Постанова 4857 № 300/270/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/270/20 пров. № А/857/6697/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Большакової О.О., Курильця А.Р. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року, прийняте суддею Скільським І.І. в м.Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 300/270/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ1912/1679/АВ/П/ТД-ФС від 27.12.2019 року. В обґрунтування вимог позовних вимог зазначає, що на підставі акта інспекційного відвідування від 22.11.2019 №ІФ1912/1679/АВ, контролюючим органом встановлено порушення вимог статті 24 КЗпПУ, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Проте, 20.11.2019 року позивачем був оформлений наказ №1 про призначення на посаду продавця-консультанта ОСОБА_2 з 22.11.2019 року, згідно з трудовим договором від 20.11.2019 року та зареєстровано 21.11.2019 року у податковому органі повідомлення про прийняття працівника на роботу. Вказані документи подані відповідачу, однак в порушення вимог чинного законодавства, протиправно винесена постанова від 27.12.2019 за №ІФ1912/1679/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 125190 грн. Про розгляд справи про накладення штрафу повідомлений не був. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сам факт перебування ОСОБА_2 в приміщенні магазину, в якому він здійснює свою підприємницьку діяльність, не свідчить про перебування останньої в трудових відносинах з підприємцем, оскільки ОСОБА_2 не надала майбутньому роботодавцю необхідні документи для її працевлаштування, а також не була фактично допущена до роботи та не вчиняла жодних обов`язків працівника. Зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували домовленості щодо майбутньої співпраці, про що фізична особа зазначає на відео, однак інспектором праці записано відповіді у форматі, що значно спотворює самі свідчення ОСОБА_2 . Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обгрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які просять задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, з таких підстав. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування від 19.11.2019 року за № 1432-Д та направлення від 19.11.2019 року за №15-10/6860, посадовими особами управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування. Термін дії направлення з 20.11.2019 року по 29.11.2019 року. 20.11.2019 року сформовано вимогу №ІФ192/1679/ПД про надання у строк до 22.12.2019 року документів необхідних для проведення перевірки. Вищевказані документи отримані суб`єктом відвідування 21.11.2019 року. В ході здійснення даного заходу контролю, посадовими особами управління Держпраці складено акт інспекційного відвідування позивача, який використовує найману працю від 22.11.2019 року №ІФ1912/1679/АВ. Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, зокрема встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснив фактичний допуск до роботи працівника ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин, що підтверджується особистими поясненнями останньої. В ході інспекційного відвідування позивач порушення усунув та уклав трудовий договір з найманим працівником, повідомив орган ДПС про прийняття працівника і надав трудовий договір та наказ про призначення, згідно якого ОСОБА_2 допущена до роботи 22.11.2019 року, тобто після фактичного допуску до роботи (а.с. 56-58). У відповідності до акту інспекційного відвідування відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ІФ1912/1679/АВ/П від 28.11.2019 року та оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ1912/1679/АВ/П/ТД-ФС від 27.12.2019 року, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України №413 на позивача накладено штраф у розмірі 125 190 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що з кінця жовтня 2019 позивачем фактично допущено до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення з нею трудових відносин, а трудові відносини були оформлені вже після його фактичного допуску до роботи. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. На підставі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю (…) фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи. Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (в редакції від 21.08.2019). Згідно із пунктом 2 Порядку №823 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Таким чином, інспекційне відвідування є формою здійснення перевірки, як заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Досліджуючи питання фактичного допуску позивачем працівника до роботи без оформлення трудового договору колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до положень частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що перед допуском працівника до роботи з ним повинен бути укладений трудовий договір, а також повідомлено ДФС про прийняття працівника на роботу за укладеним трудовим договором. З матеріалів справи вбачається, що інспекційне відвідування у відношенні позивача було проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №823, а саме: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу службової записки № 124 головних державних інспекторів відділу з питань трудових відносин та зайнятості Сенчишака І.М., Юрочка А.С., Остафійчука І.А. від 19.11.2019. За результатами опрацювання зазначеної інформації керівником Управління було видано наказ від 19.11.2019 №1432-Д про проведення заходу державного контролю. На підставі наказу було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування у відношенні ФОП ОСОБА_1 №15-10/6866 від 19.11.2019. Пунктом 6 Порядку №823 передбачено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування. Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Згідно пункту 19 даного Порядку матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті. Пунктом 24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Так, під час проведення інспекційного відвідування позивача з 20.11.2019 по 29.11.2019 за адресою: АДРЕСА_1, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » інспекторами праці у магазині було виявлено гр-ку ОСОБА_2 . З відеозапису, наявного в матеріалах справи (а.с.67) видно, що ОСОБА_2 надавала усні та письмові пояснення інспекторам праці згідно встановленого бланку (а.с.52). При цьому, на вказаному відеозаписі видно, що ОСОБА_2 не вчиняє жодних дій, які можуть свідчити про те, що вона знаходиться на робочому місці, їй не відомо які документи знаходяться в приміщенні магазину, а також яка інформація міститься на робочому комп`ютері підприємця, що могло б свідчити про фактичне виконання нею функціональних обов`язків працівника закладу. У суді апеляційної інстанції позивач вказав, що ОСОБА_2 не була фактично допущена до роботи та не вчиняла жодних обов`язків працівника. Між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_2 існували домовленості щодо майбутньої співпраці. Колегія суддів зазначає, що сам факт перебування ОСОБА_2 в приміщенні магазину, в якому ФОП ОСОБА_6 здійснює свою підприємницьку діяльність, не свідчить про перебування останньої в трудових відносинах з підприємцем, оскільки вона не була фактично допущена до роботи, та не вчиняла жодних обов`язків працівника. Так, наказом №1 від 20.11.2019 ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду продавця-консультанта з 22.11.2019 року за трудовим договором №1 від 20.11.2019. 21.11.2019 позивачем в електронному форматі було подано Повідомлення про прийняття працівника на роботу, про що свідчить квитанція №2, реєстраційний номер №33881380. ОСОБА_2 приступила до роботи 22.11.2019 року. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність винесення оскарженої постанови про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи. Керуючись ст.243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 300/270/20, - скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задоволити. Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ1912/1679/АВ/П/ТД-ФС від 27.12.2019 року. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. О. Большакова А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 07.10.20