Постанова 4855 № 620/3258/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3258/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення йому перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 по 31 грудня 2018 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік; з 01 по 31 січня 2019 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04 по 31 грудня 2018 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік; з 01 по 31 січня 2019 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, а не з моменту зміни зазначених складових. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом неправильно застосовано Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, оскільки положення вказаного нормативно-правового акту визначаються період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який має бути здійснений такий перерахунок. При цьому, дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку не є тотожнім поняттям з датою, з якої позивач здобув право на такий перерахунок. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 12 червня 2017 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року. У зв`язку з підвищенням грошового утримання суддів у грудні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 11.12.2018 № 7-12/97 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018 на загальну суму суддівської винагороди 46 516, 80 грн. У січні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Апеляційного суду Чернігівської області від 14.01.2019 № 7-12/11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом Чернігівської області, яка станом на 01.01.2019 складає 50 715, 20 грн. З метою з`ясування, чи здійснено йому перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці згідно чинного законодавства, у травні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив пояснити стан здійснених перерахунків, на що пенсійний орган листом від 25 червня 2019 року надав відповідь, що згідно довідок апеляційного суду Чернігівської області від 01.08.2018 № 7-12/38, від 11.12.2018 № 7-12/97, від 14.01.2019 № 7-12/11 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: з 01.01.2018 - 27 910, 08 грн (31 011, 20 грн х 90 %); з 01.01.2019 - 41 865, 12 грн (46 516, 80 грн х 90%); з 01.02.2019 та на теперішній час - 45 643, 68 грн (50 715, 20 грн х 90%). Тобто, відповідачем перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідок Апеляційного суду Чернігівської області: від 11.12.2018 № 7-12/97 зроблено з 01.01.2019, а не з 04.12.2018; від 14.01.2019 № 7-12/11 зроблено з 01.02.2019, а не з 01.01.2019. Незгода позивача з датами, з яких пенсійним органом проведено перерахунок його довічного грошового утримання, стала підставою для звернення до суду із цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, що свідчить про те, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України. Проте колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Відповідно до частин першої та другої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія. Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 141 Закону № 2453-VI). 04.12.2018 Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») ухвалено рішення № 11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 3, 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 245З-IV «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат». Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1 762, 00 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1 921, 00 грн з 01.01.2019. Згідно з частиною 1, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VІІІ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 141 Закону № 2453-VІ (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VІІІ) та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Статтею 142 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/ складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 положення частин 3, 10 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом». Тобто, саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 3, 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 245З-IV «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1. Вказаним Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявами у грудні 2018 року та січні 2019 року про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 по 31 грудня 2018 року та з 01 по 31 січня 2019 року відповідно. Однак відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу: за заявою грудня 2018 року з 01.01.2019 та за заявою від січня 2019 року з 01.02.2019. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що частина 4 статті 142 Закону № 1402-VIII, яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у даному випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за один місяць та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди. Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просить здійснити позивач за грудень 2018 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав громадян з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №11-р/2018, а саме 04.12.2018. Разом із тим, перерахунок, який просить здійснити позивач за січень 2019 року, обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік», а дію вказаного Закону поширено на весь 2019 рік, в тому числі і на січень 2019 року, що вказує на виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» саме з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни. Натомість пункт 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог статті 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 200/3958/19-а. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення № 46728 від 22.10.2019 позивачем було сплачено 768, 40 грн судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом та відповідно до платіжного доручення № 53582 від 24.01.2020 сплачено 1 152, 60 грн судового збору за звернення з апеляційною скаргою, загалом 1921,00 грн, які йому мають бути відшкодовані за рахунок суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 по 31 грудня 2018 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»; з 01 по 31 січня 2019 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04 по 31 грудня 2018 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»; з 01 по 31 січня 2019 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік». Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83-А; ідентифікаційний код: 21390940) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921, 00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк