Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/569/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 р.Справа № 440/569/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представника позивача Кузьменко С.В. представника відповідача Бурба К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 04.05.20 року по справі № 440/569/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 У від 29.11.2018 та № Ф-6536-50 У від 12.06.2019. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 У від 29.11.2018 та № Ф-6536-50 У від 12.06.2019, зважаючи на прийняття судового рішення про скасування статусу суб`єкта підприємницької діяльності у 2002 році, а відтак зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутнє. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано: вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.2018 № Ф-6536-50 У з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн; вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-6536-50 У з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5211,36 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ДПС у Полтавській області, управління у м. Полтаві, ДПІ у м. Полтаві (м. Полтаві) з 13.07.1995 на загальній системі оподаткування обліку та звітності. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем за її рішенням 04.06.2019 року. Станом на 12.06.2019 в інтегрованій картці по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 19 221,81 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Керуючись вищевикладеним : 29.11.2018 сформована вимога «Про сплату боргу (недоїмки)» № Ф-6536-50 на суму 15819,54 грн (повернута поштою 28.01.2019 з відміткою «за закінченням терміну зберігання»); 12.06.2019 сформована вимога «Про сплату боргу (недоїмки)» № Ф-6536-50 на суму 19221,81 грн (повернута поштою 09.08.2019 з відміткою «за закінченням терміну зберігання»). Згідно з п. 7 ст. 25 Закону № 2464 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Відповідач зазначає, що на підставі вищевикладеного: 07.02.2019 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано узгоджену вимогу № Ф- 6536-50 У на суму 15819,54 гривень. Дану вимогу направлено до Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області; 11.10.20І9 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано узгоджену вимогу № Ф- 6536-50 У на суму 5211,36 гривень, Дану вимогу направлено до Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області. На думку відповідача, враховуючи зазначене, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на обліку як фізична особа-підприємець та наявністю в ІКП позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, правомірно сформовано оскаржувані вимоги. Позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому серед іншого зазначено, що скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію. Вимогами Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 року № 698-ХІ1 у редакції від 06.12.2001 року передбачено обов`язок органу державної реєстрації в десятиденний термін повідомити відповідні державні податкові органи про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. В той час, положеннями Інструкції № 80 у редакції від 11.10.2002 року (чинного на час скасування мені статусу суб`єкта підприємницької діяльності) встановлено обов`язок органів державної податкової служби зняти з обліку платника саме після прийняття рішення суду про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, постановленого за результатами розгляду заяви органу державної податкової служби. Відтак, суд правильно зауважує, що на орган державної реєстрації покладено обов`язок повідомити державну податкову службу про факт скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, що не є передумовою для зняття платника з обліку, в той час як на орган державної податкової служби покладено обов`язок саме зняти з обліку платника, що здійснюється після прийняття відповідного рішення суду. Позивач зазначає, що будь-яких відомостей щодо повторної реєстрації її, як суб`єкта підприємницької діяльності після ухвалення судового рішення про скасування мені статусу суб`єкта підприємницької діяльності до часу звернення до суду з даним позовом в матеріалах справи не міститься. Відповідачем доказів про здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізичною особою-підприємцем до суду першої інстанції надано не було. Перевірки стосовно підприємницької діяльності позивача за період нарахування єдиного внеску не проводилась. Позивач звертає увагу, що не подавала звітність станом на дату винесення спірної вимоги, апелянт чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно неї, як суб`єкта підприємницької діяльності, не складався будь-який акт перевірки, не витребовувались в неї та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи. На думку позивача, станом на час винесення контролюючим органом оскаржуваних вимог про сплату боргу, ОСОБА_1 , не була зареєстрована як фізична особа-підприємець та підприємницької діяльності не здійснювала, що свідчить про відсутність у неї обов`язку зі слати зборів, що покладаються на суб`єкта підприємницької діяльності, у тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 07.08.2020 року позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, доводи яких у своїй сукупності фактично дублюють доводи відзиву на апеляційну скаргу відповідача. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила ім`я на ОСОБА_1 , про що 21 листопада 2018 року складено відповідний запис № 133 /а.с 15/. ОСОБА_3 взята на облік ГУ ДФС у Полтавській області, Управління у м. Полтаві, ДПІ у м. Полтаві з 13.07.1995 /а.с. 108-110/. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності є 04.06.2019, номер запису 25880060003045446 /а.с. 108-110/. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2002 у справі 8/269 за заявою Державної податкової інспекції м. Полтави про визнання неплатоспроможним Приватного підприємця ОСОБА_2 ухвалено скасувати Приватному підприємцю ОСОБА_2 статус суб`єкта підприємницької діяльності; Полтавському міськвиконкому скасувати державну реєстрацію Приватного підприємця ОСОБА_2 ; копію ухвали направити ліквідатору, ДПІ м. Полтава, облуправлінню для виключення з ЄДРПОУ, Полтавському міськвиконкому, державному органу з питань банкрутства /а.с. 18/. ГУ ДПС у Полтавській області здійснило нарахування позивачу боргу зі сплати єдиного внеску за 2018-2019 роки, у зв`язку з чим 29.11.2018 сформувало й направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-6536-50 У на суму 15819,54 грн /а.с. 16/ та 12.06.2019 вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-6536-50 У на суму 5211,36 грн /а.с 17/. 18.03.2019 старшим державним виконавцем Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гуріною Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58649869 за вимогою № Ф-6536-50 У від 29.11.2018 про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь держави в розмірі 15819,54 грн /а.с. 26/. 14.11.2019 старшим державним виконавцем Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Гуріною Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60591429 за вимогою № Ф-6536-50 У від 12.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь держави в розмірі 5211,36 грн /а.с. 30/. Вважаючи, що спірні вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 У від 29.11.2018 та вимоги ГУ ДПС в Полтавській області від 12.06.2019 № Ф-6536-50 У підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. За приписами частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Отже, єдиний соціальний внесок повинні сплачувати, зокрема фізичні особи-підприємці. Відповідно до Положення про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740 у редакції від 11.10.2002 (чинного на час скасування ОСОБА_2 статусу суб`єкта підприємницької діяльності) скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію (п. 37). Орган державної реєстрації у 10-денний термін повідомляє відповідні органи державної податкової служби та державної статистики про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності (п. 38). Відповідно до п. 8.6 Розділу 8 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.98 № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 N 552) у редакції від 25.04.2002 (чинної на час скасування ОСОБА_2 статусу суб`єкта підприємницької діяльності) якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі: неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно суб`єкта підприємницької діяльності - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. Після прийняття рішення судом (господарським судом) згідно з пунктом 8.6, такі платники органами державної податкової служби знімаються з обліку. Підрозділи, відповідальні за облік платників, складають довідку про зняття з обліку платника податків за ф. N 12-ОПП (додаток 12) і надсилають її до органів державної реєстрації. (п. 8.7 Розділу 8 Інструкції № 80). Відповідно до статті 11 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-XII у редакції від 06.12.2001 (чинній на момент винесення ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.10.2002 у справі 8/269 про скасування Приватному підприємцю ОСОБА_2 статусу суб`єкта підприємницької діяльності) діяльність підприємця припиняється на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України. Статтею 8 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-XII у редакції від 06.12.2001 передбачено, що скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб`єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб`єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності. Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, про ненадходження до ДПІ в м. Полтаві відомостей державного реєстратора щодо припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у зв`язку з банкрутством, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Вимогами Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-XII у редакції від 06.12.2001 (чинній на момент скасування ОСОБА_2 статусу суб`єкта підприємницької діяльності) передбачено обов`язок органу державної реєстрації в десятиденний термін повідомити відповідні державні податкові органи про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. В той час, положеннями Інструкції № 80 у редакції від 11.10.2002 (чинного на час скасування ОСОБА_2 статусу суб`єкта підприємницької діяльності) встановлено обов`язок органів державної податкової служби зняти з обліку платника саме після прийняття рішення суду про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, постановленого за результатами розгляду заяви органу державної податкової служби. Відтак, суд зауважує, що на орган державної реєстрації покладено обов`язок повідомити державну податкову службу про факт скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, що не є передумовою для зняття платника з обліку, в той час як на орган державної податкової служби покладено обов`язок саме зняти з обліку платника, що здійснюється після прийняття відповідного рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2002 у справі № 8/269 ухвалено Полтавському міськвиконкому скасувати державну реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_2 , а копію ухвали направити зокрема ДПІ м. Полтава для виключення з ЄДРПОУ /а.с 18-зворот/. Позаяк з незалежних від ОСОБА_2 відповідний запис до Єдиного державного реєстру не був внесений. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У зв`язку з тим, що статус суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 скасовано ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2002 у справі № 8/269, та відсутністю обов`язку особи, якій скасовано статус суб`єкта підприємницької діяльності за рішенням суду, звертатися до будь-яких органів для зняття з обліку як суб`єкта підприємницької діяльності, позивач розраховувала на належне виконання відповідними суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків за результатами ухвалення судового рішення про скасування її статусу суб`єкта підприємництва, а саме на скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності органом державної реєстрації та зняття з обліку як платника органом державної податкової служби. Будь-яких відомостей щодо повторної реєстрації ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності після ухвалення судового рішення про скасування їй статусу суб`єкта підприємницької діяльності до часу звернення до суду з даним позовом в матеріалах справи не міститься. Відповідачем докази про здійснення позивачем підприємницької діяльності, як фізичною особою-підприємцем до суду не надані. Перевірки стосовно підприємницької діяльності позивача за період нарахування єдиного внеску не проводилась. Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Колегія суддів зазначає, що позивач не подавав звітність станом на дату винесення спірної вимоги, відповідач чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, не складався будь-який акт перевірки, не витребовувались в позивача та не надавались відповідачеві бухгалтерські та інші документи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що станом на час винесення контролюючим органом оскаржуваних вимог про сплату боргу ОСОБА_1 не була зареєстрована як фізична особа-підприємець та підприємницької діяльності не здійснювала, що свідчить про відсутність у остатньої обов`язку зі слати зборів, що покладаються на суб`єкта підприємницької діяльності, у тому числі єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації. Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6536-50 У від 29.11.2018 та № Ф-6536-50 У від 12.06.2019 суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення, чим порушив законні інтереси позивача. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року по справі № 440/569/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 року по справі № 440/569/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 08.10.2020 року