Постанова 4855 № 620/2770/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2770/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо не проведення перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: - на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року; - на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-768 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01 січня 2019 року. Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%: - відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат; - на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-768 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01 січня 2019 року з врахуванням фактично проведених заданий період виплат і в подальшому проводити таку виплату. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року № 1515-VIII позивач звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`язку з виходом у відставку. Наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14.09.2016 №64-ос відрахований зі штату суду. З 20.09.2016 перебуває на обліку в Ніжинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % суддівської винагороди, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIIІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4- рп/2016. 08.08.2019 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області ОСОБА_1 видано довідку № 03/36-767 та довідку №03/36-768 про складові суддівської винагороди, які враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. 12.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, додавши до заяви довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 про розмір суддівської винагороди станом на 04.12.2018 та № 03/36-768 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019. Листом від 02.09.2019 №639/17 відповідач відмовив позивачу зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 на підставі довідки ТУ ДСА України в Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 та з 01.01.2019 на підставі довідки від 08.08.2019 № 03/36-768 мотивуючи тим, що вказані довідки видані не за встановленим зразком, не зазначено підстави видачі довідок. Також відповідачем вказано, що відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами власників у сфері авторського права і/або/ суміжних прав" внесено зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначеними змінами передбачено, що до внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Крім того, відповідач послався на п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначаючи, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі визначеному цим законом, має суддя який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Статтею 130 Конституції України, встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. За приписами ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, чинного на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктом 2 розділу XII Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно пункту 23 цього розділу, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Статтею 133 вказаного Закону № 2453-VІ передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Судовим розглядом встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин слугувало проголошення Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, ч. 10 ст.133 Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 р. № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд". Конституційним Судом України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Зазначено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат». У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідно до вищевказаного рішення Конституційного суду України зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, мала місце 04.12.2018 та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щодо посилань апелянта на те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача повинно обраховуватися відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI, але з урахуванням приписів пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», слід зазначити наступне. Так, колегією суддів встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 620/784/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, позов задоволено частково. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 року № 2246-VIIІ, з відповідною доплатою за вислугу років; оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 року № 2629- VIIІ, з відповідною доплатою за вислугу років. Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже наведене свідчить, що при визначенні розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача у якості розрахункової величини мала застосовуватись мінімальна заробітна плата. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-767 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року, за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року та на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 08.08.2019 № 03/36-768 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2019, за період з 01 січня 2019 року з врахуванням фактично проведених за даний період виплат. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: