Постанова 4824 № 373/348/20

справа № 373/348/20 головуючий у суді І інстанції Опанасюк І.О. провадження № 22-ц/824/10113/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 11 липня 2018 року в розмірі 13333,38 грн, з яких: 9067,65 грн - заборгованість за тілом кредиту; 665,26 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2489,36 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України; 500 грн - штраф (фіксована частина), 611,11 грн - штраф (процентна складова), посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, внаслідок невиконання відповідачем вимог якого виникла зазначена заборгованість. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2020 року у позовні АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням представник позивача Крилова О.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення місцевого суду помилкове, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що відповідачем крім анкети-заяви підписано паспорт споживчого кредиту з основними умовами кредитування з використанням кредитної карти, зокрема: тип кредиту, сума ліміту, строк договору та строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка в межах та поза межами пільгового кредиту, тип процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі штраф та процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Указував також, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. У апеляційній скарзі позивач також зазначає, що рішення суду не містить жодного доказу проти вимог позивача, однак суд відмовляє у позові, підміняючи необхідність обгрунтування рішення відповідними доказами - посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду, не роблячи навіть аналіз співвідношення обставин справи та правовідносин сторін по різним справам. Відповідач правом на відзив не скористався. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що подана позивачем анкета - заява позичальника не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків, виду та номеру платіжної картки. Також не надано доказів та не обґрунтовано, яке відношення до даного кредиту має наданий витяг з тарифів на обслуговування кредитних карт «Універсальна», який містить характеристики різних видів кредитних карток, які різняться між собою. Крім того, анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій не заповнені всі графи, зокрема: не зазначено також, який кредитний ліміт встановлено, строк дії картки тощо. Позивачем взагалі не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, в тому числі і у зазначений в заяві позичальника спосіб. Умови та Правила надання банківських послуг не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом. Крім того, із розрахунку заборгованості, наданого позивачем не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз`яснень та доказів щодо принципу складення даного розрахунку справа не містить. Незрозуміло, на яких підставах позивачем нараховано відсотки, сума яких є нереально завищеною та неспівмірною із самою сумою кредиту. Розрахунок не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано. Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11 липня 2018 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банк. Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, який додано позивачем до позову (а.с. 11-13). Згідно із указаним паспортом відповідач своїм підписом засвідчив погодження основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме суму/ліміт кредиту -до 50 тисяч грн для картки "Універсальна" та до 75 тисяч грн для картки "Універсальна ГОЛД", строк договору та строк кредитування обумовлено 240 місяцями, спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом на картковий рахунок, без забезпечення. Отже умовами кредитного договору передбачено право використання відповідачем двох карток: "Універсальна" та "Універсальна ГОЛД". Відповідно до розділу 4 указаного паспорта передбачено проценту ставку у межах пільгового періоду - 0,00001% річних, процентна ставка за межами пільгового періоду 43,2% ("Універсальна") та 42% ("Універсальна ГОЛД"). Також у зазначеному паспорті у розділі 5 визначено порядок повернення кредиту щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. Згідно із розділом 6 унаслідок прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит застосовується штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 500 грн+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій, та процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 86,4% та 84 % у залежності від типу картки. У паспорті споживчого кредиту у розділі 7 "Інші важливі правові аспекти" споживача було повідомлено про право отримати безкоштовно копію цього договору за вибором у письмовій чи електронній формі, право відмовитись від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Законом України "Про споживче кредитування", достроково повернути споживчий кредит без будь-якої додаткової плати, пов`язаної з достроковим поверненням. Отже, між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір, який складається із підписаної відповідачем анкети-заяви та підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту, згідно з яким сторони своїми підписами засвідчили досягнення згоди щодо: типу кредиту, суми ліміту, строку договору та строку кредитування, способу та строку надання кредиту, процентної ставки в межах та поза межами пільгового кредиту, типу процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту, наслідків прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі штрафу та процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. З урахуванням наведеного висновок суду першої інстанції щодо неукладення кредитного договору та неузгодження сторонами його основних вимог є помилковим. Не можна також погодитись із висновком суду щодо недоведення позивачем отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно із узгодженими між сторонами умовами передбачено спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом на картковий рахунок. На підтвердження розміру отриманих коштів позивачем наданий розрахунок, із якого вбачається заборгованість за тілом кредиту у сумі 9067,65 грн; заборгованість за простроченими відсотками у сумі 665,26 грн; 500 грн - штраф (фіксована частина), 611,11 грн - штраф (процентна складова). Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 особисто отримав ухвалу суду від 25 березня 2020 року про відкриття провадження у цій справі, що підтверджено супровідним листом та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 49,50). Відповідач отримання кредитних коштів не заперечив та розрахунок позивача не спростував. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення заявлених вимог в частині стягнення 2489,36 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України колегія апеляційного суду виходить із наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем 11 липня 2018 року передбачено договірні відсотки: а саме, процентна ставка зазначена в межах пільгового періоду у розмірі 0,00001% та поза межами пільгового періоду у розмірі 43,2% річних. У відповідності з умовами договору позивачем були нараховані договірні відсотки у сумі 665,26 грн. Вимог щодо стягнення нарахованих на підставі ст. 1048 ЦК Українипозивач не заявив. Обґрунтовуючи підстави стягнення відсотків у розмірі 2489,36 грн позивач послався на ст. 625 ЦК України, тобто відсотки, передбачені законом. При цьому позивачем зазначено, що сторони у договорі, а саме у розділі 6 паспорта споживчого кредиту, установили інший розмір процентів, який застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту (86,4%), що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно із ч. 2 указаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У даному випадку договором встановлений інший розмір процентів. Звертаючись до суду з вимогою про стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України позивач обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків не надав та не указав період, за який нараховано відсотки. На виконання ухвали Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року позивачем надано роз`яснення щодо здійсненого ним порядку нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, згідно з якими розмір заборгованості, на яку нараховані відсотки - 9067,65 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту; розмір відсоткової ставки -86,4%; період нарахування - з 01 вересня 2019 року по 25 грудня 2019 року. Разом з тим, укладеним між сторонами кредитним договором, а саме розділом 3 паспорта споживчого кредиту передбачено строк дії договору 240 місяців. Отже, кінцевий термін виконання обов`язку щодо повернення основної суми кредиту, що визначено через 240 місяців (20 років) з часу укладення договору (11 липня 2018 року), на час звернення з позовом не настав. Докази звернення позивача із вимогою про дострокове повернення кредиту, чи звернення відповідача із заявою про дострокове повернення кредиту, до позову не надані. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Отже, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. При цьому, саме з часу звернення банку з вимогою про повернення коштів у відповідача виникає обов`язок щодо виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Оскільки доказів направлення відповідачеві вимог із встановленим строком виконання зобов`язань матеріали справи не містять, тому у цій справі вимогою про виконання боржником обов`язку є позовна заява, а відтак, підстави для нарахування відсотків, які передбачені ст. 625 ЦК України відсутні, оскільки на час звернення з позовом прострочення виконання грошового зобов`язання ще не настало. У розділі 5 паспорта споживчого кредиту визначено порядок повернення кредиту, відповідно до якого кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначена таким чином, згідно з яким має бути внесено щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. З аналізу відповідної умови вбачається, що хоча сторони і передбачили внесення періодичних платежів із визначенням періодичного строку, однак розміру обов`язкової суми не вказали, вказали лише обов`язок повернення частини від заборгованості у розмірі 5% на кінець попереднього місяця. Оскільки підставою для нарахування передбачених статтею 625 ЦК України відсотків є наявність невиконаного грошового зобов`язання, а також прострочення цього виконання, а позивачем не надано докази прострочення грошового зобов`язання в частині стягнення основної суми боргу та не наведено розрахунок нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України відсотків щодо періодичних платежів, тому підстави для задоволення позову в частині стягнення відсотків за прострочення як основного зобов`язання, так і періодичних платежів відсутні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в частині стягнення 9067,65 грн заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками у сумі 665,26 грн, 500 грн - штрафу (фіксована частина), 611,11 грн - штрафу (процентна складова) з підстав їх недоведеності є помилковими, тому оскаржуване рішення у відповідній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. В решті доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем до стягнення було заявлено 13333,38 грн, з яких задоволено вимоги на суму 10844,02 грн, що складає 81%. Враховуючи наведене підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача сплачений позивачем судовий збір за подання позову та за розгляд апеляційної скарги (2102 грн +3153 грн) пропорційно до розміру задоволених вимог (81%), що складає 4256,55 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 9067,65 грн суми основного боргу, 665,26 грн заборгованості за простроченими відсотками, нарахованого штрафу у сумі 500 грн (фіксована частина) і 611,11 грн (процентна складова) скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, рахунок №НОМЕР_2 ) 9067 грн (дев`ять тисяч шістдесят сім гривень) 65 коп. суми основного боргу, 665,26 грн (шістсот шістдесят п`ятьгривень) 26 коп. заборгованість за простроченими відсотками, штраф у сумі 500 грн (п`ятсот гривень) (фіксована частина) та 611,11 грн (шістсот одинадцять гривень) 87 коп. (процентна складова). В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, рахунок №НОМЕР_2 ) 4256 грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят шість гривень) 55 коп. судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. ГоловуючийТ.О. Писана Судді К. П. Приходько С.О. Журба