Ухвала КАС ВС № 280/2619/19

УХВАЛА 13 жовтня 2020 року м. Київ справа № 280/2619/19 адміністративне провадження № К/9901/24360/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 280/2619/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне територіальне управління юстиції в Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), де просив: визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 15 січня 2019 року, яке оформлено протоколом від 15 січня 2019 року №78/01/19, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №228/7 від 28.01.2019 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Міністерство юстиції України звернулося до Верхового Суду із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 «Касаційне оскарження». Згідно із частиною 4 статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вперше подану Міністерством юстиції України касаційна скаргу у справі № 280/2619/19 ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року (провадження К/9901/18593/20) повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Зокрема Судом встановлено, що оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач покликаючись на постанову Верховного Суду не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справах за подібними відносинами із цією справою та не зазначив щодо застосування якої конкретної норми права містить висновок у цій постанові. Вдруге подану Міністерством юстиції України касаційна скаргу у справі № 280/2619/19 ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року (провадження К/9901/21822/20) також повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України з тих же підстав. Перевіркою змісту втретє поданої Міністерством юстиції України у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній також не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Так, скаржник втретє зазначає, що у цій справі підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 927/1191/14 та від 08 травня 2018 року у справі № 904/5948/16. При цьому, скаржник акцентує увагу на витягах з цих постанов, які стосуються правової оцінки сукупності встановлених у конкретній справі обставин. Натомість, безпосередній висновок Верховного Суду у цих справах полягає в тому, що суди попередніх інстанцій при розгляді звіту ліквідатора та змісту ліквідаційного балансу боржника повинні з`ясовувати чи здійснив ліквідатор у ліквідаційній процедурі весь передбачений Законом комплекс заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та формування ліквідаційної маси боржника, з огляду на те, що затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є завершальним етапом процедури ліквідації і є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство. Натомість, у цій справі висновки судів попередніх інстанцій стосувалися наявності у діях арбітражного керуючого складу дисциплінарного проступку як підстави для прийняття скаржником рішення щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження та дотримання процедури притягнення арбітражного керуючого до такої відповідальності. При цьому, скаржник втретє при зазначенні підстав касаційного оскарження не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах № 927/1191/14 і № 904/5948/16 є подібними. Колегія суддів звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Натомість касаційна скарга фактично дублює зміст тих, які вже було повернуто судом як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень. Скаржником як і в попередньо поданих касаційних скаргах зазначено обставини справи, загальне посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 927/1191/14 та від 08 травня 2018 року у справі № 904/5948/16 та вказано на ухвалення судами рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 280/2619/19. Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга піддягає поверненню особі, що її подала. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 280/2619/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Головне територіальне управління юстиції в Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування рішень - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. СуддяЛ.О. Єресько