Постанова 4873 № 910/16633/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" вересня 2020 р. Справа№ 910/16633/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. при секретарі судового засідання Довбні А.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.09.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 (повний текст складено 03.03.2020) у справі №910/16633/19 (суддя Головіна К.І.) за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 337 612, 82 грн. В судовому засіданні 17.09.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 337 612, 82 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасної доставки до пункту призначення прийнятого до перевезення вантажу, що є порушенням ст. 41 Статуту залізниць України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/16633/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 306 190,52 грн. штрафу, 4 592,86 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд, здійснивши власний розрахунок суми штрафу, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 306 190,52 грн. Розглянувши заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись 19.11.2019, про що свідчить відбиток штемпеля на конверті, до Господарського суду міста Києва із даним позовом про стягнення з відповідача штрафу, реалізував своє право в межах встановлених законом строків позовної давності, а тому відсутні наслідки спливу строку спеціальної позовної давності до вимог АТ "ДТЕК Західенерго". Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд вказав на недоведеність відповідачем наявності передумов для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, зокрема, тяжкого фінансового становища, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань з перевезення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" 17.03.2020 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та ухвалити нове рішення в частині зменшення суми стягнутого штрафу. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 1 ст. 614, ч. 2 ст. 908 ЦК України, ч. 1 ст. 218, ч.ч. 1, 5 ст. 307, ч. 3 ст. 313 ГК України, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 57, 116 Статуту, п. 1.2 Додатку 3 до Правил) та порушенням норм процесуального права (ч. 3 ст. 86, ч. 5 ст. 236, ст.ст. 238, 269 ГПК України). Апелянт вказує, що суд внаслідок неповної перевірки доказів, якими позивач обґрунтував свої вимоги, не звернув увагу на те, що за накладними: №№ 45574811, 47833215, 49136807, позивачем всупереч вимогам ст. 116 Статуту та висновку об`єднаної палати Верховного Суду у справі №910/1524/19, розмір штрафу визначений виходячи з суми, зазначеної в графі 34, а не в графі 31 цих накладних. Зазначає, що судом не дотримано вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. На переконання скаржника, суд безпідставно відхилив клопотання залізниці про застосування строків позовної давності, оскільки з матеріалів даної справи пропущено строк позовної давності щодо наступних накладних: №45574811, №45784402 (досилочна накладна №33253675), №46143962 (досилочна №40371809), №47327663 (досилочна №32702755), №47642665 (досилочна №40208761), №47676432 (досилочна №38203709), №47676671, №49136807, №49280977, №49828460 (досилочна №49828783), №49883655 (49885346), на загальну суму 44 088,29 грн. Апелянт зауважує, що судом в порушення ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та висновків Верховного Суду у справі №905/64/18, не враховано всіх обставин, які випливають з матеріалів справи, як підстав для зменшення розміру штрафу, який є предметом спору у цій справі. Апелянт вважає, що стягнутий судом штраф в сумі 306 190,52 грн. є надмірно великим виходячи із співвідношення вартості зобов`язань, які були порушені та суми штрафу, який складає приблизно четверту частину від сплаченої загальної суми провізної плати, що є підставою для зменшення розміру такого штрафу відповідно до таких засад цивільного законодавства як справедливість та розумність. У поясненнях апелянт додатково зазначає, що суд не врахував, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншим нормативно - правовим актом, та повторно вказує, що суд безпідставно відхилив клопотання залізниці про застосування строків позовної давності. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження, та зазначено, що про дату, час і місце розгляду справи буде повідомлено сторонам додатково, беручи до уваги рішення Кабінету Міністрів України, ситуацію, що виникла в світі та країні через поширення коронавірусу, та неможливості точно визначити подальший її розвиток. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд справи призначено на 04.06.2020. 25.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Господарському суду Львівської області, або Львівському апеляційному господарському суду, або Шевченківському районному суду м.Львова, або Апеляційному суду Львівської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Львівської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 відкладено розгляд справи на 23.07.2020 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Львівської області. На момент проведення судового засідання 23.07.2020 в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області були виявлені технічні неполадки у функціонуванні мікрофонів, що підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку, долученою до матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 розгляд справи відкладено на 17.09.2020, зазначено, що подальше проведення розгляду справи без проведення відеоконференції, зважаючи на строки розгляду апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції, оскільки неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції тягне за собою відкладення розгляду апеляційної скарги. 03.08.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вказує, що найближчі суди, до яких може прибути представник Залізниці для участі в судовому засіданні 17.09.2020, знаходяться за адресою: Господарський суд Львівської області - вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014, Львівський апеляційний господарський суд - вул. Личаківська, 81, м. Львів, 79010, Шевченківський районний суд м. Львова - вул. Січових Стрільців, 12, м. Львів, 79000, Апеляційний суд Львівської області - пл. Соборна, 7, м. Львів, 79000. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні у справі №910/16633/19 в режимі відеоконференції відмовлено. Явка представників сторін Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 17.09.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України). Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 16.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця", яке змінило своє найменування на АТ "Українська залізниця", (перевізник) та ПАТ "ДТЕК Західенерго", яке змінило своє найменування на АТ "ДТЕК Західенерго", (замовник) був укладений договір № 00073/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. Відповідно до п. 2.1.1 договору замовник зобов`язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан". Відповідно до п. 2.3.2 договору виконавець зобов`язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору. У розділі 4 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги. Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання його замовником в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1). Судом встановлено, що у період з 24.03.2019 по 30.09.2019 на адресу вантажоодержувача - АТ "ДТЕК Західенерго" за залізничними накладними № 40021719, №40026114, № 41991852, № 41999533, № 41999541, № 42012864, № 42012872, № 42290064, № 42658914, № 42726703, № 42726711, № 42776914, № 42824268, № 42839456, № 45115128, № 45148996, № 45338506, № 45574811, № 45784402, № 46143962, № 46200192, № 47098850, № 47327663, № 47642665, № 47676432, № 47676671, № 47833215, № 49136807, № 49280977, № 49828460,№ 49883655, № 50098029, № 50098045, № 50233766, № 50236348, № 50241801, № 51064368, № 51069078,№ 51421972, № 51463651, № 51466696, № 51524353, № 51598506, № 51652550, № 51652568, № 51652576, № 51652766, № 51652782, що містяться в матеріалах справи, відповідачем був доставлений вантаж. При цьому, виконуючи свої зобов`язання, перевізник припустився прострочення термінів доставки вантажу, передбачених ст. 41 Статуту залізниць України, у зв`язку з чим відповідачу був нарахований штраф. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Приписами ст.307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Частиною 1 ст.919 ЦК України закріплено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст.313 ГК України). Згідно приписів ст.920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Частинами 1, 2, 5 п.23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Відповідно до п.41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Відповідно до п. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п.2.1. Правил). Згідно з п.2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п.2.9 Правил). Пунктом 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно зі ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Згідно п.8 Правил видачі вантажів, зареєстрованих наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що враховуючи відмітки залізниці у графах № 49 та № 51, що були зроблені у накладних №№50233766, 50248590, 50241801, 51069078, 50248608 та досилочної відомості № 45983186, прострочення доставки вантажу за цими накладними становить 1 добу, а тому у порядку ст.116 Статуту залізниць України штраф за несвоєчасну доставку вантажу за цими накладними не нараховується. Враховуючи відмітки залізниці в графах № 49, 51 досилочної відомості № 41867391, прострочення доставки вантажу за цією відомістю становить 2 доби, а отже обґрунтованими є вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20% від провізної плати. Відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Розмір провізної плати вказаний у кожній конкретній залізничній накладній, з огляду на що обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу саме від сум провізної плати, вказаних у кожній конкретній залізничній накладній. Як вбачається з розрахунку штрафу, долученого позивачем до позовної заяви, за деякими залізничними накладними позивачем було нараховано штраф виходячи не з розміру провізної плати, а з загальної суми платежу, яка включає в себе, в тому числі додаткові збори. Приписами п. 116 Статуту залізниць України встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов`язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори; тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов`язання з перевезення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/1524/19. За змістом п.п. 2, 3 розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Пунктами 6, 11 розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5 п. 1.1 розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11 п. 1.1 розділу II Збірника тарифів). Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені розділом IV. Ставки плати за перевезення Збірника тарифів на перевезення вантажів. Пунктом 1.2 розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення. Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34). Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, у тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу. Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт. Пунктом 116 Статуту залізниць України визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника. Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 313 ГК України, п.п. 6, 23 Статуту залізниць України, п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів. Водночас, погоджена сторонами спору у договорі вартість послуги перевезення, до якої поряд з тарифом на перевезення (провізною платою) включено збори за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів (зокрема, плату за користування вагонами перевізника), не є провізною платою в розумінні ч. 1 ст. 916 ЦК України, ч.ч. 1, 5 ст. 307 ГК України та п.п. 2, 3 розділу I, п. 1.1 розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України. При цьому, державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, як провізної плати, та додаткових зборів за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів, має нормативне обмеження сторін правовідносин з перевезення вантажу залізницею, що займає монопольне становище на ринку таких послуг, щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу. Договір, укладений між сторонами спору щодо перевезення вантажу залізницею, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а його сторони при визначення вартості перевезення вантажу мають керуватися приписами ст.ст. 307, 311 ГК України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317. Місцевим господарським судом не було враховано, що розрахунки за накладними №№45574811, 47833215, 49136807 позивачем, всупереч вимогам ст. 116 Статуту та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/1524/19 зроблені виходячи з сум, зазначених в графі 34, а не в графі 31 вказаних накладних. Відповідно до залізничної накладної №45574811 залізницею 26.04.2019 було прийнято до перевезення вагон №60254331, вказаний вагон було доставлено позивачу 08.05.2019 (графа 51 вказаної накладної) та видано одержувачу 09.05.2019 (календарний штемпель видачі вантажу (графа 52). За твердженнями позивача, залізницею було прострочено доставку вантажу у вказаному вагоні на 4 доби. Однак, враховуючи відстань перевезення (1202 км), умови щодо розрахунку термінів поставки вантажу, встановлених у Правилах обчислення термінів доставки вантажів (1 доба за 200 км), умови п.2.4 вказаних Правил та умови п.8 Правил видачі вантажів, залізницею було прострочено доставку вантажу у вказаному вагоні на 3 доби, так як фактично вантаж прибув 08.05.2019 (графа 51 залізничної накладної №45574811). Таким чином, безпідставним є нарахування позивачем штрафу у розмірі 30% провізної плати за прострочення доставки залізницею вантажу у вагоні №60254331, так як такий розмір штрафу нараховується за прострочення доставки вантажу на 4 доби, тоді як залізницею було прострочено доставку вантажу у вагоні №60254331 на 3 доби, а отже обґрунтованими є вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20% від провізної плати. Враховуючи викладене, колегією суддів було здійснено власний розрахунок штрафу за прострочення доставки залізницею вантажу у вагонах №60254331 (за залізничною накладною №45574811), №№ 65254229, 62506746, 68824986, 65298564 (за залізничною накладною №47833215), №58330739 (за накладною №49136807), виходячи з сум провізної плати, вказаних у відповідних залізничних накладних, який по вказаним накладним складає 8 948,61 грн., а не 19 491,52 грн., як було розраховано судом першої інстанції. Розрахунки штрафу за прострочення доставки залізницею вантажу в інших вказаних вагонах (за вказаними залізничними накладними) судом визнаються обґрунтованими, так як здійснені з урахуванням Правил обчислення термінів доставки вантажів, в тому числі з урахуванням відстані доставки, кількості повних діб доставки вантажу та провізної плати (відповідно до розрахунку штрафу, долученого позивачем до позовної заяви). Таким чином, за розрахунками колегії суддів, загальна сума штрафу, нарахованого за прострочення доставки відповідачем вантажу у всіх перелічених вагонах, становить 295 647,61 грн. Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом вказаних норм, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу. Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту. Пунктом "д" ст. 134 Статуту передбачено, що претензії з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу можуть бути заявлені - від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу. Відповідно до частин 1 - 4 ст. 315 ГК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п`яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Таким чином, ст. 315 ГК України і ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу, що виникають із залізничних перевезень. При цьому необхідно зазначити, що Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998, і останні зміни до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України № 1973 від 25 грудня 2002. Тоді як ГК України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було. З урахуванням викладеного, строк позовної давності у цій справі визначається на підставі ст. 315 ГК України та його перебіг розпочинається після закінчення строку розгляду претензії до перевізника, незалежно від того, чи пред`являлася вона до перевізника. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред`явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 ст. 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України), незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі № 905/729/18). Суд зазначає, що враховуючи пункт "д" ст. 134 Статуту залізниць України та відсутність у матеріалах справи претензії до відповідача про сплату штрафу, спеціальний строк позовної давності починає перебіг з дня видачі вантажу (відбитку календарного штемпелю у кожній накладній про видачу вантажу) та закінчується через 6 місяців + 90 днів (45 днів на пред`явлення претензії + 45 днів на розгляд претензії). При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на положення ч. 5 ст. 315 ГК України, відповідно до якої строк для пред`явлення перевізником позову до вантажовідправників або вантажоодержувачів становить шість місяців, оскільки у даній справі, навпаки, має місце пред`явлення позову вантажоодержувачем до перевізника, що виключає можливість застосування наведеної норми до спірних правовідносин (аналогічна позиція також зазначалась Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16). Отже, враховуючи період видачі позивачу вантажу за залізничними накладними №40021719, № 40026114, № 41991852, № 41999533, № 41999541, № 42012864, № 42012872, № 42290064, № 42658914, № 42726703, № 42726711, № 42776914, № 42824268, № 42839456, № 45115128, № 45148996, № 45338506, № 45574811, № 45784402, № 46143962, № 46200192, № 47098850, № 47327663, № 47642665, № 47676432, № 47676671, № 47833215, № 49136807, № 49280977, № 49828460,№ 49883655, № 50098029, № 50098045, № 50233766, № 50236348, № 50241801, № 51064368, № 51069078,№ 51421972, № 51463651, № 51466696, № 51524353, № 51598506, № 51652550, № 51652568, № 51652576, № 51652766, № 51652782 - з 24.03.2019 по 30.09.2019, а також встановлені ст. 315 ГК України строки для пред`явлення претензії (45 днів), надання відповіді на претензію (45 днів) та звернення з позовом до суду (6 місяців), суд дійшов висновку, що позивач звертаючись 19.11.2019, про що свідчить відбиток штемпеля на конверті, до Господарського суду міста Києва із даним позовом про стягнення з відповідача штрафу, реалізував своє право в межах встановлених законом строків позовної давності, а тому відсутні наслідки спливу строку спеціальної позовної давності до вимог АТ "ДТЕК Західенерго". Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне. Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації. Разом з тим, суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. В той же час, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, завдання збитків, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що частково було зроблено скаржником. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Місцевий господарський суд не з`ясував всіх обставини справи, в частині розрахунків позивача щодо визначення штрафу за відповідними залізничними накладними, а тому дійшов помилкових висновків про стягнення з відповідача на користь позивача 306 190,52 грн. штрафу. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/16633/19 підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови. У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/16633/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/16633/19 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код 23269555) 295 647,61 грн. штрафу та 4 435,42 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.»

3. Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул.Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) 237,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №910/16633/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 13.10.2020. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська