Постанова 4852 № 160/265/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/265/20 Суддя І інстанції Букіна Л.Є. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №160/265/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, згідно з яким, просить: - визнати дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання висновку в перерахунку пенсії недоцільним ОСОБА_1 згідно листа за №1132/0321-12 від 04.12.2019 року за постановленим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №160/9143/19 відповідно до ч.3 ст.57, ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи норми ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з обмеженням пенсійних виплат у 168 грн. неправомірними; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за наданим зразком, відповідно до ч.3 ст.57, ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи норми ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за постановленим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №160/9143/19 без обмежень у 168 грн. починаючи з 01.06.2019 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована неправомірністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразились у обмеженні розміру пенсії позивача під час виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №160/9143/19. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року у справі № 160/9143/19 (яке набрало законної сили), позов позивача задоволений повністю, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області перерахувати та надалі виплачувати пенсію за ч. 3 ст. 57 - із визначенням середньомісячного заробітку за довідкою від 10 травня 2019 року за № 36, виданою Комунальним Закладом «Павлоградської міської лікарні № 1» Павлоградської ради, із збільшенням пенсії у розмірі 50% від заробітку за понаднормативний стаж роботи відповідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 , починаючи з 01.06.2019 року, з урахуванням недоплачених сум. Відповідно до листа відповідача «про відмову в перерахунку пенсії» від 04.12.2019 року №1132 позивача повідомлено, що при виконанні рішення суду від 04.12.2019 року загальний розмір його пенсії призведе до зменшення. При цьому, у вказаному листі також проведено розрахунок пенсії позивача та зазначено, що максимальний розмір пенсії по першій складовій не може перевищувати 168 гривень. Вважаючи, що застосувавши обмеження у розмірі 168 грн. по першій складовій розрахунку пенсії позивача за набутий стаж до 01.01.2004 року (50 років) відповідач значно звузив розмір пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. В абз. 1 пп.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Тобто, чинним законодавством встановлено певний порядок дій особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду у разі наявності, на його думку, протиправних рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає про свою незгоду з діями відповідача вчиненими на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №160/9143/19, при цьому звертається з суду з новим позовом. Враховуючи те, що позивач зазначаючи про протиправність дій відповідача при виконанні ним судового рішення звернувся до суду з позовною заявою, в той час як положеннями ст. 383 КАС України встановлено інший порядок вирішення такого питання, суд апеляційної інстанції робить висновок про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно залишення позовних вимог без задоволення. Поряд із цим, викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки засновані на неправильному застосуванні норм матеріального права, що у відповідності до положень статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення шляхом зміни його мотивувальної частини. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №160/265/20 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови Третього апеляційного адміністративного суду. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №160/265/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 16 червня 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.В. Мельник