Постанова 4824 № 753/8360/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/8360/19 головуючий у І інстанції: Лужецька О.Р. провадження 22-ц/824/8612/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 13 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П. за участю секретаря: Пітенко І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпак Антоніна Петрівна про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який є сином позивача ОСОБА_1 та батьком малолітніх дітей ОСОБА_3 2014 року народження та ОСОБА_4 2016 року народження. Після його смерті відкрилася спадщина, на належне йому майно. До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Зазначає, що за життя у 2010 році ОСОБА_5 звернувся до Київського міського голови із заявою про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки, тобто розпочав процес приватизації земельної ділянки, однак, не встиг отримати правовстановлюючого документу на зазначену земельну ділянку із-за незалежних від нього обставин. Позивачі звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпак А.П. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, однак їм було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Просили визнати за ОСОБА_1 , малолітніми ОСОБА_3 таОСОБА_4 право на завершення приватизації, оформлення документів та реєстрацію права власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , для кожного. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради(надалі Департамент земельних ресурсів) звернувся із апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд невірно з`ясував обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Вказує, що рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 міською радою не приймалось, а тому вважає, що право власності на спірну ділянку за ОСОБА_5 не виникало та відповідно перехід права власності до спадкоємців не відбувся. У відзиві на апеляційну скаргу позивачі, в особі свого представника - ОСОБА_6 , не погоджуються з доводами відповідача, рішення місцевого суду вважають законним та обґрунтованим, посилаючись на те, що померлий ОСОБА_5 розпочав процедуру приватизації, а до спадкоємців переходить право вимагати завершення такої приватизації. У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів - ОСОБА_6 виступили проти задоволення апеляційної скарги. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте за життя не завершивши її та не отримав документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку, не здійснив державної реєстрації права. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22). ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_4 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.32,33) 26 жовтня 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Київського міського голови із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.51) 03 червня 2013 року до Державного земельного кадастру внесено розроблений Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_5 (а.с.44-48) Проектом рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:90:284:0081, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (справа № А-18468). (а.с.39-40) Як вбачається із витягу з протоколу №16 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування та архітектури та землекористування від 01 липня 2015 року ухвалено повернути до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), зокрема, кадастрову справу № А-18468 та проект рішення щодо відведення ОСОБА_5 вищевказаної земельної ділянки. (а.с.54-56) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. (а.с.24) Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, на належне йому майно. Позивачі є спадкоємцями ОСОБА_5 за законом. Позивачі вчасно, у встановлений законом шестимісячний строк, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за місцем відкриття спадщини і подали заяву щодо видачу свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до постанов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпак А.П., від 02 квітня 2019 року, 09 квітня 2019 року матері ОСОБА_1 , дітям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:90:284:0081, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не виявилося можливим, так як померлий ОСОБА_5 , за життя не встиг отримати правовстановлюючого документа на дану земельну ділянку. Відповідно до положень ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з пунктом «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному. Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Суд першої інстанції установив, що за життя ОСОБА_5 розпочав приватизацію спірної земельної ділянки. Колегія суддів зауважує, що предметом цього спору є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця. Оскільки позивачі є спадкоємцем за законом після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , то вважається, що позивачі набули право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 1216 та 1218 ЦК України. Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі. На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за позивачами в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації спірної земельної ділянки. Доводи, щодо відсутності у спадкодавця права власності на спірну земельну ділянку, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, колегією суддів відхиляються, оскільки як вже було зазначено, що предметом спору є саме визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, а не визнання права власності, як це вказується в апеляційній скарзі. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку. Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «13» жовтня 2020 року. Головуючий Судді: