Постанова 4824 № 368/802/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 368/802/18 Номер провадження 22-ц/824/3911/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко І. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, в с т а н о в и в : У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , з урахуванням подальших уточнень, про визнання недійсним державного акту серія КВ № 006333 від 10 березня 2004 року виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222286801:01:067:0006, скасувавши реєстрацію земельної ділянки та реєстрацію права власності, що проведена згідно рішення за індексним номером 38555253 від 06 грудня 2017 року; стягнення судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1106 га розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 15 жовтня 2016 року. У травні 2018 року відповідач, який є власником сусідньої земельної ділянки, демонтував встановлений раніше паркан, що розділяє земельні ділянки позивача та відповідача та встановив новий паркан який розташований приблизно на 40-50 сантиметрів вглиб земельної ділянки позивача. На неодноразові звернення позивача з приводу відновлення його меж земельної ділянки, відповідач відмовляється. Позивач зазначає, що наявним в матеріалах справи висновком експерта встановлено, що відповідач приватизував частину його земельної ділянки. Таким чином, на думку позивача, наявні підстави для визнання недійсним державного акту відповідача та скасування реєстрації його права власності. У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про скасування держаної реєстрації у державному земельному кадастрі земельної ділянки. Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року (том III а.с.182-183) провадження по цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування держаної реєстрації у державному земельному кадастрі земельної ділянки, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року (том III а.с.186-192) у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року, якою забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на земельну ділянку площею 0,2480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222286801:01::067:0006, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серія КВ №006333 від 10 березня 2004 року. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити; стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно державних актів ОСОБА_3 та відповідача, межа земельних ділянок проходить по земельній ділянці позивача. Скаржник зазначає, що з висновку № 24/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що відповідач приватизуючи свою земельну ділянку приватизував частину земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу. Таким чином, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції щодо ненадання ним доказів на підтвердження порушення його прав зі сторони відповідача, не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить висновку експертизи та нормам матеріального права. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судове засідання сторони не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не зявились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження порушення його прав, як землевласника зі сторони відповідача. Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 15 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, площею 0,1106 га, (кадастровий номер земельної ділянки 3222286801:01:379:0022), розташовано: зазначений на плані за літерою «А» - житловий будинок (цегляний), за літерою «а» - веранда, за літерою «Б» - погреб, за літерою «Г» - літня кухня, за літерою «Д» - сарай, за літерою «Ж» - гараж, за літерою «З» - туалет, за літерою «К» - літній душ, за літерою «Л» - сарай, за літерою «Ж» - ж яма, за літерою за літерою «і» - криниця, за літерою «h» - ворота, за літерою «h1» - паркан, загальною площею - 56,4 кв. м., житловою площею - 37,1 кв. м (т. І а.с. 08-10). Згідно договору дарування земельної ділянки від 15 жовтня 2016 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку (дарунок) площею 0,4311 гектара, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222286801:01:379:0023. Експлікація земельних угідь: усього земель, гектарів - 0,4311, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля - 0,4311, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.03 (т. І а.с. 11-13). З технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянок та передачі на зберігання межових знаків гр.. ОСОБА_3 вбачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_3 було передано на зберігання межові знаки земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території АДРЕСА_1 в межах населеного пункту (т. І а.с. 19-32). Відповідно до договору дарування від 01 червня 2001 року ОСОБА_2 отримав у дар жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. І а.с. 49). Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2480 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1 (т. І а.с. 50). 04 липня 2017 року ОСОБА_2 передано на зберігання межові знаки (т. І а.с. 52-54). ТОВ «Кагарлицький земельно-кадастровий центр» у 2017 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . На території АДРЕСА_1 (т. І а.с. 95-151). Висновком експерта № 12-5/259 від 14 січня 2019 року встановлено, що межі фактичного користування земельною ділянкою, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3222286801:01:379:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за координатами, мають відхилення від меж та координат, які зазначені в технічній документації та належить ОСОБА_1 від точки В до точки А. Відхилення допущені власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:379:0022 ОСОБА_1 від А (точка 1) до В (точка 9), площею накладання приблизно 20 м2 (т. І а.с. 195-232). Інженером-геодезистом ОСОБА_4 було проведено комплекс топографо-геодезичних та картографічних робіт по обстеженню земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Кадастрові номери земельних ділянок - 3222286801:01:379:0022 та 3222286801:01:067:0006, а саме - проведено перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером - 3222286801:01:067:0006 та кадастрова зйомка (інвентаризація) земельної ділянки з кадастровим номером - 3222286801:01:379:0022. Обстеження проводилось за допомогою радіонавігаційного мультисистемного та мультичастотного GNSS - обладнання EMLID REACH R52 та безпілотного літального апарату (БПЛА) PHANTOM 4PRO, який оснащений 20 МП камерою. Обробку даних аерофотознімання здійснено в програмному комплексі Agidoft Metadhape Profeddional 1.5. Аналіз та наведення зібраних даних проведено в програмному комплексі Digitals/Delta. Результати обстежень (дані по обробці фотознімків, кадастрові плани, каталоги координат, візуалізація даних перенесення меж, фотоплани та інше) надано у додатках (т ІІ а.с. 176, 177-211). З висновку експерта № 24/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що межа фактичного користування земельною ділянкою (дані геодезичної зйомки), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , та межа, зазначена у кадастровому плані земельної ділянки від точки Б до точки В кадастровий номер 122286801:01:067:0006 (т. 2, а.с. 9), мають відмінності, які полягають в наступному: в т. Б відхилення полягає у відступах фактичного розташування меж від документального на 48,8 см та 8,3 см; в т. В відхилення полягає у відступах фактичного розташування меж від документального на 11,35 см. Відповідно до даних, що містяться у правовстановлюючому документі (т. 2, ах. 5) виконати порівняння межі від т. А до т. Б не видається за можливе в зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ не містить координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:067:0006. В зв`язку з чим порівняння можливе лише за лінійними вимірами. Згідно плану меж земельної ділянки (т. 2, а.с. 5) відстань від т. А до т. Б становить 49,97 м та кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки (т. 2, а.с. 9) відстань від т. Б до т. В становить 50,21 м, тобто, розбіжність становить 0,24 м. Визначити, з боку якого саме землевласника, допущені відхилення не видається за можливе, оскільки об`єктом дослідження є окрема межа земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:067:0006 власник ОСОБА_2 , та документація щодо неї, документація інших земельних ділянок, суміжних з ділянкою кадастровий номер 3222286801:04:067:0006, не досліджувалась (т. ІІ а.с. 218-234). Так, відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Приписами частини 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно частин 1-3 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частин 1-2 статті 321 ЦК України). Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частини 1 статті 386 ЦК України). Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно частини 1 статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Частиною 2 статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Так, з висновку експерта № 12-5/259 від 14 січня 2019 року вбачається, що межі фактичного користування земельною ділянкою, призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3222286801:01:379:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за координатами, мають відхилення від меж та координат, які зазначені в технічній документації та належить ОСОБА_1 від точки В до точки А. Відхилення допущені власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222286801:01:379:0022 ОСОБА_1 від А (точка 1) до В (точка 9), площею накладання приблизно 20 м2. З висновку експертизи № 42/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що межа фактичного користування земельною ділянкою (дані геодезичної зйомки), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , та межа, зазначена у кадастровому плані земельної ділянки від точки Б до точки В кадастровий номер 122286801:01:067:0006 (т. 2, а.с. 9), мають певні відмінності, разом з тим, визначити з боку якого саме землевласника допущені відхилення не вдається за можливим, оскільки документація земельних ділянок суміжних до неї, не досліджувалась. Таким чином, вказані висновки не дають беззаперечні підстави вважати, що права позивача, як землевласника, були порушені відповідачем. Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення відповідачем прав позивача, як землевласника, матеріали справи не містять у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Посилання скаржника на те, що з висновку № 24/204 від 16 грудня 2019 року вбачається, що відповідач приватизуючи свою земельну ділянку приватизував частину земельної ділянки, що належить на праві власності позивачу, є безпідставним, оскільки з вказаного висновку вбачається, що користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 , та межа, зазначена у кадастровому плані земельної ділянки від точки Б до точки В кадастровий номер 122286801:01:067:0006 мають певні відмінності, разом з тим, визначити з боку якого саме землевласника допущені відхилення не вдається за можливим. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 01 березня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова