Постанова 4812 № 484/1500/20

19.01.21 22-ц/812/167/21 Провадження № 22-ц/812/167/21 Суддя першої інстанції Літвіненко Т.Я. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 19 січня 2021 року м. Миколаїв Справа № 484/1500/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Літвіненко Т.Я., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складений 12 листопада 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати, В С Т А Н О В И В: 13 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Корнацьких», якому просив зобов`язати відповідача повернути йому земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:1232, 4825481800:01:000:1231, 4825481800:01:000:1233, 4825481800:01:000:1230, загальною площею 4,2309га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок та стягнути з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на його користь заборгованість по орендній платі в розмірі 5 853 грн 85 коп., пеню у розмірі 940 грн 32 коп., 3% річних - 174 грн 91 коп. та відсотки з врахуванням індексу інфляції в сумі 1 235 грн 63 коп., а всього 8 222 грн 71 коп. Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказував, що йому на праві приватної власності належать вказані земельні ділянки для ведення сільського господарства, які він успадкував після смерті бабусі ОСОБА_2 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 року (далі - спірні ділянки). За життя, 28 грудня 2009 року, ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди земельної частки (паю), площею 4,78 умовних кадастрових гектарів. Вважає, що у зв`язку з тим, що змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, є підстави для припинення договору оренди земельної частки (паю). Однак, відповідач продовжує незаконно користуватися земельними ділянками, ігноруючи вимогу про їх повернення. У зв`язку з чим він уклав договір оренди земельних ділянок з ПП ВКП «Каро», однак відповідач дані земельні ділянки в користування іншого орендаря не передав, що стало підставою для розірвання зазначених договорів. Крім того, він не отримував орендну плату за вказаним договором, яка була нарахована, але не виплачена протягом 2017-2019 років. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в частині позовних вимог про повернення земельної ділянки залишено без розгляду у зв`язку з поданням представником позивача заяви про залишення позову в цій частині без розгляду. Рішенням того ж суду від 04 листопада 2020 року позовні вимоги в іншій частині задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких», на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати за період за 2017-2019 роки в сумі 5 598 грн 14 коп., пеню за порушення строків виплати орендної плати, визначених договором оренди землі від 28 грудня 2009 року, за період з 27 грудня 2019року по 11 травня 2020року у розмірі 870 грн 26 коп., 3% річних в сумі 172 грн 03 коп., відсотки з врахуванням індексу інфляції в сумі 1 215 грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 805 грн. 03 коп., а всього 8 660 грн 74коп. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що орендну плату з 2017 року по 2019 рік ОСОБА_1 не отримував. Доказів сплати орендної плати позивачу або доказів на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати, відповідачем не надано, а тому суд дійшов висновку про існування заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 28 грудня 2009 року. Водночас, з врахуванням того, що заборгованість орендної плати за 2019 рік розрахована представником позивача з урахуванням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня 2019 року, що суперечить довідці, наданій ТОВ «Агрофірма Корнацьких», якою чітко визначено суму орендної плати, яка була нарахована відповідачем, районним судом було частково задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних, відсотків з врахуванням індексу інфляції та витрат по сплаті судового збору. Не погодившись із вказаним рішенням районного суду, ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскарженого рішення, просило його скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що посилання районного суду на довідки сільської ради про перебування спірних земельних ділянок у користуванні відповідача є неналежним доказом з огляду на те, що ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що сільська рада здійснює контроль за додержанням земельного законодавства щодо земельних ділянок, розташованих на території відповідної сільської ради, тобто в межах населеного пункту, тоді як спірні земельні ділянки розташовані за межами сільської ради. Згідно довідки ТОВ «Агрофірма Корнацьких» від 16 жовтня 2020 року, спірні земельні ділянки на сьогоднішній день не перебувають у користуванні відповідача. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що після виділення земельної частки (паю) в натурі у 2013 році, було укладено договір оренди земельних ділянок з ПП ВКП «Каро», але відповідач не передав земельні ділянки іншому орендарю, що стало підставою для розірвання договору з ПП ВКП «Каро», що підтверджується довідкою вказаного підприємства від 17 лютого 2020 року. До позовної заяви додані додаткові угоди про розірвання договору оренди землі від 18 липня 2013 року, від 17 лютого 2020 року, пунктом другим яких передбачено, що повернення земельних ділянок за кадастровими номерами 4825481800:01:000:1230, площею 2,5345 га та 4825481800:01:000:1231, площею 1,4494 га, здійснюється не пізніше трьох днів з моменту реєстрації даної угоди. Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права, дані угоди були зареєстровані 24 лютого 2020 року державним реєстратором, тобто зазначені угоди, які укладені між позивачем та ПП ВКП «Каро», набрали чинності 24 лютого 2020 року з моменту державної реєстрації. Таким чином, позивачем визнано та документально підтверджено те, що з 18 липня 2013 року по 24 лютого 2020 року земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1230, площею 2,5345 га та 4825481800:01:000:1231, площею 1,4494 га, перебували в оренді ПП ВКП «Каро». Відповідно до ст. 762 ЦК України встановлений обов`язок наймача вносити плату за користування майном у розмірах та строки визначені договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Проте, судом першої інстанції не надано належної оцінки зазначеним доводам скаржника, що і вплинуло на прийняття необґрунтованого рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги не визнав, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, просив апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Доводи відзиву мотивовано тим, що твердження скаржника щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1230, площею 2,5345га та 4825481800:01:000:1231, площею 1,4494га спростовуються довідками ПП ВКП «Каро», зі змісту яких встановлено, що з моменту укладення договору оренди, тобто з 18 липня 2013 року останнє жодного разу не обробляло вказані земельні ділянки у зв`язку з тим, що стало відомо про існуючий спір. Доводи відповідача, що видача довідок Кам`янобалківською сільською радою Первомайського району Миколаївської області щодо користування земельними ділянками не належить до повноважень органів місцевого самоврядування, не заслуговують на увагу, оскільки в зазначеному відповідачем Законі мова йде про земельні ділянки, що безпосередньо знаходяться межах населеного пункту, помилкові, оскільки межі територій сільської ради не обмежуються тільки населеним пунктом. Земельні ділянки позивача знаходяться в межах території Кам`янобалківської сільської ради. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частин 1 і 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В силу статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам процесуального закону. Судом першої інстанції встановлено, що 28 грудня 2009 року, між ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_4 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було укладено договір оренди земельної частки (паю) площею 4,78 умовних кадастрових гектарів, строком на 50 років, з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2059 року (далі Договір). Вказаний договір оренди зареєстрований 02 березня 2010 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області за №

111. В подальшому ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом на виділення у натурі земельної частки (паю), оформила право власності на земельні ділянки, передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, площами 2,5345га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1230), 1,4494га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1231), 0,0171га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1232) та 0,2299га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1233), отримавши відповідні свідоцтва про право власності №№ НОМЕР_1 , 6388395 від 18 липня 2013 року та №№ 28216884, 28216170 від 16 жовтня 2014 року. Ці обставини встановлені рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 року у цивільній справі № 484/2556/17. Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 18 липня 2013 року між ПП ВКП «Каро» та ОСОБА_2 укладено договори оренди двох земельних ділянок площами 2,5345га (кадастровий номер 4825481800:01:000:1230), 1,4494га (кадастровий номер4825481800:01:000:1231) строком дії до 18 липня 2018 року. В подальшому, на підставі угод про дострокове розірвання договору оренди землі від 18 липня 2013 року, укладених 17 лютого 2020 року, зазначені договори оренди були розірвані за взаємною згодою сторін. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1230, 825481800:01:000:1231, 4825481800:01:000:1232, 4825481800:01:000:1233 в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 . За інформацією, що міститься в довідках № 61 від 17 лютого 2020 року та № 236 від 17 вересня 2020 року, наданих ПП ВКП «Каро», вбачається, що з моменту укладання договорів оренди земельних ділянок, тобто з 18 липня 2013 року, останнє жодного разу не обробляло зазначені земельні ділянки у зв`язку з тим, що існують спори щодо цих ділянок. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті11 ЦК України. Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 УК України). Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Указом Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» розділом ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом. Особливістю договору оренди земельного паю є й те, що йдеться не про володіння, користування та розпорядження конкретною земельною ділянкою, яку виділено на місцевості, а про право на земельну ділянку, адже сама ділянка перебувала в загальному масиві ділянок, що виділялися учасникам колективного сільськогосподарського підприємства. І хоча власник сертифікату, тобто орендодавець, за договором оренди земельного паю, не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладається договір, за договором оренди паю до орендодавця фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки. Не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу. Таким чином, зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Пунктом 2.2. Договору передбачена виплата Орендарем Орендодавцю орендної плати у грошовій формі (в розрахунку на одну земельну частку) у розмірі 3% від грошової оцінки земельної частки (паю), яка передається орендодавцем в користування орендарю, що в грошовому еквіваленті складає 1 211 грн 77 коп., яка повинна бути сплаченою протягом терміну дії договору, але не пізніше 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Зазначеним договором також передбачено обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 0,2 % від суми недоїмки за кожний день прострочення. Отже за цими умовами договору орендна плата повинна була сплачуватися в грошовій формі у розмірі 1 211 грн 77 коп. у строки: за 2017 рік до 26 грудня 2017 року; за 2018 рік до 26 грудня 2018 року; за 2019 рік - до 26 грудня 2019 року. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування, не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Укладеним договором оренди від 28 грудня 2009 року передбачено, що договір може бути припинений у будь-який час, але за взаємною згодою сторін. Сторони не мають права відмовитися від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку. В разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника. Після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) сторони зобов`язані переукласти договір оренди землі відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на таких умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю); зміни можливі лише за угодою сторін. Припинення договору допускається тільки на умовах, визначених цим Договором. У випадку виділення в натурі (на місцевості) належної орендодавцю земельної частки (паю) цей Договір зберігає чинність та його умови діють протягом усього терміну до переукладення сторонами договору оренди землі відповідно до виданого орендодавцю акту на право власності на землю ( п. 2.3. Договору). Таким чином, сторони в договорі оренди паю прямо виключили можливість автоматичного припинення зобов`язань за договором оренди паю та домовилися про його переукладення як договору оренди землі. Позивач стверджував, що він протягом 2017-2019 років орендну плату за вказаним договором оренди не отримував, земельні ділянки постійно перебували у користуванні відповідача та за будь-якими угодами не передавалася іншим підприємствам. Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, до суду першої інстанції на вимогу суду 25 серпня 2020 року надав письмову інформацію, де зазначив, що договір оренди земельної частки (пай), укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Корнацьких» не розірвано та не визнано судом недійсним, орендна плата нараховувалась, зокрема: за 2017 рік нараховано у розмірі 3 945.51 грн., за 2018 рік 3 945.51 грн. та за 2019 рік 3 945.51 грн. та зазначені суми відрахувань на податки та збори, а також зазначено, що нарахована орендна плата не виплачена. Відповідно до інформаційної довідки відповідача від 25 вересня 2020 року ТОВ «Агрофірма «Корнацьких» стверджувало, що земельна частка (пай) перебувала у користуванні товариства до 2013 року, стверджувати чи перебуває в користуванні товариства вказана земельна ділянка на сьогодні вбачається за неможливе. Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Ці дані встановлюються такими способами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків (частина 2 статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується н всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції з огляду на надані сторонами докази дійшов висновку, що укладення попереднім власником земельних ділянок договору оренди з ПП ВКП «Каро» в 2013 році не мало правових наслідків щодо виникнення прав та обов`язків сторін. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на те, що договір оренди земельної частки (пай), укладений з відповідачем не було розірвано, він не визнавався сторонами припиненим або недійсним, а відтак з огляду на приписи ст. 204 ЦК України, є правомірним. Відповідно до п. 2.3. Договору оренди землі від 28 грудня 2009 року при виділенні землі в натурі умови договору зберігаються та діють протягом усього терміну до переукладання договору оренди. Сторони не ініціювали змін або переукладення цього договору. Крім того, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за договором від 18 липня 2013 року ПП ВКП «Каро» передавались тільки дві земельні ділянки (всього чотири) та за інформацією підприємства ці земельні ділянки не перебували у користуванні ПП ВКП «Каро», оскільки орендодавцем не передавалися, а укладені договори оренди цих земельних ділянок в подальшому були розірвані. Отже договір оренди земельної частки (пай) автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_2 в 2013-2014 роках права власності на земельні ділянки. Доводи апеляційної скарги про те що, відповідач не користувався земельними ділянками з огляду на державну реєстрацію договорів оренди двох земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та ПП ВКП «Каро», не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено спірні земельні ділянки ПП ВКП «Каро» в користування орендодавцем не передавалися, на час укладення договорів двох земельних ділянок був чинним договір оренди земельної частки (пай) від 28 грудня 2009 року, що не заперечувалося самим відповідачем в інформаційній довідці від 25 серпня 2020 року, наданій на вимогу суду першої інстанції. З тих же підстав не можуть бути прийняти до уваги твердження скаржника про те, що він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України). Відповідач ТОВ «Агрофірма «Корнацьких» в доводах апеляційної скарги, заперечуючи факт користування земельними ділянками та свій обов`язок щодо виплати орендної плати позивачу, фактично стверджує про припинення договірних відносин в односторонньому порядку та про відмову від переукладання договору, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року, так і чинному законодавству, зокрема, Закону України «Про оренду землі». З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач на підставі договору оренди земельної частки (паю) користувався земельними ділянками, право власності на які у порядку спадкування набув ОСОБА_1 , та за умовами Договору у відповідача існує обов`язок щодо виплати орендної плати за період користування цими земельними ділянками протягом 2017-2019 року у розмірі узгодженому сторонами Договору. Оскільки орендна плата відповідачем не була виплачена, то вона підлягає стягненню з відповідача в розмірах, визначених умовами договору, а також пеня за несвоєчасну сплату орендної плати та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Аргументи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання районного суду на довідки Кам`янобалківської сільської ради про перебування спірних земельних ділянок у користуванні відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на правильність рішення суду першої інстанції не впливають. Отже, з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 19 січня 2021 року.