Постанова Волинський апеляційний суд № 161/144/23

Справа № 161/144/23 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/1059/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 листопада 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Власюк О. С. з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, мотивуючи вимоги тим, що він є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 і в цьому ж будинку зареєстрований відповідач. Відповідач не проживає у вказаному житлі більше п`яти років, не доглядає за ним, не цікавиться його станом, а також не сплачує житлово-комунальні послуги. Реєстрація місця проживання відповідача у будинку створює позивачу перешкоди у користуванні ним, у зв`язку з чим він, посилаючись на приписи статей 391, 405 ЦК України просив суд усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом припинення права користування цим житловим будинком відповідача. У зустрічному позові ОСОБА_3 просив про усунення перешкоди в користуванні майном, покликаючись на те, що йому належить право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , проте його батько позивач у справі ОСОБА_1 безпідставно постійно перешкоджає йому в цьому. Посилаючись на приписи ст. 405 ЦК України ОСОБА_3 , просить суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні житлом будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, а зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено повністю. Постановлено зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житлом будинком за адресою АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного відмовити. Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Перевіряючись законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що позивач є батьком відповідача. Відповідач з 20 квітня 2021 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , де проживав до початку 2022 року у будинку, який належав на праві власності матері позивача, відповідно - бабі відповідача ОСОБА_4 яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 успадкував будинок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. Під примусом позивача, у зв`язку із конфліктом між позивачем та відповідачем з приводу користування будинком, відповідач ОСОБА_3 разом з дружиною змушений був виселитись із будинку. У даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив ту обставину, що заперечував щодо проживання свого сина відповідача ОСОБА_3 у спірному будинку, оскільки вважає, що він не має на це права, його реєстрацію у будинку вважає тимчасовою та формальною. Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач має власну сім`ю, одружений, близько 5 років не проживає у житлі, орендує інше житло, а сам позивач «не перебуває в близьких відносинах» з відповідачем. В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 на запитання суду пояснив, що позовна вимога ОСОБА_1 про припинення права користування житловим будинком заявлена відповідно до положень статті 405 ЦК України з підстав не проживання відповідача у даному житлі протягом 2022 року. Такі доводи не дають правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право на проживання у спірному будинку у зв`язку з його не проживанням понад визначений законом строк, оскільки право власності на спірний будинок зареєстроване 19 листопада 2022 року, позивач звернувся з позовом до суду 03 січня 2023 року, тому на час його звернення до суду з урахуванням дати набутття права влансості на будинок, ще не минув річний строк, із минанням якого законодавець пов`язує втрату права на користування житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік. Окрім того, в даному судовому засіданні встановлено, що відповідач з дружиною вимушено не проживає у будинку, оскільки щодо цього заперечує позивач, який вселився у спірний будинок після смерті своєї матері. Встановлено, що відповідач сподівається на врегулювання відносин. Встановивши, що відповідач ОСОБА_3 брав участь в утриманні будинку у період з вересня по грудень 2021 року, тобто, до часу вимушеного виселення у зв`язку із виниклими конфліктами із позивачем, іншого житла у власності не має, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Пунктом 2 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що до речових прав на чуже майно відноситься право користування (сервітут). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо кваліфікації правовідносин з приводу виниклого права користування відповідачем ОСОБА_3 житловим будинком, який належав його бабі ОСОБА_4 на підставі сервітуту з попереднім власником, а тому відповідно до приписів частини 6 статті 403 ЦК України, смерть попереднього власника не припинила його права на користування житловим будинком. У зв`язку з викладеним підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житлом на підставі приписів статті 405 ЦК України, не має. Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 зареєструвався у будинку з метою забезпечити для себе можливість здійснити реєстрацію транспортного засобу є суб`єктивним тлумаченням обставин реєстрації відповідача ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . Підставою для такого висновку є те, що попередній власник будинку ОСОБА_4 за життя не вимагала припинення права користування та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою свого онука - відповідача ОСОБА_3 . Аргументи апеляційної скарги про наявність у власності відповідача ОСОБА_3 або ж у його дружини ОСОБА_5 житла спростовуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої вбачається про відсутність у вказаних осіб зареєстрованого права власності на нерухоме майно. На думку апеляційного суду наданий лист (без дати ) Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області, в якому ОСОБА_6 на його ж звернення повідомлено про встановлену на підставі обстеження будинку обставину не проживання відповідача ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 є недостовірним доказом відповідно до приписів статті 79 ЦПК України, оскільки у цьому листі відсутня інформація про те, які саме обставини, факти, наявність речей або їх відсутність послугували підставою для висновку щодо не проживання ОСОБА_3 у будинку протягом тривалого часу. Також не конкретизовано поняття ( не зазначено часовий проміжок) вжитого у цьому листі терміну «не проживає протягом тривалого часу». Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка судом першої інстанції наданих сторонами доказів, у тому числі і показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 проведена з дотриманням положень статті 89 ЦПК України. В апеляційній скарзі позивач наводить аргументи своєї суб`єктивної незгоди з викладеними в рішенні суду мотивами, однак апеляційна скарга не містить посилань на обставини, які вказують на порушення судом першої інстанції порядку оцінки наданих сторонами доказів. Викладені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до переоцінки доказів у справі, незгоди з викладеними у рішенні суду обґрунтуваннями та не дають правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України , апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2023 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Головуючий Судді