Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № П/811/1604/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № П/811/1604/16 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (головуючий суддя Сагун А.В., судді Черниш О.А, Казанчук Г.П.) про перегляд постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 у справі № П/811/1604/16 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, за виключними обставинами, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась з позовом до Апеляційного суду Кіровоградської області, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просила: - визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Кіровоградської області у розрахунку та виплаті вихідної допомоги при виході у відставку; - зобов`язати Апеляційний суд Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 у задоволенні позову відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 22.03.2017. Позивачем була подана заява про перегляд постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 у справі №П/811/1604/16 за виключними обставинами. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено. Заявником була подана апеляційна скарга, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу переглянути за виключними обставинами, ухвалити рішення, яким позов задовольнити та зобов`язати Кропивницький апеляційний суд нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В заяві про перегляд справи за виключними обставинами було зазначено, що законом, який діяв на момент виходу позивача у відставку, а саме ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлювалося, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Пунктом 28 Розділу 2 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136 Закону. Вказані зміни набрали чинності з 01 квітня 2014 року, а тому, з цієї дати стаття 136 Закону втратила чинність. Відмовляючи у задоволенні позову, суд у постанові від 08 листопада 2016 року посилався саме на цю підставу, при цьому вказуючи на відсутність рішення Конституційного Суду України з цього питання. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166- VІІ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15 квітня 2020 року. Заявник зазначає про наявність підстав, встановлених ч.5 ст. 361 КАС України, для перегляду судового рішення в цій справі у зв`язку з виключними обставинами. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, виходячи із наступного. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Отже, за змістом ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення. Спірні правовідносини у даній справі виникли 08 вересня 2016року (дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади). На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року виключено статтю 136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 року у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 15.04.2020. Згідно з положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, положення пп. 1 п. 28 розд. ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII залишаються чинними станом на дату звільнення позивача з посади судді як і станом на дату прийняття постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016. За таких обставин, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 у справі № 826/15692/16. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість поданої заяви, з огляду на що в її задоволенні належить відмовити. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року про перегляд постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 у справі № П/811/1604/16 за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, за виключними обставинами залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 07 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш