Постанова 4850 № 200/1853/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року справа №200/1853/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., за участю представника позивача Климової М.І., представника відповідача Пономарьова А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 200/1853/20-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В. ) за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2019 року № Ю-2997-25,- ВСТАНОВИВ: В лютому 2020 року комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (далі-позивач, КП «Компанія «Вода Донбасу») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2019 року № Ю-2997-25. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2019 року № Ю-2997-25. Відповідач без будь-яких законних підстав виніс оскаржуване рішення. Вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014р. по теперішній час, оскільки Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» перебуває на обліку, як платник єдиного внеску, в податковій інспекції, що розташована на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2019 року № Ю-2997-25 протиправною та просить її скасувати в частині суми 1329776,74 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 грудня 2019 року № Ю-2997-25 в частині нарахування недоїмки у розмірі 1329776,74 грн. Вирішено питання судових витрат на користь позивача. Відповідач, з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.11.2019 року становила 6610536,60 грн. Вважає, що норми п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 вказаного Закону, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. На думку апелянта в даній справі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Також зазначив, що зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» втратили чинність відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIІІ з 01.01.2016 року, а тому з цього періоду будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні, а також те, що з 13.02.2020 року пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключено (а.с. 67-70). Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Суд, заслухав суддю доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Позивач Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00191678, місцезнаходження юридичної особи: вулиця К.Лібкнехта, будинок 177а, місто Маріуполь, Донецька область, 87547, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є відокремленим підрозділом позивача, місцезнаходження ВП: вулиця Гоголя, будинок 29, місто Селидове, Донецька область. Судом встановлено, що Селидівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» перебуває на обліку в Селидівський ДПІ Покровсько-Добропільського управління ГУ ДПС у Донецькій області. 10 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ю-2997-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 6110536,60 грн., в тому числі: 6110536,60 грн. недоїмка (т.1 а.с. 9). Позивачем зазначену вимогу оскаржено до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 30.01.2020 року скаргу КП «Компанія «Вода Донбасу» залишено без задоволення (а.с. 10). Вважаючи вказану вимоги протиправною позивач звернувся до суду про її скасування. Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Спірним у цій справі є правомірність прийняття відповідачем зазначених вимог під час дії п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма). За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Особливістю цієї справи є те, що на час виникнення спірних відносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідно до абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Селидове Донецької області. Отже, як на час виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого розповсюджується дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI. З огляду на дію зазначеної норми, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Крім того, як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Отже, в розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції. Спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, тому орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу спірну вимогу. Крім того, вимога прийнята відповідачем з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI. Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8. Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а зміни безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону - не були внесені. Отже, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 2464-VI після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а сам пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 2464-VI вичерпав свою функцію. Оскільки на момент прийняття спірної вимоги п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію. Отже, у ГУ ДПС у Донецькій області були відсутні правові підстави для формування і направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464. Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/9602/16. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 року у справі № 812/292/18 дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску. Згідно з п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 платник єдиного внеску має право подати заяву про звільнення від виконання обов`язків у будь-який період, починаючи з 14 квітня 2014 року, та не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність спірної вимоги відповідача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 виключено з 13.02.2020 року на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020 року. Оскільки на момент прийняття спірної вимоги п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 200/1853/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 200/1853/20-а залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 16 жовтня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач: А.А. Блохін Судді: Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко