Постанова 4857 № 813/356/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/356/16 пров. № А/857/9396/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середньомісячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- суддя (судді) в суді першої інстанції Ланкевич А.З., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути залишок одноразової грошової допомоги в розмірі 10984,62 грн, заробіток за один місяць 3453,79 грн, що належиться в році звільнення, середній заробіток за період затримки розрахункових сум по заробітку (з 03 листопада 2015 року по 13 липня 2016 року) в розмірі 28782,25 грн та зобов`язати нарахувати і виплатити компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 13 квітня 2016 року включно в розмірі 13024,74 грн із урахуванням всіх обов`язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року скасовано вказані судові рішення, а справу №813/356/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року прийнято до провадження вищевказану справу та призначено у ній підготовче засідання. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середньомісячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач був належним чином повідомлений судом про призначення підготовчих засідань, як на 03 червня 2020 року, так і на 24 червня 2020 року, двічі (повторно після відкладення розгляду справи) не прибув у підготовчі засідання без повідомлення поважних причин неявки та заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що неявка в судові засідання спричинена поважними причинами, які є загальновідомими, зокрема зупинення руху регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському. Міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні у зв`язку з установленням карантину, а він проживає за 80 км від м. Львів. Також, всі адвокатські контори були закриті та позивач був позбавлений можливості звернутися до фахівця в галузі права з метою подання заяви про відкладення розгляду справи. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів(п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки. Також, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Частинами 1-3 ст. 124 КАС України передбачено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 126 КАС України у випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 127 КАС України часом вручення повістки вважається: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. З матеріалів справи слідує, що в підготовче засідання, призначене на 01 квітня 2020 року, позивач не прибув, про дату, час і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином 26 березня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.10). У зв`язку з неявкою позивача підготовче засідання відкладено на 29 квітня 2020 року. 29 квітня 2020 року в підготовче засідання позивач повторно не прибув, про дату, час і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином 10 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.14). У зв`язку з неявкою позивача підготовче засідання відкладено на 06 травня 2020 року. В підготовче засідання 06 травня 2020 року позивач не прибув, конверт з повісткою повернулися на адресу суду (том 2, а.с.21), у зв`язку з чим підготовче засідання відкладено на 03 червня 2020 року, про що повідомлено позивача згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.22). 03 червня 2020 року підготовче засідання не відбулося, оскільки суддя Ланкевич А.З. перебував у відрядженні (том 2, а.с.24) та підготовче судове засідання призначено на 24 червня 2020 року, про що повідомлено позивача згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с.27). В підготовче засідання позивач не прибув, про дату, час і місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином 13 червня 2020 року. Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 1, п. 2, п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Окрім того, за правилами ч. 2 ст. 131 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд. В матеріалах справи не міститься поданого на виконання вимог цієї норми повідомлення від позивача про неможливість прибуття в підготовчі засідання з поважних причин, а також відсутні заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення її розгляду. Також, вірними є висновки суду першої інстанції про неповажність причин неявки позивача у підготовче засідання, з огляду на те що, будучи ініціатором судового розгляду, позивач в першу чергу має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані, при цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків. Оскільки позивач був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, проте, до суду не прибув, іншого представника не направив, зазначене свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків, встановлених ст. 44 КАС України. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 10 квітня 2018 року (справа №800/482/17), 17 квітня 2018 року (справа №815/468/15), 30 травня 2018 року (справа №817/3419/15), 20 червня 2018 року (справа №809/2113/13-а). Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Також, у рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач повідомлявся про дату, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, відповідно до ст. 124 КАС України, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, заяву про розгляд справи без участі позивача не подавав, тому залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції правильно застосовував норми права, а саме п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України. Доводи позивача відносно того, що суд не встановив чи можливо провести розгляд справи по суті за відсутності позивача, колегія суддів не бере до уваги, так як законодавець безпосередньо пов`язує рух судового процесу з участю позивача (його представника) в судовому засіданні або поданням ним заяви про розгляд справи за його відсутності, що є проявом дії принципу диспозитивності, та відповідає приписам ч. 5 ст. 205 КАС України. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.003041. Враховуючи зазначене вище та з огляду на імперативні приписи п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року про залишення позову без розгляду у справі № 813/356/16 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року.