Постанова 4873 № 910/11857/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" жовтня 2020 р. Справа№ 910/11857/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чорногуза М.Г. суддів: Агрикової О.В. Мальченко А.О. секретар судового засідання: Михайленко С.О. за участю представників сторін: від позивача: адвокат Повар О.М., на підставі довіреності № б/н від 23.11.2018 від відповідача: адвокат Щиголь М.В., на підставі довіреності № 01-2217-138 від 22.01.2020 від третьої особи: не з`явився розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/11857/20 (суддя Паламар П.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, - в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст позовних вимог: 1.1. Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулося до суду з позовом про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню (а.м.о. 1-9). 1.2. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, яку уточнив заявами від 12 та 13 серпня 2020 р. (а.м.о. 10-15, 21-26, 27-28).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції: 2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем від 24 квітня 2020 р., зареєстрованого в реєстрі за №1254, від 14 травня 2020 р., зареєстрованих в реєстрі за №1519, від 11 червня 2020 р. зареєстрованих в реєстрі за №№ 1759, 1760, 1761, від 26 червня 2020 р. зареєстрованих в реєстрі за №№ 2014, 2015, від 30 липня 2020 р. зареєстрованих в реєстрі за №№2600, 2602, 2603, 2601, 2599, 2597. У заяві в іншій частині відмовлено (а.м.о. 33-35).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги: 3.1. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, та у відповідній частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу: 4.1. У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів, а також доказів щодо вчинення виконавчих дій (крім інформації про відкриття виконавчих проваджень ВП 62792937, ВП 62792950, ВП 62792996, ВП 62792985, ВП 62792973, ВП 62792958) по примусовому виконанню відповідних виконавчих написів. При цьому, не з`ясовано по яких саме виконавчих написах відкрите виконавче провадження, а по яких не відкрито. 4.2. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем фактично визнано заборгованість по сплаті векселів. 4.3. Також відповідач зазначає про недоведеність того, яким чином вжиття заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення вимог Позивача.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: 5.1. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що підставою для подання ним заяви про вжиття заходів забезпечення позову стало те, що він довідався з відкритих джерел про відкриття виконавчих проваджень (62792937, 62792950, 62792996,62792985, 62792973, 62792958) щодо виконавчих написів правомірність яких оспорюється в межах даного провадження. 5.2. При цьому до відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано документи, які у сукупності підтверджують, що станом на момент подання відзиву на апеляційну скаргу державним виконавцем відкриті провадження за всіма виконавчими написами, що оскаржуються Позивачем, такі провадження об`єднані у зведене виконавче провадження та виконавчі дії за такими провадженнями зупинені на підставі Оскаржуваної ухвали. 5.3. На переконання позивача, вжиття таких заходів в межах даного судового провадження узгоджується в викладеною у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справах №924/789/18 та №924/790/18 правовою позицією.

6. Розподіл справи: 6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року, матеріали судової справи № 910/11857/20 разом з апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В. 6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у справі № 910/11857/20 та повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 06.10.2020 р.

7. Інші процесуальні дії у справі: 7.1. У судовому засіданні 06.10.2020 р. представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. 7.2. Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2020 р. надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. 7.3. У судове засідання 06.10.2020 р. третя особа явку свого представника не забезпечила, про причини неявки колегію суддів не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0411632122942. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов`язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи: 8.1. ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулося з указаним позовом, у якому просило визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем від 24.04.2020 р. зареєстрований в реєстрі за №1254, від 14.05. 2020 р. зареєстровані в реєстрі за №№ 1442, 1443, 1444, від 21.05.2020 р. зареєстрований в реєстрі за № 1519, від 11.06.2020 р. зареєстровані в реєстрі за №№1759, 1760, 1761, від 26.06.2020 р. зареєстровані в реєстрі за №№2014, 2015, від 30.07.2020 р. зареєстровані в реєстрі за №№ 2600, 2602, 2603, 2601, 2599, 2597. 8.2. Позовні вимоги мотивовані з посиланням ст.ст. 612, 613 ЦК України, ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" 8.3. Позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, яку уточнено заявами від 12 та 13 серпня 2020 р. (а.м.о. 10-15, 21-26, 27-28).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини: 9.1. Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що виконання оспорюваних виконавчих написів до вирішення спору щодо них може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення судом його порушених прав у разі задоволення позову, призвести до виникнення інших спорів. 9.2. Позивач посилається на те, що 12.08.2020 р. за спірними виконавчими написами державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві відкрито виконавчі провадження ВП № 62792937, 62792950, 62792996, 62792985, 62792973, 62792958. Також позивач зазначав, що він є суб`єктом авіаційної діяльності та надає послуги з повітряного перевезення пасажирів та вантажу та на даний період часу перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі, викликаному пандемією COVID-19 та вжитими країнами заходами для її стримування, у т.ч. через суттєве обмеження міжнародного пасажирського повітряного сполучення. На переконання позивача, арешт коштів його товариства в межах суми стягнення за оскаржуваними виконавчими написами паралізує діяльність авіакомпанії та не дасть можливість виконувати інші її зобов`язання. У зв`язку з наведеним позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваних виконавчих написів та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій (у т.ч. відкриття виконавчого провадження, внесення даних про Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" до Єдиного реєстру боржників, накладення арешту (обтяження) на майно (кошти) Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", зупинення видаткових операцій за рахунками, відкритими Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України") відносно виконання цих виконавчих написів. 9.3. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. 9.4. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №910/72/20. 9.5. Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 9.6. За своєю правовою природою виконавчий напис є виконавчим документом, за яким здійснюється стягнення в примусовому порядку. 9.7. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. 9.8. Позивач, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, просив зупинити стягнення, яке вже відбувається на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса. 9.9. Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги статті 136 ГПК України, то в такому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18. 9.10. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки державним виконавцем відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів, а позивач оскаржив такі виконавчі написи в судовому порядку шляхом подання позову про визнання їх таким, що не підлягають виконанню, через те, що вважав, що їх вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а тому існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово звернуто стягнення на кошти та майно позивача, то він не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: 10.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів нотаріуса є адекватним та ефективним способом забезпечення позову в даній справі, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі виконавцем буде звернуто стягнення на кошти та майно позивача, то він не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, може призвести до виникнення між сторонами інших суперечок, що може також збільшити тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав, що істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також Верховного Суду в постановах від 21.02.2020 у справі №910/9498/19 та від 25.02.2019 у справі №924/789/18.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу: 11.1. Твердження скаржника про те, що позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів, є помилковими оскільки позивачем до суду першої інстанції надано докази відкриття виконавчих проваджень ВП 62792937, ВП 62792950, ВП 62792996, ВП 62792985, ВП 62792973, ВП 62792958 щодо виконавчих написів, правомірність яких оспорюється в межах даного провадження. На підтвердження обставин, з якими пов`язується вжиття заходів забезпечення позову позивач разом з клопотанням від 13.08.2020 надав витяги з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників (а.м.о.27-28, 29-30, 31-32). Крім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу позивачем подано документи, які у сукупності підтверджують, що: - 11.08.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) надійшли заяви ДП МА "Бориспіль" від 07.08.2020 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання усіх 16 оскаржуваних Позивачем виконавчих написів; - 12.08.2020 Відділ відкрив виконавчі провадження за виконавчими написами Третьої особи № 2603 від 30.07.2020 (ВП № 62792958), №2601 від 30.07.2020 (ВП №62792950), № 2599 від 30.07.2020 (ВП № 62792937), № 2597 від 30.07.2020 (ВП №62792996), №2600 від 30.07.2020 (ВП № 62792985) та № 2602 від 30.07.2020 (ВП №62792973); решта виконавчих написів повернута Відповідачу згідно з п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону; 31.08.2020 до Відділу надійшли заяви ДП МА "Бориспіль" від 28.08.2020 про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання написів, повернутих державним виконавцем; - 02.09.2020 Відділом відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 1254 від 24.04.2020 (ВП № 62918560); - 03.09.2020 Відділом відкрито виконавчі провадження за виконавчими написами № 2015 від 26.06.2020 (ВП № 62918799), № 2014 від 26.06.2020 (ВП № 62918781), № 1761 від 11.06.2020 (ВП № 62918740), № 1760 від 11.06.2020 (ВП № 62918713), № 1759 від 11.06.2020 (ВП № 62918693), № 1519 від 21.05.2020 (ВП № 62918674), № 1444 від 14.05.2020 (ВП № 62918647), № 1443 від 14.05.2020 (ВП № 62918621), № 1442 від 14.05.2020 (ВП № 62918595); Вказане свідчить про те, що Відповідач, як 07.08.2020, тобто до подання Позивачем позову та заяви про його забезпечення, підготував заяви про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими написами та 11.08.2020 подав такі заяви до уповноваженого органу ДВС, який 12.08.2020 відкрив ряд виконавчих, а також те, що повернуті виконавчі написи були згодом повторно подані Відповідачем до Відділу. З огляду на викладене, подальші дії з примусового виконання оскаржуваних Позивачем виконавчих лисів, у випадку невжиття запитуваних Позивачем заходів забезпечення позову та/або скасування оскаржуваної ухвали, можуть утруднити та/або унеможливити захист та поновлення прав позивача в межах даного судового провадження та Позивач буде змушений ініціювати нові судові процеси для відновлення таких прав. 11.2. Щодо тверджень відповідача про недоведеність того, яким чином вжиття заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення вимог Позивача, колегія суддів зазначає, що у заяві про вжиття заходів забезпечення позову та відзиві на апеляційну скаргу позивачем обґрунтовано те, що факт пред`явлення виконавчих написів до виконання свідчить про наявність у відповідача наміру здійснити стягнення за такими виконавчими написами та те, що здійснення стягнення унеможливить ефективний захист та поновлення прав МАУ у випадку продовження стягнення за виконавчими написами до вирішення спору щодо їх законності та можливості виконання по суті, у зв`язку з чим таке стягнення підлягає зупиненню, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.08.2018 по справі №910/1040/18, постановах від 25.02.2019 у справах №№ 924/789/18 та 924/790/18. З огляду на викладене, не зазначення в оскаржуваній ухвалі переліку виконавчих написів по яким відкрито виконавчі провадження, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. 11.3. Твердження скаржника про те, що позивачем визнано заборгованість по сплаті векселів, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відносяться до оцінки доказів та обґрунтованості позовних вимог, що на стадії вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову не допускається. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у якості підстав позову позивачем покладено не факт спірності заборгованості, а вчинення виконавчого напису з процедурними порушеннями.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду: 12.1. Матеріалами оскарження не підтверджено порушення прав відповідача оскаржуваною ухвалою.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції: 13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. 13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України). 13.3. Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. 13.4. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України). 13.5. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 74 ГПК України). 13.6. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 13.7. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 13.8. Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 13.9. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 13.10. Згідно ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. 13.11. Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення позову з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. 13.12. При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається. 13.13. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову, є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано. 13.14. За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. 13.15. Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується в т.ч.: 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами в немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2019 року у справі № 917/138/19).

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги: 14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала ґрунтується на засадах верховенства права, є законною, ухвалена судом при дотриманні норм процесуального права і обґрунтована, - прийнята на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 14.2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у справі №910/11857/20 залишити без змін. 14.3. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у справі № 910/11857/20 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат: 15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у справі №910/11857/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у справі №910/11857/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

4. Матеріали оскарження №910/11857/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено - 08.10.2020 р. Головуючий суддя М.Г. Чорногуз Судді О.В. Агрикова А.О. Мальченко