Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/520/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 565/520/20 Провадження № 22-ц/4815/926/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року у складі судді Демчини Т. Ю., ухвалене в м. Вараш Рівненської області о 13 годині 44 хвилин, повний текст рішення складено 17 червня 2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. В обґрунтування позовних вимог вказував, що на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 серпня 2013 року з нього на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його щомісячного заробітку. На даний час він не має постійного місця роботи, заробітки є мінливими та нерегулярними, що вказує на зміну його майнового стану. З цих підстав просив змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 з 1/4 частки на 1/9 частку від доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване ст. 192 СК України, яка передбачає, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них та обґрунтовано тим, що ці передбачені законом підстави не були доведені позивачем належними доказами та не знайшли свого підтвердження в період від дати ухвалення судового рішення про стягнення аліментів до дати звернення з позовом про зменшення їх розміру. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що при вирішенні спору судом не було враховано тієї обставини, що у нього змінилося матеріальне становище у нього немає постійної роботи, а відтак і стабільного заробітку. Додає, що суд не встановив, звідки він повинен щомісяця знаходити 2 675,00 грн на утримання дочки та чи спроможний сплачувати таку суму. Стверджує, що суд взяв до уваги лише доводи відповідачки про те, що у неї народилося двоє інших дітей. Окрім спільної з ним дитини, та оцінив ці обставини як суттєву зміну сімейного стану. Зазначає, що судом не здобуто доказів, що їхня дочка ОСОБА_5 потребує щомісячного утримання, розмір якого перевищує 5200,00 грн, а також того, що відповідачка забезпечує дочку в тому ж розмірі, що і він на суму 2 675,75 грн.. Зауважує, що чоловік відповідачки працює на ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», має стабільний високий дохід, тому в повному обсязі утримує їхніх з відповідачкою спільних дітей. Покликаючись на те, що стягнення аліментів у тій сумі, що на даний час стягується з нього державним виконавцем, ставить його в скрутне матеріальне становище, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, зменшивши розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 з ј до 1/9 частини заробітку, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У поданому на апеляційному скарзі відзиві ОСОБА_3 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 серпня 2013 року року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Положення вказаної статті містять перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Ними є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 такими обставинами зазначав наступну: погіршення матеріального стану у зв`язку із звільненням з роботи. Так, із запису №16 у копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач 08 серпня 2019 року звільнений з постійного місця роботи за власним бажанням, і з того часу інших записів у цій трудовій книжці про постійне місце роботи немає. Таким чином, зміна матеріального стану, як те передбачено у ст. 192 СК України як підстава для зміни стягуваних аліментів, є очевидною. Разом з тим, звільнення з роботи не може слугувати підставою доля зменшення розміру аліментів на утримання дочки. Покликання апелянта на те, що у нього відсутній стабільний дохід, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що відсутність стабільного заробітку не є передбаченою законом підставою для звільнення батьків від обов`язку утримання своїх дітей до повноліття. Окрім того, платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку, у зв`язку з чим відсутність стабільного доходу має тимчасовий характер, і його життєві обставини не позбавляють відповідача працевлаштуватися таким чином, щоб мати фінансову спроможність утримувати свою неповнолітню дитину належним чином. Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка створила нову сім`ю, і її нинішній чоловік має стабільний високий дохід, що дозволяє йому утримувати спільних з відповідачкою дітей самостійно, не можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів на утримання дочки сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки обов`язок утримання дітей законодавством покладається на обох батьків в рівних частинах, про що зазначає і сам апелянт в апеляційній скарзі. Покликання апелянта на відсутність доказів того, що позивачка витрачає щомісяця на їхню дочку таку ж суму, як і він, тобто 2 675,75 грн., судом відхиляються з наступних міркувань. Судом встановлено, що відповідачка у справі після розірвання шлюбу з позивачем створила нову сім`ю. У неї в шлюбі з ОСОБА_8 народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З виписок з медичних карток дітей від 20.05.2020, виданих КП «Вараський центр первинної медичної допомоги», вбачається, що ОСОБА_6 перебуває на диспансерному обліку у лікарів офтальмолога, травматолога, педіатра; ОСОБА_9 - у лікаря педіатра, ОСОБА_10 - у лікарів педіатра та невролога. Окрім цього, як видно із рішення ЛКК №146 від 25.05.2020 року, сама відповідачка є інвалідом ІІІ групи та має ряд захворювань. Згідно довідки №03-35/16 від 19.05.2020 року, виданої Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області, ОСОБА_2 з 20.09.2019 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість висновку місцевого суду про відмову у задоволенні позову про зміну розміру аліментів, що стягуються з позивача за рішенням суду на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При визначенні розміру стягнення аліментів судом враховано у взаємозв`язку обставини, які мають значення для вирішення спору по суті, а саме: наявність у відповідачки на утриманні і двох інших неповнолітніх дітей, стан здоров`я цих дітей, та спільної дитини сторін, а також самої відповідачки, матеріальний стан сторін та , зокрема, позивача, який втратив постійне місце роботи, їх потребу в коштах для проживання у нинішніх життєвих обставинах, мінімальний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений законом. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.