Постанова Волинський апеляційний суд № 161/7817/23

Справа № 161/7817/23 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/879/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Ганжа М. І., з участю: заінтересованої особи ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про призначення другого опікуна за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2023 року, В С Т А Н О В И В : В травні 2023 року Управління охорони здоров`я Луцької міської ради звернулося до суду із заявою про призначення другого опікуна. Заява обґрунтована тим, що до заявника через Департамент «ЦНАП у місті Луцьку» звернувся ОСОБА_1 про призначення його опікуном на недієздатним братом ОСОБА_3 (рішення суду від 05 квітня 2001 року), опікуном якого, на разі, є матір останнього ОСОБА_4 . ОСОБА_1 позитивно характеризується, перебуває в родинних відносинах з недієздатним, тому просив призначити його другим опікуном над недієздатним братом. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2023 року в задоволенні заяви Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про призначення другого опікуна, відмовлено. В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Зазначає, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такого рішення. Зокрема, підставою для призначення другого опікуна є те, що ОСОБА_4 не може самостійно виконувати свої обов`язки по догляду за недієздатною особою внаслідок тяжкого фізичного стану. Наголошує, що при зверненні до суду Управління охорони здоров`я Луцької міської ради на підставі поданих документів дійшов висновку про необхідність у додатковій допомозі по догляду за ОСОБА_3 . Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу. Вивчивши матеріали цивільної справи, аргументи апеляційної скарги, заслухавши пояснення заінтересованої особи та його представника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2001 року у справі №2-939/2001 ОСОБА_3 , 1977 року народження визнано недієздатним (а.с.15). Згідно з рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №269 від 28 квітня 2001 року опікуном над сином призначено ОСОБА_4 (його матір) (а.с.16). На момент розгляду справи опікун недієздатного не звільнялась від своїх обов`язків, заяв про відмову від їх виконання не подавала. Відмовляючи в задоволенні подання про призначення ОСОБА_1 другим опікуном, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження неможливості повноцінного виконання обов`язків опікуна ОСОБА_4 і необхідності призначення ОСОБА_1 другим опікуном над недієздатною ОСОБА_3 . Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Згідно з ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88 (наділі - Правила). Таким чином, чинне законодавство України допускає призначення фізичній особі, яку визнано недієздатною, одного або кількох опікунів. Підстави для призначення, зокрема, недієздатній, особі більше, аніж одного опікуна, в законі відсутні, а тому, розглядаючи питання призначення другим опікуном, слід виходити із конкретних обставин справи, принципів доцільності та розумності, які є принципами цивільного законодавства. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Відповідно до подання Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, як орган опіки та піклування повідомив суд, що вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 другим опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_3 . Вказане подання обґрунтовуючи необхідність такого призначення вказує лише на характеристики ОСОБА_1 , як кандидата в опікуни та ОСОБА_3 , як підопічного, проте в ньому відсутні доводи щодо того чому ОСОБА_4 , як опікун не може виконувати свої обов`язки, або чому їй необхідна допомога другого опікуна. У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 02.05.2023 № 12 встановлено, що на день обстеження житлового приміщення квартира в якій проживають ОСОБА_3 та його матір ОСОБА_4 придатна для проживання, квартира з косметичним ремонтом, меблі та побутова техніка в наявності. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 не може здійснювати опіку над ОСОБА_3 в обсягах необхідних для нормального життєзабезпечення підопічного, оскільки є особою похилого віку, апеляційний суд відхиляє, оскільки ОСОБА_4 більше дванадцяти років є опікуном ОСОБА_3 , доглядає за ним і не мала нарікань з боку органів опіки та піклування. Згідно з пунктом 4.3 Правил, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків. З інформації з реєстру Луцької міської територіальної громади про задеклароване/зареєстроване місце проживання вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_4 проживає з підопічним у квартирі, яка складається з трьох кімнат, в той час, як ОСОБА_1 проживає окремо від них в квартирі, яка складається з двох кімнат з чотирма іншими людьми. Доказів на підтвердження того, що опікун ОСОБА_4 не може здійснювати опікунад недієздтним, заінтересованою особою ОСОБА_1 та його представником ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції надано не було. Згідно з приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2023 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови. Головуючий Судді: