Постанова 4810 № 415/6706/17

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 415/6706/17 Провадження № 22-ц/810/572/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 06 жовтня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Калмикової Ю.О. в м. Лисичанськ Луганської області, за позовом Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2017 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до договору б/н, укладеного 11 грудня 2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3700 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом останньої в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 серпня 2017 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 48505,41 грн, яка складається з: 3614,22 грн заборгованість за тілом кредиту, 39005,22 грн по процентам за користування кредитом, 3100 грн пеня, 500 грн штраф (фіксована частина), 2285,97 грн штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 грудня 2010 року в розмірі 48505,41 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 3614,41 грн заборгованості за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Суд обґрунтував рішення тим, що у заяві позичальника від 11 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Суд дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею і штрафами є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, оскільки пеня та штраф нараховані після 14 квітня 2014 року, що суперечить вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційні скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить суд рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що відповідач власноручно підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% річних, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи. Додатково позивач посилається на те, що відповідач пройшов ідентифікацію в Приватбанку та підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою та отримував кредитні кошти. Із виписки по руху коштів, яка має статус первинного документа, вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором. Позивач вважає, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Проте, суд не звернув уваги на зазначені обставини, і як вважає позивач, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які виникають з кредитного договору. (2) Позиція інших учасників справи Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримало 31 серпня 2020 року (т. 2 а.с. 23). У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що відповідач з доводами апеляційної скарги не погоджується, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з повним з`ясуванням та встановленням фактичних обставин по справі та перевіркою їх доказами, а вимоги позивача про стягнення з відповідача про стягнення процентів, пені, штрафів та комісії недоведеними. Також посилається на те, що проценти починаючи з липня 2014 року нараховані позивачем поза межами строку кредитування, що не відповідає висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Щодо нарахування банком пені та штрафів вважає їх необґрунтованими, оскільки ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Відповідач зареєстрована в м. Лисичанськ, Луганської області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 48505,41 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 * 100 = 160000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 11 грудня 2010 року в сумі 3614,41 грн ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24.10.2008 року, згідно яких у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, пені, комісії та штрафу. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення процентів за кредитним договором, пені, комісії та штрафу суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 11 грудня 2010 року не зазначена процентна ставка та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також комісії.Матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані позивачем до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надані позивачем, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви. Також суд виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного. Щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом Із матеріалів справи вбачається та ніким не оспорюється, що 11 грудня 2010 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Частинами 1, 2 статті 83 ЦПК передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» при зверненні до суду першої інстанції подав на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не досліджені всі доказі, а саме Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка додана до позовної заяви. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції дослідити Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). 11 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», в якій містяться тарифи банку (базова відсоткова ставка в місяць 2,5% розраховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів в році; обов`язковий щомісячний платіж 7% від заборгованості; термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним; штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості). Таким чином,11 грудня 2010 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 у встановленій законом письмовій формі укладено договір б/н, відповідно до умов якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строк повернення коштів, розмір пені, штрафу. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Тому, безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що витяг з Тарифів банку не містить підпису відповідачки. На підставі вищевказаної заяви відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , про що свідчить довідка акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (Т.1 а.с.126). Строк дії картки зазначено 06/14. Дані обставини відповідачкою не оспорювалися. З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка після отримання картки неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і частково погашала заборгованість по кредиту (а.с.122-125). Отже, безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що відсутність у заяві- анкеті домовленості сторін по сплату процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Тарифів не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, так як вони достовірно не підтверджують вказаних обставин, оскільки у даній справі відповідачкою підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», в якій позивач та відповідачка погодили, зокрема, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядок та строк повернення коштів. Згідно зі ст. ст. 526, 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦПК України). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530,631 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із наданого акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по процентам за користування кредитом розрахована за період з 24 лютого 2014 року по 31 серпня 2017 року в сумі 39005,22 грн. Проте, зі спливом строку кредитування, як зазначалося вище строк дії картки 30 червня 2014 року, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 01 липня 2014 року позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами, тому вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2017 року не підлягають задоволенню за необґрунтованістю. Як вбачається із матеріалів справи станом на 30 червня 2014 року заборгованість відповідачки за процентами складала 180,93 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. З виписки по рахунку коштів за договором № б/н від 11 грудня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і поповнення рахунку. При цьому, 02 жовтня 2014 року, 14 листопада 2014 року, 20 лютого 2015 року, після закінчення строку кредитування, ОСОБА_1 здійснювала оплату коштів в рахунок погашення заборгованості за договором на загальну суму 620 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 11 грудня 2010 року, виписки по рахунку коштів. Проте, позивачем вказані вище кошти були зараховані на часткове погашення заборгованості по пені в сумі 500 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, оскільки позивачем безпідставно в рахунок погашення пені були зараховані кошти в сумі 500 грн, а заборгованість відповідачки за процентами становить 180,93 грн, то це свідчить про відсутність у відповідачки заборгованості за процентами, тому позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в сумі 180,93 грн, яка виникла станом на 30 червня 2014 року, не підлягають задоволенню. Щодо стягнення пені, штрафу та комісії Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. ст. 610,611 ЦК України) За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути з відповідачки штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф (процентна складова) 2285,97 грн, розрахунок якої здійснений наступним чином: 3614,22 грн заборгованість за кредитом + 39005,22 грн заборгованість по відсоткам + 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією х 5% =2285,97 грн. Зазначені обставини свідчать про те, що банком нарахування штрафу здійснювалося в серпні 2017 року, тобто після спливу строку кредитування. Проте, зі спливом строку кредитування, припинилося право позивача нараховувати штраф, то після 01 липня 2014 року позивач не мав права нараховувати штраф (як фіксовану, так і процентну складову), тому вимоги про стягнення з ОСОБА_1 штрафу не підлягають задоволенню за необґрунтованістю. Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу надання споживчого кредиту, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем в обґрунтування стягнення комісії, в позовній заяві не викладені обставини щодо підстав стягнення комісії, а саме не зазначено, чи передбачено умовами договору нарахування комісії та чи погоджувався із такими умовами відповідач. Слід зазначити, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею та комісією в сумі 3100 грн., яка виникла станом на 31 серпня 2017 року. В розрахунку заборгованості також окремою графою не виділено яка сума заборгованості є комісією, а яка сума пенею. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що сума 3100 грн нарахована позивачем вже після закінчення строку дії картки, тобто після спливу строку кредитування, а після 01 липня 2014 року позивач не мав права нараховувати пеню, тому вимоги про стягнення з ОСОБА_1 пені, комісії не підлягають задоволенню за необґрунтованістю. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. ст. 376 ЦПК України). Оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачкою підписувалась довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» і даним обставинам суд першої інстанції не надав оцінки, тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Щодо судових витрат В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішення суду підлягає зміні лише шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, тому підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій оскаржуваній частині рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 17 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова