Постанова Київський апеляційний суд № 362/7171/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9567/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Київ Справа № 362/7171/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року, постановлену у складі судді Ковбель М.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівська сільська рада Жмеринського району Вінницької області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановив: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду заявою, в якій просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2003 року та до дня своєї смерті постійно проживала з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що встановлення даного факту заявнику необхідно для оформлення спадщини, яка складається з земельної ділянки площею 0,7470 га на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Київської області. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що у справі відсутній спір про право у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру, тому дана заява має бути розглянута в порядку окремого провадження відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу суду скасувати. Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення заявника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви вбачається спір про право, оскільки вимога про встановлення факту постійного проживання пов`язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати права інші спадкоємці, або ж Олександрівська сільська рада Жмеринського району Вінницької області - в порядку прийняття відумерлої спадщини. Таким чином, суд вважав, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про встановлення факту, які не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, а саме виникнення у заявника права на спадкування, так як заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, оскільки вона своєчасно не подала заяву про прийняття спадщини, що є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову, тому суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України. З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка є її матір`ю. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно - земельну ділянку площею 0,7470, розташовану на території Олександрівської сільради Жмеринського району Вінницької області . ОСОБА_1 зазначала, що її мати ОСОБА_2 була людиною похилого віку та за місцем своєї реєстрації в с. Кудіївці, Жмеринського району, Вінницької області проживала одна, а тому на початку 2003 року вона забрала її до себе в АДРЕСА_1 , де вона постійно проживала без реєстрації до часу своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші спадкоємці за законом, за заповітом та за правом представлення після смерті матері ОСОБА_2 відсутні. Однак внаслідок відсутності доказів її постійного проживання за вказаною адресою, нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України). Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем до майна померлої матері ОСОБА_2 , пропустила передбачений законом строк для прийняття спадщини. На час відкриття спадщини зареєстроване місце проживання заявника не співпадало з зареєстрованим місцем проживання її матері. З Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 30.10.2019 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня. Відповідно до листа Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 21.04.2020 року № 169, Олександрівська сільська рада визнає вимоги у справі № 362/7171/19 про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження з метою захисту своїх прав та інтересів при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не для вирішення спору про право на спадщину. Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Проте суд першої інстанції вищевикладене не врахував, не з`ясував наявність інших спадкоємців та не звернув уваги, що заінтересована сторона, якою є Олександрівська сільська рада Жмеринського району Вінницької області визнала вимоги, викладені у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, а тому висновок суду першої інстанції про те, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, є передчасним. Суд першої інстанції, посилаючись на те, що вимога про встановлення факту постійного проживання пов`язана з доведенням факту прийняття спадщини, на яку можуть мати права інші спадкоємці, не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, або з яких даних вбачається, що Олександрівська сільська рада Жмеринського району Вінницької області звернулась з заявою про визнання спадщини відумерлою. Таким чином, зазначаючи, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, суд не вказав, між якими особами виник такий спір та не звернув уваги, що заінтересована особа визнала вимоги, викладені у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення. Крім того, процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що існує спір про право та наявні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду. Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому існують підстави для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 09 жовтня 2020 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.