Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/268/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 23 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/268/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 р. (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі № 160/268/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання висновку про недоцільність перерахунку пенсії за листом №267/03.22-19 від 28.11.2019 відповідно до норм статті 57 частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за довідкою №1-4/1404, виданою 28.04.2017 «ДТЕК Павлоградвугілля», враховуючи норми частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з обмеженнями у 168 грн.; зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсійні виплати за постановленим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 та 30.07.2019 відповідно до статті 57, частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за довідкою № 1-4/1404, виданою 28.04.2017 «ДТЕК Павлоградвугілля», враховуючи норми частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без обмежень, починаючи 13.04.2017. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач листом №267/03.22-19 від 28.11.2019 неправомірно відмовив йому у перерахунку пенсії відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019, яким відповідача зобов`язано перерахувати та виплатити позивачу пенсію відповідно до частини 2 статті 56 та статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням заробітку за працю на території радіоактивного забруднення за довідкою, виданою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 13.04.2017. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі №160/3804/19 не було зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок основної пенсії та щомісячного додаткового збільшення пенсії без обмежень. Питання проведення перерахунку пенсії без обмежень максимального розміру пенсії не було предметом розгляду справи №160/3804/19 та рішення по суті з цього питання не приймалося. Вимога позивача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без використання максимального розміру пенсії суперечить положенням цієї норми та не ґрунтується на вимогах закону. Аналогічна правова позиція щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії за віком викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/802/20. До апеляційного суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд відмовити скаржнику у задоволені апеляційної скарги, скасувати рішення суду від 16 березня 2020 р. у справі № 160/265/20 та постановити нове рішення, яким зобов`язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсійні виплати згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №160/3004/19 та з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019, відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням заробітку за працю на території радіоактивного забруднення на підставі довідки від 28.04.2017 №1-4/1404, виданої ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», без обмежень максимального розміру у сумі 168,00 грн., починаючи з дня звернення - з 13.04.2017. Зазначає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено (визнано недоцільним) позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи положення максимального розміру пенсії у сумі 168 грн., оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 160/268/20, зокрема, зобов`язано відповідача перерахувати пенсію позивачу без обмежень, починаючи з дня звернення - з 13.04.2017. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 р. №20-рп/2004 та зазначає, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Максимальний розмір пенсії, нарахований відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» після 2004 року, індексується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", складає 10 мінімальних пенсій за віком та з 2005 року не має максимального обмеження у розмірі 168 грн. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 квітня 2018 р. (справа № 565/1270/17), від 03 липня 2018 р. (справа № 565/798/17) та від 05 вересня 2018 року (справа № 708/818/17), від 13 лютого 2019 року (справа №750/5199/17). У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, серії НОМЕР_1 від 14.04.1999. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 22.03.2002 і отримує пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 25.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог статей 56, 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням довідки про заробітну плату від 28.04.2017 № 1-4/1404, видану ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля. Листом №73/03.22-19 від 04.04.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховуючи норми статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу. Не погодившись з такою відмовою пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 позов ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії відповідно до статті 56, статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням заробітку за працю на території радіоактивного забруднення на підставі довідки від 28.04.2017 № 1-4/1404, виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 основну пенсію та щомісячне додаткове збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж на підставі статті 56 та статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням заробітку за працю на території радіоактивного забруднення на підставі довідки від 28.04.2017 №1-4/1404, виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля. Листом від 28.11.2019 року №267/03.22-19 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що при виконанні рішення суду розмір пенсії зменшується, тому проводити перерахунок на підставі статті 56, статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням заробітку за працю на території радіоактивного забруднення з урахуванням довідки, виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля, з 13.04.2017 не доцільно. Не погоджуючись із зазначеною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо надання висновку про недоцільність перерахунку пенсії, викладені у листі від 28.11.2019 року №267/03.22-19, фактично є відмовою у виконанні рішення, що порушує вимоги діючого законодавства. Відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виконання рішення суду, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсійні виплати, постановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі № 160/3804/19. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Спірні правовідносини у цій справі виникли між сторонами у зв`язку з невиконанням відповідачем, на думку позивача, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі №160/3804/19. Відповідно до статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 11 Закону України Про виконавче провадження йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а, постанові Верховного суду від 24 липня 2020 р. у справі №501/2172/15-а. Статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексі адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Таким чином, вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача вчинити певні дії на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 р. у справі №522/10140/17. Доводи сторін щодо обмеження максимального розміру частини пенсії позивача, розрахованої за період стажу, набутого до 01.01.2004, максимальним розміром у сумі 168,00 грн. (150+150*12%) відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 у справі №160/3804/19, та з окремою позовною вимогою з цього приводу позивач у цій справі до суду першої інстанції не звертався. З огляду на викладені обставини, вимоги позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача вчинити певні дії на виконання судового рішення можуть бути розглянуті лише в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тому вказані вимоги, що заявлені позивачем в порядку окремого позовного провадження, задоволенню не підлягають. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 р. в адміністративній справі № 160/268/20 - скасувати та ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 вересня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий