Постанова 4855 № 640/16953/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16953/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Редько Вікторії Петрівни, Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ 1287/1775/АВ/ТД/ФС-481 від 06.08.2019 винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області у розмірі 1502280 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Держпраці у Київській області порушено порядок проведення інспекційного відвідування. Також позивач вказує, що всі працівники, які перебувають в трудових відносинах оформлені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, а особи зазначені в акті ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) ніколи не вступали в трудові відносини з позивачем. У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем допускаються до виконання робіт без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями та без подання повідомлення про прийняття працівників на роботу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу № КВ 1287/1775/АВ/ТД/ФС-481 від 06.08.2019 в частині накладення штрафу в розмірі 500760,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наголошує, що позивачем не спростовано інформацію, зазначену в скарзі громадянина ОСОБА_3 ,яка стала підставою для проведення інспекційного відвідування. Крім того, в матеріалах справи міститься копія відеозапису на підтвердження трудових правовідносин ОСОБА_4 та позивача. Крім того, не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 було скасовано, тому застосуванню підлягали саме норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Наголошує, що наказ на проведення інспекційного відвідування прямо суперечить чинному законодавству України. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Головного управління Держпраці у Київській області від 06.08.2019 №КВ 1287/1775/АВ/ТД/ФС-481 накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 1502280 грн. Вказана постанова прийнята на підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 15.07.2019 № КВ 1287/1775/АВ та наступних виявлених порушень: 1) частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: трудовий договір роботодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у письмовій формі не було укладено з працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які фактично знаходились на своїх робочих місцях під час проведення інспекційного відвідування, та з працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які згідно наданих пояснень раніше фактично працювали. Встановлено факт неоформлення трудових відносин роботодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з 12 особами; 2) не подано роботодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Перевірку проведено на підставі того, що 02.07.2019 на урядову «гарячу лінію» надійшло звернення громадянина ОСОБА_3 , в якому він повідомив, що з 04.04.2019 по 08.06.2019 він та його дружина ОСОБА_2 працювали у Фітнес-фут кафе, проте фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 їх офіційно не працевлаштовано, заробітну плату не виплачено. На підставі зазначеного звернення, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІV, № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифіковану Законом України від 08.09.2004 № 1986-ІV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 № 1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято наказ від 10.07.2019 № 3443 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в період з 12.07.2019 по 15.07.2019 на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин. Головним державним інспектором Чорій О.І. на підставі службового посвідчення, направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.07.2019 № 1287 та присутності адміністратору залу та контролю за роботою працівників ОСОБА_9 проведено інспекційне відвідування позивача. Позивач вважаючи вищевказану постанову протиправною, прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду зданим адміністративним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Держпраці у Київській області під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність накладення на позивача штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до виконання функцій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за відсутності укладеного трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що складає 500760 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 877-V) За визначенням статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. В свою чергу, за змістом частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. При цьому, відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці. Відповідно до пункту 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Як вбачається з матеріалів справи, копію направлення на проведення інспекційного відвідування отримано адміністратором у «Fitnessfood Cafe» 12.07.2019, що підтверджується розпискою на зворотньому боці направлення. При цьому, як вбачається з акту інспекційного відвідування та підтверджено під час розгляду справи, під час інспекційного відвідування у телефонній розмові ОСОБА_1 повідомила, що допускає до перевірки та уповноважує ОСОБА_9 прийняти та підписати направлення на проведення інспекційного відвідування, оскільки не має можливості під`їхати з особистих причин. ОСОБА_1 повідомила, що буде присутня та надасть документи 15.07.2019. Після телефонної розмови з ОСОБА_1 адміністратор залу ОСОБА_9 підписала один примірник направлення та допустила інспекторів до перевірки. Наведене спростовує доводи позивача, що їй не було повідомлено про проведення інспекційного відвідування. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача щодо ненадіслання їй примірника акта інспекційного відвідування та припису про усунення виявлених порушень, оскільки в матеріалах справи міститься копія листа від 15.07.2019 № 44/2/19/11175 про ознайомлення з результатами перевірки, відповідно до якого Головним управлінням Держпраці у Київській області направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису у двох примірниках акт про проведення інспекційного відвідування фізичної особи (юридичної), яка використовує найману працю від 15.07.2019 № КВ1287/1775/АВ, та у двох примірниках припис про усунення виявлених порушень від 15.07.2019 №КВ1287/1775/АВ/П, та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого поштову кореспонденцію отримано 19.07.2019. При цьому, в акті інспекційного відвідування зазначено про проведення перевірки відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, яка визнана нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17. Разом з тим, зазначені обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, враховуючи, що в наказі про проведення перевірки та в направленні вказано про проведення перевірки відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з огляду на дотримання відповідачем під час проведення інспекційного відвідування положень зазначеного нормативно-правового акту. Під час проведення інспекційного відвідування інспектором зроблений висновок про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України з тих підстав, що під час інспекційного відвідування у «Fitnessfood Cafe» виявлено, що роботодавцем не було укладено трудовий договір з працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які фактично знаходились на своїх робочих місцях під час проведення інспекційного відвідування, та з працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які згідно наданих пояснень раніше фактично працювали, та не подано роботодавцем повідомлення про прийняття зазначених працівників на роботу. На підтвердження правомірності висновків щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог Кодексу законів про працю України представником відповідача надано пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які повідомили, що офіційно не працевлаштовані. При цьому, як вбачається з наданих пояснень: ОСОБА_6 працює на посаді менеджера з 20.06.2019 (стажист), отримує заробітну плату в розмірі 300 грн/день; ОСОБА_8 працює на посаді посудомийниці з 26.06.2019 (стажист), отримує заробітну плату 400 грн/день; ОСОБА_7 працює поваром з 04.07.2019, отримує заробітну плату 700 грн/день; ОСОБА_13 працює стажистом-поваром, заробітну плату не отримує; ОСОБА_12 працює кухарем з 15.07.2019 (проходить стажування), заробітну плату не отримує; ОСОБА_11 працює офіціантом (проходить стажування), заробітну плату не отримує; ОСОБА_10 працює на посаді посудомийниці з 15.07.2019, заробітну плату не отримує в зв`язку із стажуванням; ОСОБА_9 працює на підставі цивільно-правової угоди. Також в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які повідомили, що працювали в «Fitnessfood Cafe», що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , проте не були офіційно працевлаштовані та мають заборгованість по заробітній платі. Позивач зазначила, що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ніколи не працювали в «Fitnessfood Cafe». Щодо інших працівників позивачем на підтвердження виконання обов`язку по працевлаштуванню надано: копію трудового договору укладеного з ОСОБА_10 (№ 15/07/2 від 15.07.2019), наказу (розпорядження) № 16 від 15.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_10 , заяви про прийняття на роботу, копію трудового договору укладеного з ОСОБА_8 (№ 01-07/2 від 01.07.2019), наказу (розпорядження) № 12 від 01.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_8 , заяви про прийняття на роботу, копію трудового договору укладеного з ОСОБА_13 (№ 15/07 від 15.07.2019), наказу (розпорядження) № 19 від 15.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_13 , копію строкового трудового договору укладеного з ОСОБА_11 (№ 15/07 від 04.07.2019), наказу (розпорядження) № 18 від 15.07.2019 про прийняття на роботу, заяви про надання дозволу на прийняття на роботу ОСОБА_11 , копію трудового договору укладеного з ОСОБА_6 (№ 01-07 від 01.07.2019), наказу (розпорядження) № 13 від 01.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_6 , заяви про прийняття на роботу, особової картки працівника; копію трудового договору укладеного з ОСОБА_7 (№ 04-07/2 від 04.07.2019), наказу (розпорядження) № 14 від 04.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_7 , заяви про прийняття на роботу, особової картки працівника; копію трудового договору укладеного з ОСОБА_9 (№ 04-07 від 04.07.2019), наказу (розпорядження) № 15 від 04.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_9 , заяви про прийняття на роботу, особової картки працівника; копію трудового договору укладеного з ОСОБА_14 (№ 15/07/1 від 15.07.2019), наказу (розпорядження) № 17 від 15.07.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_14 , заяви про прийняття на роботу. Вищевикладене підтверджує наявність укладених договорів з ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Позивачем під час розгляду справи надано повідомлення про прийняття працівника на роботу від 15.07.2019 у відношенні ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 з квитанцією № 2 про надіслання повідомлення 15.07.2019 о 17:10:58 год. та квитанцію № 2 про надіслання повідомлення 16.07.2019 о 15:14:57 год. Однак, інспекційне відвідування «Fitnessfood Cafe» 15.07.2019 розпочато близько 16:00 год. та в даний час встановлено фактичне виконання працівниками трудових функцій та надання ними пояснень щодо неофіційного працевлаштування. Разом з тим, позивачем надано повідомлення про прийняття ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 на роботу від 15.07.2019 та квитанції щодо надіслання повідомлення 15.07.2019 о 17:10:58 год. та 16.07.2019 о 15:14:57 год., що свідчить про надіслання повідомлення під час/після інспекційного відвідування. Доказів повідомлення про прийняття на роботу працівників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 матеріали справи не містять. Таким чином, фактично працівники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 знаходились на своїх робочих місцях під час проведення інспекційного відвідування та фактично виконували трудові функції за відсутності повідомлення про їх прийняття на роботу. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України. Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. У відповідності до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 Кодексу законів про працю). Отже, нормами частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено два окремі юридичні факти, з якими пов`язується виникнення трудових правовідносин - укладення трудового договору і фактичний допуск працівника до роботи. За змістом абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Відтак, за правилами Кодексу законів про працю України допуск працівника до роботи без укладення трудового договору забороняється і порушення цієї заборони тягне за собою відповідальність для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують відповідну найману працю, у вигляді штрафу, в розмірі, встановленому частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України. При цьому, логіко-граматичне тлумачення норми статті 24 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку, що порушення вимог частини третьої цієї статті матиме місце за умови встановлення факту неукладення трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови фактичного виконання працівником трудових функцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №0540/9431/18-а. З урахуванням наведеного та враховуючи, що наявні у справі докази свідчать про доведеність факту виконання трудових обов`язків працівниками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 без повідомлення ДФС України про прийняття працівників на роботу, що вказує на порушення вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 Кодексу законів про працю України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України. При цьому, чинне законодавство не містить поняття «стажування» при працевлаштуванні роботодавцем працівника та не звільняє роботодавця від обов`язку належним чином оформлювати трудові відносини. Чинне законодавство говорить про можливість застосування стажування лише відносно студентів або осіб, які мають статус безробітних. При цьому, безоплатне стажування взагалі не передбачено законом. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафу в розмірі 1001520 грн. Щодо застосування до позивача штрафу за порушення законодавства про працю в частині неукладання трудових договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає наступне. Позивач зазначила, що вона не перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . На підтвердження своєї позиції позивачем надано копію рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2019 у справі № 752/20800/19 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення невиплачених грошових коштів, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судом в межах справи справі № 752/20800/19 зроблений висновок, що стороною позивачів не доведено факт їх перебування в трудових відносинах з відповідачем, так як матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивачі укладали трудові договори з відповідачем, не доводять фактичний допуск позивачів до роботи та не дають достатніх підстав однозначно стверджувати про укладення сторонами угоди, зокрема, в усній формі, за якою позивачі взяли на себе обов`язок виконувати роботу, визначену угодою, з дотриманням внутрішньому трудовому розпорядку, а відповідач, як роботодавець, взяла на себе зобов`язання виплачувати позивачам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, тобто про фактичне існування між сторонами саме трудових відносин. Разом з тим, під час розгляду даної адміністративної справи суду також не пред`явлено належних доказів підтверджуючих допуск ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до виконання робіт в «Fitnessfood Cafe». Тільки письмові пояснення наведених осіб, надані ними відповідачу не можуть бути доказом допуску до виконання робіт. Головним управлінням Держпраці у Київській області під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску до виконання функцій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за відсутності укладеного трудового договору між такою особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що складає 500760 грн. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачем не було надано документів, підтверджуючих працевлаштування встановлених осіб, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України, щодо допущення працівника до роботи без укладання трудового договору є правомірним, тому постанова № КВ 1287/1775/АВ/ТД/ФС-481 від 06.08.2019 про застосування штрафу є обґрунтованою та не підлягає скасуванню в частині накладення штрафу в розмірі 500760,00 грн, в іншій частині контролюючим органом не доведено правомірність такої постанови з огляду на надані документи позивачем та встановленні обставини по справі. Колегія суддів звертає увагу, що апелянтами у поданих апеляційних скаргах не надано належних доказів на спростування правової позиції суду першої інстанції, оскільки доводи апелянтів вже були досліджені при розгляді справи у суді першої інстанції, нових обставин зазначено не було. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06.10.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна