Постанова 4812 № 484/491/22

26.09.22 22-ц/812/828/22 Єдиний унікальний номер судової справи 484/491/22 Номер провадження 22-ц/812/828/22 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 26 вересня 2022 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Самчишиної Н.В., Ямкової О.О. з секретарем судового засідання Стрілець К.О., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 14 липня 2022 року під головуванням судді Панькова Д.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди земельної частки (паю) та повернення земельних ділянок, УСТАНОВИЛА: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про розірвання договору оренди земельної частки (паю) та повернення земельних ділянок. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1226 площею 2,5345 га, 4825481800:01:000:1227 площею 1,4312 га, 4825481800:01:000:1228 площею 0,0171 га, а всього площею 3,9828 га, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди земельної частки (паю), укладеного між сторонами 28 грудня 2009 року. Відповідно до умов договору було узгоджено, що орендну плату відповідач повинен сплачувати не пізніше 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Між тим, товариство порушує умови договору оренди, так як систематично своєчасно не сплачує орендну плату за землю. Так, після неодноразових звернень до відповідача з вимогою виплатити орендну плату у 2020 році, відповідач сплатив її тільки 16 грудня 2021 року, а за 2021 рік орендна плата була сплачена 29 січня 2022 року. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладений між нею та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 28 грудня 2009 року та зобов`язати товариство повернути їй земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1226, площею 2,5345 га, 4825481800:01:000:1227, площею 1,4312 га, 4825481800:01:000:1228, площею 0,0171 га, а всього 3,9828 га, які розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в належному агротехнічному стані. Також просила стягнути з відповідача на її користь витрати зі сплати судового збору. ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надало до міськрайонного суду відзив, в якому просило відмовити у задоволені позову. Зазначало, що на день звернення позивача до суду заборгованість по сплаті орендної плати перед нею відсутня, існує навіть переплата, а тому відсутні систематичні порушення умов договору оренди. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки (паю) від 28 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований 02 березня 2010 року в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за №115. Покладено обов`язок на ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1226 площею 2,5345 га, 4825481800:01:000:1227 площею 1,4312 га, 4825481800:01:000:1228 площею 0,0171 га, а всього площею 3,9828 га, які розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області їх власнику ОСОБА_1 в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 984 грн. 40 коп. Рішення суду мотивовано тим, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач, як власник земельної ділянки, не отримала вчасно того, на що вона розраховувала при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме - часткове та несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення ст.526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому. За такого, задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів систематичність несвоєчасної сплати орендної плати відповідачем, що є підставою для розірвання договору оренди землі і в свою чергу тягне припинення дії договору оренди землі та повернення землі її власнику. В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення міськрайонного суду скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову. Зокрема вказували, що висновок суду щодо несвоєчасної виплати орендної плати за 2020-2021 роки є помилковим, спростовується наявними в матеріалах справи доказами та не відповідає вимогам закону. Натомість існує переплата коштів по сплаті орендної плати. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до положень частин 1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення міськрайонного суду вказаним положенням закону відповідає в повні мірі. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно є власником трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1226, площею 2,5345 га, 4825481800:01:000:1227, площею 1,4312 га, 4825481800:01:000:1228 площею 0,0171 га, а всього площею 3,9828 га, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташованих в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с.7-12). 28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди земельної частки (паю) за умовами якого позивач передала в оренду товариству земельну частку (пай) розміром 4.78 умовних кадастрових гектарів, вартістю 40 392 грн. 33 коп. строком на 50 років. Вказаний договір зареєстровано в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Камянобалківській сільській раді за №115 від 02 березня 2010 року (а.с.14-15). Перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов`язків. Так, відповідно до п.п.1 та 2 договору орендодавець передає, а орендар приймає у оренду земельну частку (пай) розміром 4.78 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, закріпленої кадастровим планом земельних часток (паїв), переданих у користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Пунктом 2.3 договору встановлено, що договір укладено на 50 років з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2059 року. Системний аналіз умов вказаного договору вказує на те, що оренда плата має вноситись саме до 26-го грудня календарного року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. При цьому умовами договору передбачено, що сторони не мають права відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку. У пункті 2.3 договору оренди зазначено, що після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) сторони зобов`язані переукласти договір оренди землі відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю); зміни можливі лише за згодою сторін. Припинення дії договору допускається лише в порядку та умовах, визначених цим Договором. У випадку виділення в натурі (на місцевості) належної орендодавцю земельної частки (паю) договір зберігає чинність та його умови діють протягом усього терміну до переукладення сторонами договору оренди землі відповідно до виданого орендодавцю державного акту на право власності на землю. Згідно з наданими копіями видаткових касових ордерів орендну плату за 2020 року ОСОБА_1 отримала 16 грудня 2021 року в розмірі 3 918 грн. 40 коп., а за 2021 рік 28 січня 2022 року в розмірі 3 605 грн. 41 коп. (а.с.64,65). За правилами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Згідно з ч.ч.2,3 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Закон України «Про оренду землі» визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до ст.1 Закону «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час укладення договору), яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час укладення договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Частинами першою-третьою ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої ст.141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі №925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 червня2019 року у справі №383/708/16-ц. Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність». Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №689/1101/18 (провадження №61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі №573/1833/20 (провадження №61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі №341/609/20 (провадження №61-10091св21), від 24 листопада 2021 року у справі №357/15284/18 (провадження №61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі №357/452/21 (провадження №61-7721св21). Міськрайонний суд, розриваючи договір оренди землі від 28 грудня 2009 року дійшов висновку, що підставою для розірвання цього договору є систематичне порушення строків виплати орендної плати за 2020 рік та 2021 рік. Таким чином, встановивши систематичне невиконання орендарем своїх обов`язків, передбачених договором оренди, щодо термінів виплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Посилання в апеляційній скарзі на не врахування судом першої інстанції положень п.п.2.2 п.2 договору оренди, яким передбачено, що припинення договору здійснюється тільки після закінчення сільськогосподарського року, в якому відбувається припинення договору та збору орендарем вирощеної на цій земельній ділянці сільськогосподарської продукції, колегія не приймає до уваги, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, даний договір розірвано саме за судовим рішенням, а порядок виконання рішення суду регламентовано Розділом VI ЦПК України. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: Н.В. Самчишина О.О. Ямкова Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2022 року