Постанова 4816 № 585/2733/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року м.Суми Справа №585/2733/20 Номер провадження 22-ц/816/491/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Хустянська сільська рада Буринського району Сумської області, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2021 року про залишення без розгляду заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в складі судді Шульги В.О., постановлену у м. Ромни, в с т а н о в и в: Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2021 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Хустянська сільська рада Буринського району Сумської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду про залишення заяви без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для залишення її заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України та посилання на правову позицію Верховного суду у постанові від 05 листопада 2020 року, справа № 755/4041/20 Вказує, що якщо постійне місце проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Зазначає, що судом першої інстанції не зазначено, хто є спадкоємцем, який би оспорював її право на прийняття спадщини, оскільки не має інших спадкоємців, які заявили про свої спадкові права. Хустянська сільська рада Буринського району Сумської області, як заінтересована особа, визнала вимоги її заяви, а тому висновок суду про наявність у цій справі спору про право є помилковим, зробленим лише на підставі припущень. Доводить, що справа повинна розглядатися за правилами окремого провадження. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем необхідно заявнику для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у видачі якого нотаріусом відмовлено через пропуск встановленого законом строку для прийняття спадщини, тобто існує спір про право, який підлягає вирішенню виключно у позовному провадженні. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини. Заяву обґрунтовувала тим, що при зверненні до нотаріуса для оформлення спадкових прав, їй було вказано, що вона не прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована за іншою адресою, аніж батько, та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України). Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Розглядаючи справу про встановлення факту, що має юридичне значення, суд не вирішує питання про права і обов`язки осіб, які беруть участь у такій справі, а лише встановлює наявність чи відсутність фактів, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення прав заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем батьком ОСОБА_2 , для подальшого оформлення права на спадкування та отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак, залишаючи цю заяву без розгляду з підстав наявності спору про право, суд не встановив коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 і не вказав їх як заінтересованих осіб, на права й обов`язки яких може вплинути встановлення даного факту, та які заперечують таке її право. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню судом першої інстанції по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 січня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О.Ю. Кононенко Судді: О.І. Собина Т.А. Левченко