Постанова 4855 № 825/3135/15-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/3135/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. судді: Клопот С.Л., Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року про відмову у перегляді судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Талалаївського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Талалаївського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить: - переглянути постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 (справа № 825/3135/15-а) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Талалаївського районного суду Чернігівської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії; - скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 (справа № 825/3135/15-а) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Талалаївського районного суду Чернігівської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії; - ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Талалаївського районного суду Чернігівської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити; - визнати протиправним рішення Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Талалаївського районного суду Чернігівської області від 05.10.2015, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги при виході судді у відставку; - зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Талалаївський районний суду Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при виході судді у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. у справі № 825/3135/15-а відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм матеріального та процесуального права. Наведене полягає в тому, що судом першої інстанції не взято до уваги практику Європейського Суду з прав людини, яка визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя. Також судом не досліджено положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із заявою), зокрема ст. 143, відповідно до якої суддя, який вийшов у відставку має право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. Відповідачем 1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивач, звертаючись у 2020 році із заявою про перегляд постанови за виключними обставинами вийшов за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р., при винесенні якої не розглядались вимоги про зобов`язання виплатити саме Талалаївським районним судом вихідної допомоги ОСОБА_1 при виході у відставку та визнання протиправним рішення прийняте районним судом щодо відмови у виплаті вихідної допомоги ОСОБА_1 при виході у відставку. Відповідач 2 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача 1, в якому він вказує, що відповідачем 1 не спростовано факту допущеної протиправної бездіяльності. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України. У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у перегляді судового рішення за виключними обставинами слід залишити без змін, виходячи із наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов`язання в.о. голови Талалаївського районного суду скасувати наказ №

27. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2014 він звернувся із заявою до Верховної Ради України, Вищої ради юстиції про звільнення з роботи. 16.08.2014 припинились його трудові відносини, оскільки позивачу виповнилось 65 років. У зв`язку з бездіяльністю Державної судової адміністрація України в Чернігівській області тільки 16.07.2015 Постановою Верховної Ради України № 636-VIII він був звільнений з посади судді Талалаївського районного суду Чернігівської області відповідно п. 9 ст. 126 Конституції України. 11.08.2015 наказом № 27 в.о. голови Талалаївського районного суду Чернігівської області Тіщенко Л.В. , звільнено суддю Талалаївського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 з посади судді згідно поданої заяви про відставку та її задоволення Верховною Радою України. Вважає, зазначене вище рішення в.о. голови суду Тіщенко Л.В протиправним, оскільки ним були порушені вимоги ст. 126 Конституції України, тобто підстави звільнення судді та отримання статусу "суддя у відставці", як за новою редакцією Закону України, так і старою "Про судоустрій і статус суддів", чим звужено його існуючі права і свободи. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд виходив з того, що позивач був звільнений з посади судді у відставку постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII «Про звільнення суддів», наказом в.о.Голови Талалаївського районного суду Чернігівської області від 11.08.2015 № 27 був виключений зі штату суду. На час звільнення позивача з посади судді у відставку ст. 136 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, була виключена відповідно до положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», тому правові підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги відсутні. У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 року у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) щодо неконституційності положення пп. 1 п. 28 розд. ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, позивач звернувся до суду із заявою про перегляд постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 р. за виключними обставинами. Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто на час звільнення позивача у відставку. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Отже, за змістом ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. За наслідками розгляду заяви по суті суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі виникли 16.07.2015 р. (дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади). На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 року у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15.04.2020 року. Згідно з положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, положення пп. 1 п. 28 розд. ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII залишаються чинними станом на дату звільнення позивача з посади судді як і станом на дату прийняття Чернігівським окружним адміністративним судом рішення від 21.10.2015 р. у справі № 825/3135/15-а. За таких обставин, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.01.2019 р. у справі № 820/2462/17, від 23.01.2019 р. у справі № 820/2462/17, від 25.07.2019р. у справі № 804/3790/17, від 23.12.2019 р. у справі № 814/1274/17, від 30.04.2020 р. у справі № 826/15692/16. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість поданої заяви, з огляду на що в її задоволенні належить відмовити. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 244, 250, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Н.П. Бужак Л.О.Костюк