Постанова 4854 № 814/18/16

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 814/18/16 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді - доповідача - Стас Л.В. суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 814/18/16, в якій просив: - переглянути за виключними обставинами постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 814/18/16 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; - прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та зобов`язати ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв`язку з виходом судді у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, на підставі наведених у заяві виключних обставин. Заява про перегляд постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 814/18/16 обґрунтована тим, що вказаним рішенням відмовлено у задоволенні його позову про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому, як судді, вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Зазначене рішення суду мотивоване тим, що змінами, внесеними до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. №1166-VІІ виключено із Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 136, нормами якої передбачено виплату вихідної допомоги при виході судді у відставку. При цьому заявником зазначено, що Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 р. у справі №2р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Відтак оскільки вищевказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним положення законодавства, яке Миколаївським окружним адміністративним судом використано при вирішенні спору в даній справі, на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року по справі № 814/18/16 має бути переглянута за виключними обставинами з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав про помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки із дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційними положень пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII вони втрачають чинність, що є підставою для перегляду раніше ухвалених судових рішень в частині виплати вихідної допомоги судді у відставці. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2015 року постановою Верховної Ради України, ОСОБА_1 звільнений у відставку з посади судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області. 22 липня 2015 року головою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області видано наказ № 189, яким ОСОБА_1 звільнено у відставку з 20 липня 2015 року. В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Миколаївській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті вихідної допомоги, відповідно до ч.1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; - зобов`язати ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за посадою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Серед підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі №814/18/16, зазначено, що ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI, в редакції Закону від 14.03.2014р. № 887-VII, було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Разом з тим, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ (а саме пп. 1 п. 28 цього Закону), який набув чинності з 01.04.2014 року, виключено вказану статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення ст. 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося. Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (16 липня 2015 року). Тобто, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції станом на день прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади (16 липня 2015 року) не передбачав право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р/(ІІ)/2020, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ. З огляду на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020р. у справі № 2р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VІІ, на підставі якого Миколаївським окружним адміністративним судом при вирішенні спору в даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у справі № 814/18/16 за виключними обставинами з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. За наслідками розгляду заяви по суті суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли 16.07.2015 року (дати прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади). На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 року у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15.04.2020 року. Згідно з положеннями ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII залишаються чинними станом на дату звільнення позивача з посади судді як і станом на дату прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 04 лютого 2016 року у справі №814/18/16. За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.12.2019 року у справі № 814/1274/17 та від 30.04.2020 року у справі № 826/15692/16. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у заяві та жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено. Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного тексту судового рішення 15.10.2020р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.