Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/7855/19

Справа № 308/7855/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 06 жовтня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В., за участі секретаря Кухта М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 вересня 2019 року (головуючий суддя Тхір О.А.) щодо забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про усунення перешкод у користуванні горищем та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Ужгородська міська рада, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про усунення перешкод в користуванні горищем та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.09.2019, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову задоволено - заборонено ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 до ухвалення рішення у справі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить ухвалу місцевого суду скасувати та в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не навів обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надав доказів для підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову; вказує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та обставинами справи; ОСОБА_1 вважає, що вжиті заходи забезпечення позову порушують її право власності, яке є непорушним відповідно до статті 41 Конституції України. Вказує, що 18.07.2018 та 20.07.2018 нею отримано від власників суміжних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 нотаріально-посвідчені дозволи на реконструкцію власної квартири з розширенням та виведенням в окреме будинковолодіння без права на забудову подвір`я в межах існуючого фундаменту; квартира АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 є окремо стоячою триповерховою будівлею, а спірне горище не знаходиться над його квартирою. ОСОБА_1 вважає абсурдним намір позивача користуватися горищем над окремо стоячою будівлею її квартири АДРЕСА_5 . Згідно звітів про технічне обстеження від 25.06.2018 та від 27.07.2018 її квартира АДРЕСА_5 , цокольне приміщення та горище перебувають в аварійному стані (також це підтверджується актом обстеження технічного стану будинку від 28.03.1996), що становило загрозу майну ОСОБА_1 та суміжним власникам квартир № НОМЕР_1 та АДРЕСА_6 . Реконструкція належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_5 зумовлена її технічним станом, наразі в ній відсутнє перекриття, що призводить до псування майна опадами та завдає їй значних збитків. Після вже заподіяної руйнації квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 неодноразово ставив ОСОБА_1 ультиматум щодо придбання ним цієї квартири, оскільки така перебуває в аварійному стані та коштує незначну суму коштів, а в разі відмови від продажу погрожував ініціюванням судових спорів, які позбавлять можливості змонтувати ОСОБА_1 дах, в наслідок чого її квартиру буде зруйновано. Також в апеляційній скарзі посилається на те, що в порядку адміністративного судочинства судами розглядалась інша справа № 260/1499/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради (далі Управління архітектури та містобудування), третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 , у якому ОСОБА_2 просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування від 08.08.2018 № 69, яким затверджено містобудівні умови та обмеження «Реконструкція власної квартири з надбудовою мансардного поверху в межах існуючих фундаментів з виведенням в окреме будинковолодіння». У вказаній справі Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019, частково задовольнив клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову - заборонив ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 до ухвалення рішення у адміністративній справі. Однак постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2019 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 скасовано. ОСОБА_1 вважає, що оскаржувану ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20.09.2019 слід скасувати з аналогічних підстав, з яких виходив Верховний Суд, приймаючи постанову від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18. Крім того, ОСОБА_1 подавала до апеляційного суду додаткові пояснення та докази, які стосуються стану належної їй квартири. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив ухвалу місцевого суду залишити без змін. Крім того, ОСОБА_2 кілька разів подавав до апеляційного суду додаткові докази та пояснення які, на його думку, стосуються суті спору та питання забезпечення його позову (а.с. 1-38 т. 2, а.с. 78-88 т. 2). ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в черговий раз подали клопотання про відкладення розгляду справи. ОСОБА_4 , крім клопотань про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи (а.с.151 т. 1), подавав клопотання про відкладення розгляду справи як у зв?язку з його перебуванням на лікуванні (а.с. 177 т.1), так і у зв?язку з відрядженням (а.с.190, 201 т. 1, а.с. 218 т. 1). Колегія зазначає, що жодного підтвердження як перебування на лікуванні, так і перебування у відрядженні ОСОБА_3 апеляційному суду надано не було. ОСОБА_2 подав четверте клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із встановленням карантину (а.с.179-180, 191-192, 202- 202А т. 1, а.с. 219- 220 т.1). Колегія зазначає, що таке клопотання було подано, в тому числі, про відкладення судового засідання, призначеного на 15.09.2020. В той же час, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 16 вересня 2020 року ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні Закарпатського окружного адміністративного суду, про що зазначено в ухвалі цього суду (а.