Постанова 4856 № 240/12563/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12563/20 Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 13 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві), в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період з 1 до 21 січня 2005 року; -зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за період з 1 до 21 січня 2005 року. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України. Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані помилковістю висновків суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем на момент розгляду даної справи існував спір про той самий предмет і з тих самих підстав. 29.09.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та прийнятою з дотриманням норм процесуального права. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що предмет даного адміністративного позову аналогічним з предмету спору у справі №240/359/19, яка перебувала на розгляді в Житомирському окружному адміністративному суді та по якій вже прийнято судове рішення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного. Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Приписами п.4 ч.1 ст.170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову-це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом. Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі. Таким спором визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року по справі №400/7/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, за змістом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, предметом спірних правовідносин у справі №240/359/19 є стягнення з ГУ ДПС у м. Києві грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період з 22 січня по 28 березня 2005 року. В свою чергу, в даній справі, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м.Києві щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні чергової відпустки за період з 1 до 21 січня 2005 року; -зобов`язати ГУ ДПС у м.Києві нарахувати і виплатити на його користь грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки за період з 1 до 21 січня 2005 року. Відтак, з вищезазначеного слідує, що даний спір відмінний від спору по справі № 240/359/19, оскільки періоди за які позивач просить захистити його право на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки, є різними. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, проаналізувавши в сукупності встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження по справі на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України. За правилами частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 170, 242, 243, 250, 294, 308, 311, 315, 328, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.