Постанова 4812 № 484/1499/20

12.10.20 22-ц/812/1689/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 484/1499/20 Провадження № 22ц/812/1689/20 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова іменем України 12 жовтня 2020 року м. Миколаїв Справа № 484/1499/20 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., без участі учасників справи, які належним чином повідомлені про день, час і місце судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Літвіненко Т.Я., в приміщенні того ж суд, цього ж дня, повний текст складено 14 серпня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та трьох відсотків річних, встановив: У травні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який обґрунтовувала наступним. Вона є власником земельної ділянки площею 7,19 га (кадастровий номер 4825482800:04:000:0004) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Зазначена земельна ділянка перебувала в користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди землі від 14 березня 2016 року, що укладений між ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Позивачка зазначала, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, цей договір оренди земельної ділянки був визнаний недійсним, оскільки укладений представником від її імені без відповідних повноважень та, як наслідок, без її вільного волевиявлення на його укладення. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від повернення земельної ділянки та з 2016 року не виплачує орендну плату, позивач просила зобов`язати ТОВ «Агрофірма Корнацьких» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 7,19 га з кадастровим номером 4825482800:04:000:0004, яка розташована в межах території Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області шляхом її повернення в належному агротехнічному стані згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь орендну плату в розмірі 21451,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 8552,92 грн., 3% річних в розмірі 1209,16 грн. та судові витрати. У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» Жуковський І.Б., посилався на її необґрунтованість та передчасність, через те, що вищезазначеним рішенням суду не скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 14 березня 2016 року, та пропуск позовної давності в частині стягнення коштів за 2016 рік. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 серпня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» передати земельну ділянку площею 7,1925га (кадастровий номер 4825482800:04:000:0004), яка знаходиться в межах території Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області власнику ОСОБА_1 в належному агротехнічному стані. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за період з 2017-2019 роки в сумі 15 906,80 грн., 3% річних в сумі 651,09 грн., відсотки з врахуванням індексу інфляції в сумі 4599,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 139,85 грн., а всього 22 297 грн. 38 коп. Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 1212 ЦК України та частиною другою статті 152 ЗК України, виходив з того, що на теперішній час правова підстава, на якій відповідачем було набуто майно, а саме спірна земельна ділянка, відпала, а тому вона підлягає поверненню позивачу. Крім того, суд вважав, що заборгованість по орендній платі підлягає стягненню з урахуванням позовної давності. В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило скасувати рішення суду в частині задоволення вимоги щодо зобов`язання товариства передати власнику земельну ділянку в належному агротехнічному стані і ухвалити нове рішення у цій частині, відмовивши в задоволенні даної позовної вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновок суду про необхідність повернення земельної ділянки є передчасним, оскільки рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2019 року, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2016 року, не скасовано державну реєстрацію цього договору. Крім того, висновок суду про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 14 березня 2016 року ґрунтується на доказі, який було надано суду перед ухваленням самого рішення, з порушенням норм процесуального законодавства та принципів змагальності судового процесу та рівності учасників справи. Рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» сум орендної плати, інфляційних втрат та трьох процентів річних учасниками справи не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів частини першої статті 367 ЦПК України в цій частині не було предметом апеляційного перегляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом встановлено та таке убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,19 га за кадастровим номером 4825482800:04:000:0004, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки площею 7,1925 га строком на 49 років. Даний договір зареєстровано 22 липня 2016 року (а.с. 35-37). Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року, визнано недійсним договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,1925 га, кадастровий номер 4825482800:04:000:0004, укладений 14 березня 2016 року між представником ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та представником Дудник Л.М., який діяв за нотаріально-посвідченою довіреністю від 20 жовтня 2009 року, яку було скасовано 18 грудня 2013 року, з підстав, передбачених статтями 203,215 ЦК України, оскільки укладений представником від імені позивача без відповідних повноважень та, як наслідок, без вільного волевиявлення позивача на його укладення (а.с.15-21). На підставі цього рішення суду, 03 серпня 2020 року скасована державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки, площею 7,1925 га (кадастровий номер 4825482800:04:000:0004), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який був наданий суду першої інстанції представником позивача ОСОБА_2 07 серпня 2020 року, у день ухвалення оскаржуваного рішення (а.с.45). Обґрунтовуючи підставність позову в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач, незважаючи на рішення суду від 07 листопада 2019 року про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, продовжував незаконно нею користуватися, ухиляючись від її повернення. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України). Зайняття земельної ділянки згідно обставин цієї справи треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності. У такому разі позовну вимогу про повернення земельної ділянки слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)). Враховуючи підстави позову, наведені позивачкою у позовній заяві, ОСОБА_1 у цій справі наполягала на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-49цс19)). Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що у цій справі юридична кваліфікація судом першої інстанції позовної вимоги про повернення земельної ділянки, заявленої на підставі положень статті 152 ЗК України, призвела до правильного її вирішення, тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позову в частині повернення земельної ділянки позивачу є обґрунтований. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про повернення земельної ділянки є передчасним через те, що рішенням суду про визнання договору оренди недійсним не скасована державна реєстрація договору оренди, колегія суддів вважає таким, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до положень статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про визнання договору оренди недійсним є підставою для внесення відповідного запису до реєстру права власності та інших речових прав. Сам факт наявності запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку не надавало відповідачу право на користування цим нерухомим майном у період, зокрема з 03 лютого 2020 року (постанова суду апеляційної інстанції), оскільки його право оренди за таким договором було припинено та право користування належало позивачу. Разом з тим, колегія суддів погоджується з посиланнями відповідача в апеляційній скарзі на не дотримання міськрайонним судом порядку подання представником позивача витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що сформований 03 серпня 2020 року та процедури його надіслання на його адресу, що передбачено нормами статті 83 ЦПК України. Проте, ці порушення не є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до приписів частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи. Як наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. За такого, підстави для скасування чи зміни рішення суду в частині вирішення вимог про повернення земельної ділянки, - відсутні, так як воно в цій частині ухвалено судом у відповідності до вірно встановлених ним обставин справи, і з правильним застосуванням норм матеріального права. Тому на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Як зазначалось вище, рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржувалось, а тому в іншій частині в апеляційному порядку не переглядалось. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 серпня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2020 року.