Постанова 4811 № 461/8235/20

Справа № 461/8235/20 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б. Провадження № 22-ц/811/1402/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Шеремети Н.О., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : В вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.11.2015 року в розмірі 85679,17 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг, підписав заяву б/н від 23.11.2015 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, а тому свої зобов`язання не виконав і з нього необхідно стягнути 29376,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10558,68 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит та 45744,37 грн. - нарахована пеня. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором б/н від 23.11.2015 року у розмірі 39934 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. 80 коп. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк сплачений судовий збір у розмірі 979,76 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_1 оскаржив ОСОБА_2 . Вважає рішення суду в частині задоволених позовних вимог незаконним, необгрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що відповідач не повідомлявся про час та дату розгляду справи в суді першої інстанції. Звертає увагу, що частина документів в підтвердження заявленого позову виконана не державною мовою. Також звертає увагу, що засвідчені копії документів здійснено з недотримання норм процесуального права. Зазначає про відсутність доказів щодо ознайомлення відповідача про вартість кредиту: процентну ставку, обов`язкові строкові платежі, розмір пені та штрафи так само як і відсутні документи про строки повернення кредиту. Звертає увагу на відсутність доказів вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. 15 грудня 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник банку зазначає про законність рішення і безпідставність доводів апеляційної скарги. Звертає увагу, що банківська виписка є має статус первинного документа в підтвердження проведення фінансових операцій. Зазначає, що відповідач здійснював зняття кредитних коштів, що свідчить про визнання ним боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору. Вважає, що відповідачем не доведено факту відсутності заборгованості. АТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17 березня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 22 березня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам частково не відповідає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що відповідач у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору допустив заборгованість перед позивачем за простроченим тілом кредиту в сумі 29376,12 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит в сумі 10558,68 грн. В той же час, суд прийшов до висновку, що не підлягають до задоволення вимоги про стягнення відсотків, пені та штрафу, оскільки такі умови в заяві анкеті від 23.11.2015 не обумовлені. З такими висновками колегія суддів частково не погоджується з наступних підстав. Судом встановлено, що 23.11.2015 відповідач ОСОБА_2 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку згідно якої отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с.32/. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що станом на 18.08.2020 утворилась заборгованість в розмірі 85679,17 грн., яка складається із: 29376,12 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10558,68 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 45744,37 грн. - нарахована пеня. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду довідку про розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, виписки по картковому рахунку за період з 23 листопада 2015 року по 18 серпня 2020 року. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Таким чином, виписки по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Враховуючи ту обставину, що відповідач отримав у позивача кредит, яким він користувався, здійснював його погашення, ОСОБА_2 видавалася кредитна картка, завдяки якій він здійснював користування кредитними коштами шляхом оплати послуг, товарів, зняття коштів та погашення заборгованості, термін дії останньої кредитної картки відкритої 08.09.2015, до вересня 2019 року і станом на 18.08.2020 заборгованість за тілом кредиту, яка включає в себе заборгованість за простроченим тілом кредиту склала - 29376,12 грн., в зв`язку з чим, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 23.11.2015 у розмірі 29376,12 грн. Що ж до вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 10558,68 грн. і 45744,37 грн. нарахованої пені, такі до задоволення не підлягають з наступних підстав. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлену законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами в самому договорі. Отже, для підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 10558,68 грн. позивач АТ КБ «ПриватБанк» має надати суду належні та допустимі докази щодо виду картки, наданої позичальникові. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «Приват Банку» від 23.11.2015 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Натомість, АТ КБ «Приват Банк» не надав суду жодного доказу щодо типу виданої відповідачу кредитної картки, здійснивши нарахування відсотків виходячи з відсоткової ставки 3,6% на місяць та 86,4 % річних з наданням суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD». Так, наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» містить лише виклад умов використання всіх кредитних карт, які випускаються та обслуговуються АТ КБ «ПриватБанк», що не має правового значення для вирішення даного спору, АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду жодного доказу права змінювати умови кредитного договору щодо встановлення не погодженої відсоткової ставки, її зміни, а також нарахування пені. На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 29376,12 грн. та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 45744,37 грн. Щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 10558,68 грн., то слід зазначити наступне. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Верховний Суд України у Постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування. Отже, АТ КБ «Приват Банк» має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку дії кредитної картки. За змістом позовної заяви, вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, пред`явлені станом на 18 серпня 2020 року, й матеріали справи не містять відомостей щодо того, в якому ж саме порядку заявлено ці вимоги - з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом, або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку дії кредитної картки. За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення цих позовних вимог. Що ж до клопотання скаржника про витребування доказів, таке до задоволення не підлягає, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обгрунтованого рішення. Скаржником не доведено необхідності витребування таких документів суду, а також які обставини такі докази можуть встановити. На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про стягнення заборгованості за відсотками. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 задоволено частково, з ОСОБА_2 в користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати понесені за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 720,70 грн. В той же час, з АТ КБ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати понесені за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 1081,40 грн. В решті рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.141, ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376 - 380, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року скасувати в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором б/н від 23.11.2015 року у розмірі 10558,68 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Змінити рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року в частині розміру судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, зменшивши його з 979,76 грн. до 720 грн. 70 коп. В решті рішення Галицького районного суду міста Львова від 03 грудня 2020 року залишити без змін. Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) в користь ОСОБА_2 (іпн: НОМЕР_1 ) судові витрати понесені за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 1081 грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 березня 2022 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.О. Шеремета