Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/2937/20

09.10.20 33/812/313/20 Миколаївський апеляційний суд Справа № 33/812/313/20 Головуючий суду І інстанції суддя Губницький Д.Г. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя апеляційного суду Бондаренко Т.З. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: судді - Бондаренко Т.З. із секретарем судового засідання -Андрієнко Л.Д., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мілюченко В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 03 вересня 2020 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , фізична особа підприємець - якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік встановив: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 20 червня 2020 року о 23 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Peageot 607 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, млява мова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Не погодившись із зазначеним рішенням суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду зі скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати. Вважає, що застосоване до нього адміністративне стягнення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, при цьому суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. ОСОБА_1 зазначає, що був безпідставно зупинений працівниками поліції, йому не було роз`яснено причини зупинки. Зауважує, що його відмова від проходження тесту за допомогою Драгера на стан сп`яніння чи проходження огляду в медичному закладі була без присутності свідків та протокол про адміністративне правопорушення також складався у їх відсутність, оскільки останні не зображені на відеозапису з нагрудного відеореєстратора. Вказує, що з актом огляду на стан його сп`яніння він не був ознайомлений та про нього взагалі дізнався лише при ознайомленні з матеріалами справи в суді. Крім того ОСОБА_1 наголошує, що працівниками поліції не було запропоновано йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Мілюченко В.А., перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з диспозиції ст. 130 ч. 1 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, запропонованому йому пройти у встановленому законом порядку, що є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався та в повному обсязі, з`ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дослідив і належним чином оцінив докази. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 289885 від 20 червня 2020 року, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення 20 червня 2020 року о 23 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Peageot 607 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, почервоніння обличчя, млява мова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі здійсненому працівником поліції. При прийнятті рішення, суддя обґрунтовано врахував письмові пояснення свідків, які відповідно до вимог ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з метою виявлення стану алкогольного, сп`яніння огляд ОСОБА_1 не проводився у зв`язку із відмовою останнього від проходження такого огляду. Таку відмову і сам ОСОБА_1 не спростовує та підтверджує таке в апеляційній скарзі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Вказана обставина знайшла своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Так, свідки в своїх поясненнях зазначили, що водій ОСОБА_1 знаходився з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода, почервоніння обличчя). На пропозицію працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру Драгер та огляду в медичному закладі водій відмовився. Дані свідки були попереджені про відповідальність передбачену ст.ст. 384,385 ККУ, ознайомлені з їх правами, визначеними ст. 63 Конституції України. З відеозапису з нагрудного відео реєстратора вбачається, що коли саме ОСОБА_1 було запропоновано на місці зупинки транспортного засобу проходження тесту за допомогою Драгера на стан сп`яніння чи проходження огляду в медзакладі свідки були присутні. Крім того з того ж відеозапису вбачається зізнання ОСОБА_1 працівникам поліції у вживанні алкоголю, а саме двох пляшок пива. На відео видно як останній просить вибачення та обіцяє, що такого більше не виникне. Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно, а вина у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена зібраними та перевіреними по справі доказами в їх сукупності, яким дана належна юридична оцінка. Посилання апелянта на те що, застосоване до нього адміністративне стягнення не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, є безпідставними. Так, відповідно до ст. 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Вказані обставини підтверджуються відеозаписами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці. На запитання працівників поліції останній повідомляв, що він випив дві пляшки пива, він винуватий та просить вибачення. В подальшому, працівник поліції, пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager» або в медичному закладі, і останній був «згодний на все», але через декілька хвилин він знову відмовився від такого огляду. Доводи апелянта про те, що його зупинили без будь яких на те підстав, не спростовує його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначення ОСОБА_1 про те, що на відеозапису не вбачається, що при складанні протоколу були присутні свідки, не спростовує зміст звинувачення, оскільки протягом відеозапису присутність свідків підтверджено, а крім того свідки особисто підписали протокол. Факт відмови від підпису протоколу ОСОБА_1 не оспорює. Враховуючи наведене сумнівів у тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду, не виникає. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Також є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для закриття провадження у даній справі, у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-УІІІ від 22 листопада 2018 року (далі - Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин 1 та 3 статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 КК України. Доводи захисника Мілюченко В.А. про наявність передбачених підстав для закриття провадження у справі через скасування адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме - за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є хибними. Підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. Таким чином, районний суд правомірно здійснив розгляд даної справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, яке було вчинено до 1 липня 2020 року, відповідно до цієї статті у редакції, чинній на час вчинення таких діянь. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Тому підстав для скасування постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст.ст. 283, 294 КУпАП суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Бондаренко Т.З.