с. 120 т. 2). Зважаючи на те, що позиція ОСОБА_1 викладена у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, ОСОБА_2 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів як у заяві про забезпечення позову, так і у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях, колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення питання щодо забезпечення позову, а тому, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності ОСОБА_2 та його представника, та за відсутності апелянта ОСОБА_1 .. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила зобов`язати ОСОБА_2 за власні кошти привести горище житлового будинку по АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом демонтажу самовільно проведеної реконструкції спільного горища під мансардний третій поверх та другий поверх у даному будинку, який зведений над квартирою АДРЕСА_7 . У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , у якому просив усунути перешкоди у здійсненні права спільної сумісної власності (володіння й користування) горищем житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов`язавши ОСОБА_1 за власні кошти провести відповідну перебудову допоміжного нежитлового приміщення шляхом приведення горища в житловому будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану, який існував до самовільно проведеної відповідачкою реконструкції (демонтажу) горища. Зустрічний позов мотивовано тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_7 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.04.1997. Такий договір було надано апеляційному суду (а.с. 164 т. 1). Згідно договору квартира складається з двох кімнат, житловою площею 30,9 кв. м.. загальною площею 55,1 кв. м., що становить 28/100 житлового будинку в цілому. У зустрічній позовній заяві вказував, що у 2001 році він отримав дозвільні документи на проведення реконструкції власної квартири з надбудовою, та завершив усі будівельні роботи у 2003 році. Зазначав, що у його квартирі АДРЕСА_4 з надбудовою відсутні допоміжні приміщення спільного користування чи спільної власності (зокрема горища), про яке вказувала ОСОБА_1 у поданому нею первісному позові. При цьому вказував, що ОСОБА_2 як власник квартири АДРЕСА_4 у багатоквартирному будинку, є співвласником горища, котре розташоване над квартирою АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_1 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.153 - 154 т. 1) ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_8 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 55, 3 кв. м., житлова площа 33, 5 кв. м. Зазначав, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 у справі № 260/1499/18 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради за участю третіх осіб: ОСОБА_1 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 69-м від 08.08.2017 «Про затвердження містобудівних умов», яким затверджено містобудівні умови та обмеження «Реконструкція власної квартири з надбудовою мансардного поверху їв межах існуючих фундаментів з виведенням в окреме будинковолодіння» за адресою: АДРЕСА_9 . Визнано протиправним та скасовано наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 27-м від 11.03.2019 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва», яким затверджено містобудівні умови та обмеження із внесенням змін до МОУ № 70/03-04/18 від 08.08.2018 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція власної квартири з надбудовою мансардного поверху в межах існуючих фундаментів з виведенням в окреме будинковолодіння» в АДРЕСА_9 . Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказане рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 оскаржувалось в апеляційному порядку ОСОБА_2 . Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Цим рішенням встановлено наступні обставини. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_8 , що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.11.2016 індексний номер 72547804. На підставі звернення громадянки ОСОБА_1 їй наказом №69 від 08.08.2018 надано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва «Реконструкція власної квартири з надбудовою мансардного поверху в межах існуючих фундаментів з виведенням в окреме будинковолодіння». З відповіді на адвокатський запит від 22.03.2019 № 139, отриманої від Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, згідно з матеріалами інвентаризаційної справи за адресою; АДРЕСА_10 знаходиться в будівлі літ. «Б», квартири АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходяться в будівлі літ. «А1». Згідно з генеральним планом будівлі літ. «Б» та літ. «А1» є окремо стоячими. Одночасно повідомлено, що згідно з планом житлового будинку за вказаною адресою кладова з позицією XIII площею 4,1 кв.