Постанова 4821 № 705/5594/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Черкаси Справа № 705/5594/18 Провадження № 22-ц/821/1188/20 категорія: 304010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., секретаря: Винник І. М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Гудзенко В. Л., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернувся в Банк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 09 квітня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 3000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується його підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображено у розрахунку заборгованості станом на 18 листопада 2018 року, а саме заборгованість в розмірі 736075,69 грн, з яких: 315889,56 грн тіло кредиту, 35972,78 грн нараховано процентів за користування кредитом; 384213,35 грн - нараховано пені. Банк також зазначав, що кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості, в зв`язку з чим, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 09 квітня 2011 року у розмірі 315889,56 грн станом на 18 листопада 2018 року та судові витрати у розмірі 4738,34 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем не було надано суду доказів в підтвердження позовних вимог Банку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 27 травня 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до кредитного договору. Відповідачем ці докази не спростовані. Відповідно до підписаної анкети-заяви, відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись. Більш того, відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку, а доказів того, що відповідача не було ознайомлено чи ознайомлено з іншими Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами відповідач суду не надав. Крім того, сторонами при укладенні договору були досягнуті всі його істотні умови. Зазначає, якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, суд повинен був надати свій розрахунок. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 52-53). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (а.с. 50). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 51). Згідно відомостей з ЄДРПОУ від 01 березня 2018 АТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб`єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД - 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99. Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 48). 09 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 10). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви містяться персональні дані ОСОБА_1 та обрано тип картки «платіжна картка кредитка «Універсальна» (а.с. 10). Банком надана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000043589092, яка також підписана ОСОБА_1 09 квітня 2011 року (а.с. 11). Згідно довідки про умови кредитування, встановлений пільговий період 30 днів (протягом якого нарахування процентів здійснюється по ставці 0,01 % річних), базова процентна ставка 3 % в місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитними коштами у звітному періоді 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, також визначені пеня, штрафи та комісія (а. с. 11). До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 12-45). Згідно із розрахунком Банку, заборгованість відповідача за вказаним Кредитним договором станом на 18 листопада 2018 року становить 736075,69 грн, з яких: 315889,56 грн заборгованість за тілом кредиту, 35972,78 грн - нараховані відсотки, 384213,35 - нарахована пеня (а.с. 6-9).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. До позовної зави Банком додане клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 54). Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 січня 2019 року 2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 60, 66). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, трек-номер 1800210035923, АТ КБ «ПриватБанк» отримало ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі 06 липня 2020 року, а ОСОБА_1 отримав ухвалу про відкриття провадження та копію апеляційної скарги 24 липня 2020 року, трек номер 1800210098011. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень трек номери 1800210123989, 1800210098488, ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» відповідно повідомлені про час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає в повному обсязі. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 09 квітня 2011 року. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором, надано копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000043589092 та розрахунок заборгованості. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з долученими Банком Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку при укладанні сторонами договору 09 квітня 2011 року, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказаний документ на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містив умови, що додані Банком до позовної заяви. Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а в даному випадку Банку, яка може вносити відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року №6-16цс15. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 квітня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 грудня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та Правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Окрім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважувала на тому, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладені договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. При цьому, в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 09 квітня 2011 року вказані лише його анкетні дані, контактна інформація та визначено вид картки - кредитка «Універсальна» (а.с. 10). Крім того, в анкеті-заяві ОСОБА_1 взагалі не визначено кредитний ліміт, строк повернення кредиту (користування ним), даних про видачу кредитної карти та строк її дії, дані про її перевидачу (а.с. 10). В позовній заяві зазначено, що 09 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а в розрахунку заборгованості вказано, що тіло кредиту становить вже 315889,56 грн. Дослідивши надані Банком докази наявності заборгованості відповідача, апеляційний суд зазначає наступне. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75). Відповідно до п. 5, глави VII Загальних правил документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, Банк не долучив, зокрема, відповідних доказів на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості та її розміру, а саме, виписки по рахунку, яка є первинним документом та належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості. При цьому, Банк, подаючи позов просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 54). Крім того, в процесі розгляду справи представник Банку неодноразово брав участь в судових засіданнях та зазначав, що Банком були надані всі необхідні докази до матеріалів справи, які не містили ні виписки по рахунку, ні доказів встановлення кредитного ліміту, його зміни, видачі відповідачу кредитної картки та строку її дії. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За викладеного апеляційний суд не може прийняти докази, які додані до апеляційної скарги, зокрема, виписку по рахунку ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , довідку про видачу кредитних карт ОСОБА_1 , оскільки скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, у строки та спосіб визначені ст. 83 ЦПК України, з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Крім того, на момент подачі позовної заяви вказані докази були наявними у позивача, однак, він не подав їх до суду першої інстанції. Стороною позивача також не надано суду доказів того, що відповідна картка, яка мала бути передбачена умовами анкети-заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору. Розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору не є підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку. Крім того, наданий розрахунок не містить підпису особи, яка безпосередньо його складала. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, а, відповідно, перевірити розмір нарахованих сум боргу відповідачу не є можливим, місцевий суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки доводи позивача щодо тіла кредиту не підтверджені належними доказами. Наведене також узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22 червня 2020 року у справі № 173/1867/18 (провадження № 61-7917св19). Доводи апеляційної скарги щодо досягнення сторонами усіх істотних умов договору колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та не містять обґрунтованих посилань на докази надані суду першої інстанції, які б підтверджували факт отримання кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, строк дії картки, строк повернення кредиту, досягнення згоди щодо процентної ставки за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій та сплати комісії. Апеляційна скарга містить посилання на неврахування судом того факту, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання, який регулюється ст. 634 ЦК України і згідно якого сторона може лише приєднатися до такого договору і не може запропонувати свої умови договору. Колегія суддів відхиляє такі доводи з викладених вище підстав, оскільки підпис відповідача в умовах відсутній, а позивачем у свою чергу не надано доказів, що саме ці умови або їх відповідна редакція існували чи були чинними на момент написання відповідачем анкети-заяви і не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такі ж висновки містяться у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де Велика Палата, зазначила, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися договором приєднання. Крім того, висновок про застосування норм права, що містить вказана постанова Великої Палати Верховного Суду є визначальним та фундаментальним щодо правової оцінки змісту кредитних правовідносини між банком і позичальником за кредитною карткою, як споживачем фінансових послуг, і не пов`язаний виключно із фактичними обставинами справи. Отже, аргументи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій, є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду, яким дана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 5 жовтня 2020 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Л. В. Нерушак