Постанова КЦС ВС № 368/802/18

Постанова Іменем України 19 травня 2022 року м. Київ справа № 368/802/18 провадження № 61-5708св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року у складі судді Шевченко І. І. та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта від 10 березня 2004 року серія КВ № 006333, виданого ОСОБА_2 , на право власності на земельну ділянку площею 0,2480 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222286801:01:067:0006, скасувати реєстрацію земельної ділянки та реєстрацію права власності. На обґрунтування позову посилався на те, що житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1106 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 15 жовтня 2016 року. У травні 2018 року ОСОБА_2 , який є власником сусідньої земельної ділянки, демонтував встановлений раніше паркан, що розділяє земельні ділянки позивача та відповідача та встановив новий паркан, який розташований приблизно на 40-50 сантиметрів вглиб земельної ділянки позивача. У матеріалах справи є висновок експерта, яким встановлено, що відповідач приватизував частину земельної ділянки позивача. Тому наявні підстави для визнання недійсним державного акта відповідача та скасування реєстрації його права власності. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав до суду доказів на підтвердження порушення його прав як землевласника відповідачем. Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 19 листопада 2020 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення відповідачем прав позивача як землевласника. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі та за відсутності відомостей про повідомлення його про час та місце розгляду справи. Суди попередніх інстанцій не врахували, що висновком експерта від 16 грудня 2019 року № 24/204 встановлено, що відповідач приватизував частину земельної ділянки позивача, а тому помилково відмовили у задоволенні позову. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на розгляд справи за відсутністю позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання позивача про дослідження висновку експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Відзив на касаційну скаргу не надходив. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 5 частини першої, пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України). Відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Згідно з підпунктом 15.1 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування - ЄСІТС подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. ЄСІТС починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Справа, яка переглядається, була розглянута судом першої інстанції за матеріалами в паперовій формі. Станом на день прийняття постанови судом апеляційної інстанції (24 лютого 2021 року) ЄСІТС не розпочала свого функціонування у порядку, визначеному розділом XIII «Перехідні положення» ЦПК України. В оскарженій постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що у судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їхні електронні адреси. З матеріалів справи відомо, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 04 лютого 2021 року та судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи на 24 лютого 2021 року суд апеляційної інстанції направив на електронну пошту представника позивача - адвоката Клапчука Ф. П. fred11@bigmir.net (т. 3, а. с. 214, 217). У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту ОСОБА_3 є врученням такого рішення. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 495/7970/18 (провадження № 61-17343св19), зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про прийняття заяви, надісланої із застосуванням електронної пошти з ресурсу «bigmir.net», та не звернув увагу на порушення порядку оформлення та подання процесуальних документів, встановленого законодавством України у сфері електронного документообігу та електронного підпису. Отже, направлення повістки-повідомлення на особисту електронну пошту представника позивача не є належним повідомленням про час та місце розгляду справи. Також суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подав особисто, а не через свого представника ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що засоби електронного зв`язку відсутні (а. с. 196). Відомості про направлення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку судової повістки-повідомлення на 24 лютого 2021 року та про її отримання у матеріалах справи відсутні. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд розглянув справу без підтвердження того, що ОСОБА_1 належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не відклав та розглянув справу у першому ж засіданні. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21). Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції. Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику його застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд якої було призначено на 24 лютого 2021 року, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, щодо якого відсутні належні відомості про вручення йому судової повістки про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягають перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник Г. І. Усик