м. станом на 16.02.1970 знаходиться у підвальному приміщені літ. «А» та обліковується за вказаним будинком. Пізніше підвальне приміщення було переплановано і станом на 31.12.2012 приміщення з такою позицією в будівлі відсутнє. За квартирою АДРЕСА_7 кладова не обліковується. У рішенні суду в адміністративній справі встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , складається з окремо стоячого будинку з квартирою АДРЕСА_4 та окремо стоячими квартирами АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 4, що стверджується генеральним планом забудови вулиці Руської, № 6 від 08.12.1946 Також адміністративним судом були досліджені наступні документи: - акт обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_9 за 28.03.1996, де зазначено, що квартира АДРЕСА_8 перебувала в стані аварійності; - звіт про технічне обстеження квартири АДРЕСА_8 від 25.06.2018; - звіт про технічне обстеження квартири АДРЕСА_8 від 03.07.2018, а також звіт про технічне обстеження квартири АДРЕСА_8 від 27.07.2018, згідно яких цокольне приміщення та горище перебували в стані, що становило загрозу майну та суміжним квартирам АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Попереднім власником квартири АДРЕСА_8 , а саме ОСОБА_6 , за дозволом виконкому було проведено самовільну добудову та збільшено житлову площу на 14 кв.м., що стверджується рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26.11.1997 № 187 та витягом з реєстру права власності від 24.03.2004 номер витягу 3157965. ОСОБА_1 були надані нотаріальні дозволи на реконструкцію власної квартири з розширенням та виведенням в окреме будинковолодіння без права на забудову подвір`я, в межах існуючого фундаменту отримані від квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які щодо квартири є суміжними, знаходяться в окремо стоячими по відношенню до квартири АДРЕСА_4 . Згідно звіту про проведення технічного обстеження від 25.03.2019 квартира АДРЕСА_8 перебуває без покрівлі (даху). Також у зустрічному позові ОСОБА_2 зазначав, що ОСОБА_1 провела демонтаж даху та горища над власною квартирою, чим унеможливила володіння та користування ним ОСОБА_2 . Одночасно із пред`явленням зустрічного позову у вересні 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи за адресою АДРЕСА_1 до ухвалення рішення у справі. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказував на те, що ОСОБА_1 має намір проводити будівельні роботи по розширенню своєї квартири АДРЕСА_5 , а саме - добудовувати другий поверх. Зазначав, що проведення будівельних робіт призведе до незаконної забудови, що значно ускладнить у майбутньому заходи, необхідні для відновлення порушених прав ОСОБА_2 , зокрема, знесення, перебудову. Вказував, що заборона на проведення будівельних робіт захистить від майбутніх негативних наслідків як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , оскільки будівельні роботи без відповідних дозволів матимуть ознаки самочинного будівництва. Судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а відтак місцевий суд дійшов хибного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів учасника справи, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого у справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Із урахуванням збалансованості інтересів учасників справи, оцінюючи зв`язок між обраним заходом забезпечення позову (заборона ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи по АДРЕСА_1 ) і предметом позовної вимоги (зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти провести перебудову допоміжного нежитлового приміщення, шляхом приведення горища до попереднього стану, який існував до самовільно проведеної відповідачкою реконструкції горища), тієї обставини, що такий захід не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, того що невжиття таких заходів не призводить до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову, колегія суддів вважає, що його вжиття призводить до більш негативних наслідків ніж ті, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Так, згідно звітів про технічне обстеження від 03.07.2018 та від 27.07.2018 квартира АДРЕСА_5 перебуває в стані, що становить загрозу цьому майну та майну власників суміжних квартир № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 . Звітом про проведення технічного обстеження від 25.03.2019 було встановлено, що квартира АДРЕСА_8 перебуває без покрівлі (даху). Висновком експерта від 24.02.2020 № 0001/2020, встановлено, що дах над квартирою демонтовано і в якості захисту від потрапляння атмосферних опадів по несучих конструкціях даху встановлено плівку. Покриття вже місцями пошкодилось, а також в повній мірі не захищає від потрапляння опадів до приміщень квартири. В результаті замоканні стіни квартири, її стелі та підвал систематично замокають, піддаються впливам коливання температур. Висновком встановлені пошкодження, які виникли внаслідок відсутності даху. Вартість ремонту квартири, потреба в якому виникла внаслідок відсутності покриття даху, становить 148508,17 грн з ПДВ; вартість ремонту підвалі під квартирою, потреба в якому виникла внаслідок відсутності покриття даху, становить 39391,12 грн з ПДВ (а.с. 44- 70 т. 2). Такий стан квартири дає підстави вважати, що майно ОСОБА_1 може зазнати значної руйнації атмосферними опадами, а також становити загрозу майну власників суміжних квартир № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 . Заходи забезпечення позову, які просив вжити ОСОБА_2 (заборона ОСОБА_1 проводити будь-які будівельні роботи по АДРЕСА_1 ) фактично позбавляють можливості здійснювати ОСОБА_1 будь-які будівельні роботи з власною квартирою (не тільки щодо горища) та позбавляють можливості здійснювати заходи для збереження власного майна. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про забезпечення позову. Відповідно до положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, ухвалу місцевого суду слід скасувати, та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 20 вересня 2019 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року. Головуюча: Судді: