.6.1. Договору переведення боргу №1718/6241/19, в частині неповної оплати відповідачем за переданий газ. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020 у справі №912/1215/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 64 718 953,34 грн, з яких: 54 058 485,61 грн основного боргу, 2 293 251,45 грн пені, 2 839 594,10 грн 3% річних та 5 527 622,18 грн інфляційних втрат, а також 734 863,55 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні 2 293 251,45 грн. пені, 21 861,99 грн. 3% річних, 54 414,24 грн. інфляційних втрат, загалом - 2 369 527,68 грн., Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, про стягнення 2 369 527,68 грн пені. При цьому, заявник апеляційної скарги не погодився з висновком господарського суду щодо непоширення норм ч. 2 ст. 625 ЦК України на заборгованість в сумі 866 391,49 грн., яка погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. З цього приводу зазначає, що Позивач не має жодного прямого відношення до відносин між Відповідачем та державою у частині дії Порядку фінансування від 04.03.2002 №256, а в частині проведення розрахунків за природний газ має керуватись, як і Відповідач, виключно умовами договору №5125/1718-ТЕ-18 від 18.09.2017. Предметом правового регулювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 є виключно встановлення порядку перерахування субвенцій. Надання субвенцій та умови постачання та оплати природного газу не є тотожними за своєю суттю. Відтак, розповсюдження, розширення імперативного регулювання держави на спірні відносини є необґрунтованим та незаконним. У зв`язку з чим просить врахувати правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 902/517/18 та від 12.03.2019 по справі № 910/3657/18. За твердженням апелянта судом всупереч приписів ст. 233 ГК України не враховано особливості майнового стану Позивача, ступінь виконання та період прострочення. А саме, не враховано, що Позивачем було поставлено природний газ на загальну суму 90 337 391,79 грн., залишок боргу - 54 058 485,61 грн. (59,84%), строк прострочення з оплати - більше 2 років. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства тощо. Проаналізувавши фінансові документи Відповідача, зокрема - баланс, станом на кінець 2019 року, слід звернути уваги на декілька показників: - відсутність дебіторської заборгованості за розрахунками з державою (враховуючи період постачання природного газу 2018 рік - ставить під сумнів аргументацію Відповідача щодо постійної заборгованості держави з розрахунків за субвенції); - наявність коштів на рахунках у банках; - наявність майна (основних засобів); - наявність товару тощо. Відповідачем не надано і будь-яких доказів проведення судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, що свідчить про пасивну поведінку підприємства з моменту набрання чинності договору переведення боргу. Просить також врахувати, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан НАК "Нафтогаз України" за 6 місяців 2019 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 57 910 млн. грн.; торгова кредиторська заборгованість за 6 місяців 2019 року становила 8 376 млн. грн.; відстрочені податкові зобов`язання складають 37 629 млн. грн.; розмір короткострокових позик складає 31 834 млн. грн., довгострокових - 4 696 млн. грн. (дана інформація є публічно-доступною, розміщена на сайті naflogaz.com). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2019/2020 років. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.09.2029 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020 у справі № 912/1215/20; судове засідання призначено на 05.10.2020. В судовому засіданні 05.10.2020 Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 18.09.2017 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА", Споживач) укладено Договір № 5125/1718-ТЕ-18 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 19-27), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 29 100 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2017 р. - 2200; листопад 2017 р. - 4500; грудень 2017 р. - 5500; січень 2018 р. - 6700; лютий 2018 р. - 5200; березень 2018 р. - 5000. Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: - природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20. Згідно з п. 8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором. Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору; 3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір підписано сторонами та скріплено печатками. В подальшому, сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 ( а.с. 28-29), так сторонами було викладено в новій редакції: - абзац третій пункту 6.1. розділу 6 договору: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором."; - пункт 8.2. та пункт 8.3. договору: " 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256; - пункт 8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором". В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди №2 від 01.04.2018 (а.с. 30). Зокрема, сторонами було доповнено новим абзацом п. 2.1. розділу 2: "Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3000 тис.куб. метрів; викладено розділ 12 "Строк дії договору в новій редакції: "12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. по 31 травня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення." На виконання умов Договору позивач передав у власність ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" природний газ на загальну суму 90 337 391,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. (а.с. 31-34) 18.10.2019 між позивачем, ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (далі - Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (далі - Новий боржник) укладено договір переведення боргу №1718/6241/19 (далі - Договір переведення). Відповідно до п.1.1 Договору переведення Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Позивачем за договором постачання природного газу від 18.09.2017 №5125/1718-ТЕ-18 (далі - Зобов`язання), а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника та замінює Первісного боржника у Зобов`язанні. Згідно з п.2.1 Договору переведення сторони встановили, що сума боргу станом на момент укладання договору дорівнює 54 058 485,61 грн. Сторони погодили у п.3.1 Договору переведення, що за цим договором до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.09.2017 №5125/1718-ТЕ-18. Відповідно до п. 6.1. Договору переведення, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором. Позивач стверджує, що оплату за переданий газ було здійснено лише частково, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору. Сума заборгованості за Договором станом на 26.12.2019 складає 54 058 485,61 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення суму основного боргу, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, тому є правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 67 012 204,79 грн, з яких: 54 058 485,61 грн. основного боргу, 4 586 502,90 грн. пені, 2 839 594,10 грн. 3% річних та 5 527 622,18 грн. інфляційних втрат. При цьому, господарський суд погодився з позицією Відповідача щодо непоширення норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, на заборгованість в сумі 866 391,49 грн., що погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. В той же час, враховуючи співвідношення розміру заподіяних Позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан Відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, господарський суд, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру стягуваної пені на 50%. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Згідно з ч. 1 ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Враховуючи укладення між Позивачем, Первісним боржником та Відповідачем Договору переведення, Відповідач відповідає за неналежне виконання як основного зобов`язання за Договором, так і за сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат. В порушення умов договору Відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується Відповідачем. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сума заборгованості за Договором станом на 26.12.2019 складає 54 058 485,61 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи. Розмір основної заборгованості Відповідачем не оскаржується. Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сторонами в п. 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256. Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв`язку із простроченням Відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 8-16). При цьому, Позивачем не здійснено нарахування пені на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 року в сумі 866 391,49 грн., погашену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. Проте Позивач, керуючись узгодженими умовами Договору, наполягає на нарахуванні на цю суму 3% річних та інфляційних втрат. Вирішуючи питання поширення норм ст. 625 ЦК України на борг в сумі 866 391,49 грн, що погашений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, колегія суддів враховую таке. В силу приписів ст. 11, 526, 530, 612, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України: договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №906/278/18, від 10.07.2019 у справі №913/334/18, від 24.09.2019 у справі №927/894/18, від 13.02.2020 у справі №917/536/19, від 18.06.2020 у справі №916/2070/19. Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що розповсюдження, розширення імперативного регулювання держави на спірні відносини є необґрунтованим та незаконним; в частині проведення розрахунків за природний газ сторони мають керуватися виключно умовами договору №5125/1718-ТЕ-18 від 18.09.2017, не приймаючи до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якою визначено виключно встановлення порядку перерахування субвенцій. При цьому, колегія суддів не враховує зазначені Позивачем правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 902/517/18 та від 12.03.19 по справі № 910/3657/18, а відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 враховує останні за часом правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №906/278/18, від 10.07.2019 у справі №913/334/18, від 24.09.2019 у справі №927/894/18, від 13.02.2020 у справі №917/536/19, від 18.06.2020 у справі №916/2070/19. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо непоширення норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, на заборгованість, що погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. У зв`язку з невчасним погашення заборгованості за поставлений газ: - у січні 2018 року Позивач нарахував 134 621,11 грн. пені, 26 396,32 грн 3% річних та 56 677,89 грн інфляційних втрат; - у лютому 2018 року: 1 921 419,87 грн пені, 1 192139,36 грн 3% річних та 2 339 067,43 грн інфляційних втрат; - у березні 2018 року позивач нарахував 2 221 457,78 грн пені, 1 451 933,19 грн 3% річних та 2 799 058,84 грн інфляційних втрат; - у квітні 2018 року позивач нарахував 309 004,14 грн пені, 190 987,22 грн 3% річних та 387 232,26 грн інфляційних втрат. На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст.254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені колегія суддів прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 839 594,10 грн. 3% річних за загальний період з 27.02.2018 по 26.12.2019 та 5 527 622,18 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2018 року по листопад 2019 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце. Також, колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром пені у сумі 4 586 502,90 грн., за загальний період з 27.02.2018 по 25.11.2018, яка підлягала стягненню з Відповідача. При цьому, щодо нарахувань на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 році, то при розрахунку пені Позивач правомірно не здійснив нарахування на заборгованість, що погашена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020. Господарський суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних на заборгованість за поставлений газ у лютому 2018 році, враховуючи суми погашення, за винятком суми, погашеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020 в розмірі 866 391,49 грн. В результаті чого правомірно відмовив у стягненні 21 861,99 грн. 3% річних, 54 414,24 грн. інфляційних втрат. Також, судом враховано правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловлений у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, відповідно до якого, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період; методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). Приймаючи рішення господарський суд частково задовольнив клопотання Відповідача та зменшив розмір пені на 50% Саме питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені стало однією з підставою для подання апеляційної скарги Позивачем. З цього приводу колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне. Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення. Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Як встановлено матеріалами справи, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору). Тобто, Відповідач діє з метою задоволення суспільного інтересу, не отримуючи прибутків від вироблення теплової енергії. Відповідно до умов Договору (п. 6.3.) платежі за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку. Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи. Отже, розрахунки за поставлене тепло здійснюються на рахунки зі спеціальним режимом використання за схемою: споживач тепла сплачує грошові кошти за отриману теплову енергію теплопостачальній організації на рахунок зі спеціальним режимом використання. Грошові кошти, які надходять на цей рахунок, розподіляються за затвердженими постановами НКРЕКП Реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію. Таким чином, Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність в діях Відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання. Отже, стан розрахунків Відповідача з Позивачем залежить від стану розрахунків кінцевих споживачів з теплопостачальною організацією та від встановлених НКРЕКП нормативів перерахування коштів за категоріями споживачів, що дає можливість прийти до висновку про винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, які беруть участь у зобов`язанні та заслуговують на увагу. Колегія суддів зазначає, що Позивач і Відповідач є юридичними особами - резидентами України. Проблема забезпечення теплом усіх категорій споживачів в опалювальний період є суспільно-політичною проблемою, вирішення якої, зокрема, покладене на сторони спору. Діяльність Комунального підприємства "Теплоенергетик", як теплогенеруючої організації здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу, що є винятковою обставиною. За таких обставин недопустимим є порушення принципу рівності суб`єктів господарювання, оскільки весь тягар негативних наслідків, зумовлений несвоєчасністю розрахунків кінцевих споживачів за поставлену теплову енергію, несе теплогенеруюча організація, внаслідок застосування до неї штрафних санкцій постачальником природного газу. Згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) не можуть покладатися на юридичну особу, яка діє метою задоволення суспільних інтересів, зобов`язання, які перевищують межі необхідності. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Окрім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що Відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини Відповідача і споживачів комунальних послуг, в тому числі з теплопостачання, не сприяють підвищенню платіжної дисципліни. Масове невиконання судових рішень, відповідно до яких на користь Відповідача стягнута заборгованість громадян та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання ускладнює належне виконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати енергоносіїв, зокрема за спірним Договором. Таким чином, оскільки Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення; є стратегічним державним підприємством, то здійснення оплати поставленого Позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з Відповідачем за спожиту теплову енергію. Також, колегія суддів приймає до уваги, що постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40 045 209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в Кіровоградське РУ "Приватбанк" м. Кропивницький МФО 323583, ПАТ "КБ "Надра" Кіровоградське РУ МФО 323624, АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ПАТ "Мегабанк" м. Харків МФО 351629, АТ "Укрексімбанк" МФО 351629, АТ "Ощадбанк" МФО 300465, філії Кіровоградське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Кропивницький МФО 323475 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик". Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40 045 209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик". У зв`язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника через примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/684/19 КП "Теплоенергетик" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Кропивницького та на об`єкти соціальної інфраструктури, що матиме вкрай небезпечні наслідки для міста. На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані Відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов`язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання Відповідачем теплової енергії саме населенню - містять об`єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки та спростовує доводи апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Позивачем не надано належних у розумінні статей 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг. Так, в апеляційні скарзі Позивач наголошує на тому, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан за 6 місяців 2019 року торгова дебіторська заборгованість становила 57 910 млн. грн.; торгова кредиторська заборгованість за 6 місяців 2019 року становила 8 376 млн.грн.; відстрочені податкові зобов`язання складають 37 629 млн. грн.; розмір короткострокових позик складає 31 834 млн. грн., довгострокових - 4 696 млн. грн. Поряд із цим Скаржником не надано детальних розшифровок по Консолідованому звіту про фінансовий стан в розрізі окремо ідентифікованих покупців/споживачів підприємств теплоенергетики, зокрема, обсягу заборгованості яка обраховується конкретно за Відповідачем із зазначенням суми такого боргу (заборгованості) протягом дії Договору № 5125/1718-ТЕ-18 від 18.09.2017 з січня 2018 року по грудень 2019 року включно. Будь-яких інших доказів, в тому числі на підтвердження наявності значного обсягу несплаченої заборгованості підприємствами, нестачі коштів для здійснення поточної діяльності, Позивачем на підтвердження своєї позиції господарському суду не надано. В той же час, відповідно до загальновідомої інформації: - звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), розміщеному на сайті (htpp://smida.gov.ua) у 2018 році ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як окрема юридична особа отримав чистий фінансовий результат: прибуток у розмірі 13 613 258 тис. грн. (рядок 2355), - звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), розміщеному на сайті (htpp://smida.gov.ua) у 2019 році АТ "НАК "Нафтогаз України" як окрема юридична особа отримав чистий фінансовий результат: прибуток у розмірі 50 658 211 тис. грн. (рядок 2355). Вищезазначене спростовує доводи заявника апеляційної скарги про нестачу коштів для здійснення поточної діяльності Позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2019/2020 років, а також про недотримання судом балансу інтересів сторін. Посилання заявника апеляційної скарги на наявність судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 року у справі № 826/6064/17, залишеного в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, яким визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", є безпідставним, з огляду на наступне. Так, предметом розгляду адміністративного позову у справі № 826/6064/17 було визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу на яких покладаються спеціальні обов`язки. Згаданим рішенням Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" - далі Закон). Отже, судовим рішенням у даній справі встановлено, що в порушення вимог зазначеної норми закону Відповідачем (Кабінетом Міністрів України) не визначено джерело фінансування та порядку визначення компенсації, що повинно надаватися Позивачу (АТ "НАК "Нафтогаз України"), як суб`єкту ринку природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки у перехідний період, а саме: у період часу з 01 травня 2016 по 31 березня 2017 року (включно). Натомість, рішення у справі, яке наразі оскаржується в частині зменшення пені стосується періоду часу з січня 2018 року по листопад 2018 року, а відтак посилання на нього скаржником, як на невиконання з боку держави своїх зобов`язань з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених скаржником, що спричинило останньому збитки є безпідставним. Окрім цього, скаржником не наведено розмір таких збитків, спричинених невиконанням з боку держави своїх зобов`язань. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, який вважав, що даний випадок можна визнати винятковим, а також беручи до уваги: - поважні причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання (Відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання); - ту обставину, що Відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання; - стан розрахунків Відповідача з Позивачем залежить від стану розрахунків кінцевих споживачів з теплопостачальною організацією та від встановлених НКРЕКП нормативів перерахування коштів за категоріями споживачів; - ступінь виконання зобов`язань відповідачем по Договору; - дотримання балансу інтересів обох сторін, з урахуванням їх фінансового стану, вважає, що є законні підстави для зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми, а відтак господарський суд підставно прийшов до висновку про можливість зменшенні пені на 50% з 4 586 502,90 грн. до 2 293 251,45 грн. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарським судом приписів ст. ст. 218, 219, 233 ГПК України, ст. 551 ЦК України. Судом також було враховано інтереси Позивача, прийнято до уваги, що діяльність АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, господарський суд лише частково задовольнив клопотання Відповідача, який просив зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін. Колегія суддів зауважує, що зменшення розміру пені є правом суду. При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. Крім того, відповідно до ст. 207 ГПК України суд не лише мав право, а й зобов`язаний був розглянути по суті клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій. Приймаючи до уваги викладене, доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020 у справі № 912/1215/20 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020 у справі №912/1215/20 - залишити без змін. Судові витрати Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г. та Дарміним М.О. 15.10.2020, суддею Антоніком С.Г. ___________. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя М.О. Дармін Суддя С.Г. Антонік