Постанова 4824 № 376/1383/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 376/1383/19-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/9464/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Матійчук Г.О.,- встановила: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом. Просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування приміщенням будинку АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 02 серпня 2012 року. У будинку на правах члена сім`ї зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що з моменту набуття нею права власності на будинок ОСОБА_2 без будь-яких поважних причин в будинку не проживає, станом житла не цікавиться, своїх речей не зберігає. Зазначене підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 15 травня 2019 року та показами свідків. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду законне, обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлений належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 02 серпня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори Савченко М.А., за реєстровим № 1934. Згідно довідки № 457 від 15 травня 2019 року у будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що з 2012 року і по даний час ОСОБА_2 в будинку не приживає, станом житла не цікавиться, своїх речей не зберігає. Домовленостей між позивачем та відповідачем щодо збереження за останнім права користування жилим приміщенням терміном більш ніж один рік відсутня. Враховуючи наведене, позивач просить на підставі ст. 405 ЦК України визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщення спірного будинку. На підтвердження непроживання відповідача у спірному будинку ОСОБА_1 надала акт обстеження житлово-побутових умов від 15 травня 2019 року, відповідно до якого комісією встановлено, що ОСОБА_2 - племінник власника будинку, з дня реєстрації 06 червня 2006 року в АДРЕСА_1 , не проживав і не проживає в даний час. Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Так, заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначив, що наразі проживає разом з родиною в орендованій квартирі у м. Біла Церква, Київської області. Єдиним зареєстрованим місцем проживання відповідача є спірний будинок. При цьому відповідач зазначає, що він періодично навідує родичів у спірному будинку, допомагає по господарству. Для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім`ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який правильно встановив наявність двох вищенаведених умов. При цьому відповідачем не надано доказів на підтвердження поважних причин непроживання у спірному будинку. Доводи апеляційної скарги про те, що єдиним зареєстрованим місцем проживання відповідача є адреса спірного будинку, власного житла відповідач немає, колегія суддів не приймає, оскільки відповідач не проживає за місцем своєї реєстрації, чим обмежує право позивача на вільне володіння та розпорядження спірним житловим приміщенням. Посилання в апеляційній скарзі на те, що з моменту придбання будинку відповідач був зареєстрований та проживав у ньому разом із дідом та бабою, вів з ними спільне господарство, докладав зусиль для підтримання будинку в належному стані, колегія суддів оцінює критично, оскільки, понад один рік з часу набуття позивачем права власності на житловий будинок, і по теперішній час, відповідач не проживає без поважних причин в будинку, натомість постійно проживає із своєю сім`єю в іншому місці, що власне останнім не заперечується. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 12 лютого 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко