Постанова 4855 № 620/2770/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2770/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив:

1. Визнати дії відповідача, які виразилися у невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, протиправними;

2. Зобов`язати відповідача виконати рішення суду у справі № 620/2770/19 в повній мірі;

3. Зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судовою рішення;

4. У разі необхідності винести окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівськїй області щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19. Заява обґрунтована невиконанням відповідачем рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19 в повному обсязі. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року заяву задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які виразилися у невиконанні судового рішення, що набрало законної сили протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виконати рішення суду у справі № 620/2770/19 в повній мірі. Постановлено окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19. Направлено дану окрему ухвалу Пенсійному Фонду України для відповідного реагування: вжиття заходів для виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19. Зобов`язано Головне управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області в місячний строк з моменту отримання даної окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19. Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19 в повній мірі не виконано, чим порушено права та законні інтереси позивача, то заява підлягає задоволенню. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Скаржник мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не вказав, в чому саме полягає невиконання судового рішення. Зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі № 620/2770/19, зокрема, здійснено перерахунок довічного грошового забезпечення судді у відставці ОСОБА_1 та включено рішення суду в Реєстр судових рішень, виконання яких буде проведено у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо непроведення перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року; на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-768 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01 січня 2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%: відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат: на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-768 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01 січня 2019 року з врахуванням фактично проведених за даний період виплат. Дане судове рішення набрало законної сили. Відповідач листом від 22.04.2020 повідомив позивача, що 03.03.2020 на виконання вказаного рішення ОСОБА_1 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії. Місячний розмір пенсії за рішенням суду з 04.12.2018 по 31.12.2018 склав 90468 грн. 90 коп., з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 101403 грн. 90 коп. Доплата щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2019 складає 716478,71 грн, яка буде виплачена відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" та Порядку ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 ( далі - Порядок № 20-1). Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Так, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, як вбачається з листа відповідача від 22.04.2020, позивачу здійснено відповідний перерахунок та повідомлено, що виплата коштів буде здійснена відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" та Порядку ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого Правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 ( далі - Порядок № 20-1). Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 повністю не виконано. Посилання скаржника на те, що нараховані кошти будуть виплачені, відповідно до "Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 лютого 2018 року, є необґрунтованим, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 не передбачає виплату перерахованих сум довічного грошового утримання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини рішення у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54). Більш того, у пункті 46 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі « Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ, також, зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007). Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано постановив ухвалу про задоволення заяви позивача, яка подана у порядку статей 382,383 КАС України. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2020 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: Я.Б.Глущенко О.Є. Пилипенко