Постанова КЦС ВС № 677/1807/18

Постанова Іменем України 30 вересня 2020 року м. Київ справа № 677/1807/18 провадження № 61-10789 св 19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; представник позивача - ОСОБА_2 ; відповідач - сільськогосподарський кооператив «Промінь»; представник відповідача - Вітюк Володимир Жанович ; третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «СК Промінь»; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року у складі судді Боголюбової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В. Корніюк А. П., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського кооперативу «Промінь» (далі - СК «Промінь»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» (далі - ТОВ «СК Промінь»), про визнання договору оренди землі недійсним. Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки загальною площею 2,2292 га, що розташована на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822787000:11:002:0001, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25 квітня 2013 року. Вказував, що земельну ділянку він успадкував після смерті своєї тітки - ОСОБА_4 , яка ще за життя передала цю земельну ділянку в оренду СК «Промінь». Вказував, що в 2017 році йому стало відомо, що договір оренди землі діяв до кінця 2014 року, а після оформлення спадщини він не мав наміру передавати земельну ділянку в оренду, оскільки хотів користуватися земельною ділянкою самостійно. Зазначав, що СК «Промінь» з метою продовжити своє право оренди підробило його підпис на договорі оренди землі від 07 квітня 2015 року, внаслідок чого самовільно захопило його земельну ділянку. Посилався на те, що ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року призначено судову почеркознавчу експертизу у кримінальному провадженні № 120182401700000110. Відповідно до висновку експерта № 1.1-0127:18 встановлено, що у договорі оренди землі та акті приймання-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 07 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та СК «Промінь» в особі Терлецької Г. В. , у графі «Орендодавець» навпроти прізвища « ОСОБА_1 » підписи виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 07 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та СК «Промінь», об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,2292 га, кадастровий номер 6822787000:11:002:0001, та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року договір оренди від 07 квітня 2015 року земельної ділянки площею 2,2292 га, кадастровий номер 6822787000:1:002:0001, укладений між ОСОБА_1 та СК «Промінь» визнано недійсним. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2.2292 га, кадастровий номер 6822787000:11:002:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Укладений між СК «Промінь» та ОСОБА_1 договір оренди землі строком на 10 років суперечить ЦК України, Закону України «Про оренду землі», а також інтересам суспільства, його моральним засадам, волевиявленню власника землі й не відповідає його внутрішній волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки ОСОБА_1 його не підписував. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу СК «Промінь» залишено без задоволення. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 не підписував договір оренди землі від 07 квітня 2015 року, а тому цей правочин не відповідає вимогам, що встановлюються до письмової форми правочину й, в силу статті 215 ЦК України, є недійсним. Короткий зміст вимог касаційної скарги У листопаді 2019 року ТОВ «СК Промінь» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито, витребувано цивільну справу № 677/1807/18 з Красилівського районного суду Хмельницької області. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «СК Промінь» відкрито. У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвалені з порушенням норм процесуального права, оскільки єдиним доказом, на який посилався суд при ухваленні рішення про задоволення позову, є висновок судово-почеркознавчої експертизи від 18 жовтня 2018 року, в якому зазначено, що орендодавець не підписував договір оренди земельної ділянки з СК «Промінь». Зазначало, що вказане вище почеркознавче дослідження було проведено в рамках кримінального провадження, однак ні СК «Промінь», як орендаря, ні ТОВ «СК Промінь», як суборендаря не було допущено до участі в цьому кримінальному проваджені, а відтак ТОВ «СК Промінь» не приймало участі у формулюванні питань та ознайомленні з дослідницькими матеріалами для проведення почеркознавчих досліджень, що, на думку СК «Промінь», є неналежним та недопустимим доказом того, що позивач не підписував договір оренди. Крім того, вказувало, що позивач своїми діями підтвердив існування орендних відносин, оскільки протягом 2015-2016 років отримував орендну плату за цю земельну ділянку. Відзив на касаційні скарги не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами На підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 25 квітня 2013 року № 2947243 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2, 2292 га, кадастровий номер 6822787000:11:002:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Як вбачається з договору оренди землі від 07 квітня 2015 року, зареєстрованого 15 травня 2015 року за № 9681736, індексний № 21342043, укладеного між ОСОБА_1 та СК «Промінь», ОСОБА_1 передав СК «Промінь» в оренду належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2,2292 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малоклітнянської сільської ради Красилівського району Хмельницької області СК «Промінь» до 07 квітня 2024 року, додатком до якого є акт приймання-передачі земельної ділянки від 07 квітня 2015 року з підписами орендодавця та орендаря. 23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Красилівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області із повідомленням про вчинення злочину. Ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року призначено судову почеркознавчу експертизу у кримінальному провадженні № 120182401700000110. Так, дослідивши всі надані для проведення експертизи матеріали експерт Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Мельник Д. М. на виконання вимог ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року склав висновок від 18 жовтня 2018 року № 1.1-0127:18 про те, що підписи в договорі оренди землі та акті приймання-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки) від 07 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та СК «Промінь», на сторінці № 3 та № 4 в графі «орендодавець» навпроти прізвища « ОСОБА_1 » виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ТОВ «СК Промінь» підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від З0 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що цей договір він не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє йому у поверненні використовуваної земельної ділянки як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача. Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення. Ураховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що він не укладав оспорюваний договір оренди, користування належної йому земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Більш того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричним висновком експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Мельник Д. М., складеним на виконання вимог ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року, то такий договір є неукладеним. Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовував позов позивач. Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідними позовними вимогами. Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із обранням неефективного способу захисту. Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СК Промінь» задовольнити. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського кооперативу «Промінь», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «СК Промінь», про визнання договору оренди землі недійсним відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта