Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/888/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року справа №360/888/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року (повне судове рішення складено 08 квітня 2020 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/888/20 (суддя в І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі ГУ ДПС у Луганській області, податковий орган), в якому просив скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17, винесену відносно ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 24 543,44 грн. (далі Спірна вимога). Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2020 позивачем отримано поштою Спірну вимогу, яку він вважає такою, що сформована з порушенням Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VІ), оскільки позивача звільнено, у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року позовні вимоги задоволені. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом за ФОП ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму, тому на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VІ ГУ ДПС у Луганській області було сформовано вимогу Спірну вимогу. Апелянт наголошує, що п.28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу. Отже, виключення вказаної норми дає підстави вважати, що положення п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ також втратили чинність з 01 січня 2016 року. Також апелянт не погоджується з такими висновками місцевого суду, що згідно з вимогами Закону № 1669-VII позивач звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VІ на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та постання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція», оскільки вважає що у даному випадку існує законодавча прогалина, що виникла внаслідок внесення змін до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, п.28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII, яким вносились зміни до Закону № 2464-VІ в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець 23.09.2010 за №23660000000002886 Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) (а.с.13-14, 32-33, 43-44). ФОП ОСОБА_1 у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ є платником єдиного внеску. Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника станом на 31.01.2020 заборгованість ФОП ОСОБА_1 становить 24 543,44 грн. (а.с.46-50). ГУ ДПС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано Спірну вимогу, яка складається з недоїмки 24 543,44 грн. Вказану вимогу отримано позивачем 18.02.2020 (а.с.12, 51). З розрахунку боргу згідно оскаржуваної вимоги вбачається, що залишок непогашеної заборгованості складає: за 3 квартал 2017 року 1586,00 грн.; за 4 квартал 2017 року 2112,00 грн.; за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року 2457,00 грн.; за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн.; за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн., за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн., за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн. (а.с.46). Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке: - сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята); - єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); - платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма); - єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята). Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами контролюючий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу. Однак, особливістю цієї справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до статті 1 Закону 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м.Кремінна. З огляду на вищевикладене судами встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Отже, у періоди: 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а, отже, є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI та звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за цей період податковий орган не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 справа К/9901/188/17 (812/505/17). 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році. Враховуючи викладене, станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення. Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII вичерпав свою функцію. Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились. Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI. Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період. Відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. При цьому, антитерористична операція триває, тому граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Щодо відсутності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, суд зазначає, що подання такого сертифікату не є обов`язковою умовою для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI. Слід зазначити, що Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», пункт 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI виключено з 13 лютого 2020 року, проте спірні правовідносини мали місце до внесення відповідних змін. Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року в справі № 360/888/20 залишити без змін. Повне судове рішення 06 жовтня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук