Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/16274/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/16274/19 Провадження № 22-ц/4815/895/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2020 року, ухвалене в складі судді Ковальова І.М., проголошене в м.Рівне, повний текст рішення складено 04.06.2020 року, усправі №569/16274/19 ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. Позов обґрунтований тим, що 16 листопада 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «Мерседес» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілю марки «Рено» завдано механічних пошкоджень. У ДТП визнано винним ОСОБА_1 . Зазначена пригода визнана страховим випадком та потерпілому сплачено страхове відшкодування в розмірі 43760,26 грн. У порушення вимог статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі - Закон) відповідач протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП не повідомив страхову компанію про ДТП та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до постанови Рівненького міського суду від 11.01.2019 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, із застосуванням адміністративного впливу як усне зауваження. У зв`язку із цим порушенням у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" після виплати страхового відшкодування потерпілому виникло право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив ДТП. Позивач просив суд стягнути з відповідача сплачене страхове відшкодування у порядку регресу в розмірі 43760,26 грн. та судовий збір. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування за завдані збитки в порядку регресу в розмірі 43760, 26 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання умов полісу, на підставі страхового акту від 17.01.2019 року та заяви потерпілого позивач здійснив потерпілому в дорожньо-транспортній пригоди особі виплату страхового відшкодування в розмірі 43760,26 грн. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та не повідомив страховика протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП про ДТП. Вказані обставини, відповідно до підпунктів «в» та «г» пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для звернення страховика після виплати страхового відшкодування з регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження та з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції у передбачений ЦПК України порядок не повідомив його про день та час судового засідання та не врахував запровадження в Україні з 12 березня до 22 червня 2020 року карантину, чим порушив ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що при ухваленні рішення, місцевий суд не взяв до уваги того, що неповідомлення ним страховика про ДТП викликано поважними причинами, а також того факту, що внаслідок невиконання страхувальником обов`язку повідомлення страховика про ДТП у встановлений Законом строк, у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не виникло необґрунтованих виплат за цим страховим випадком, а тому відсутні підстави для задоволення регресних вимог позивача, звернених до нього, як до винної в ДТП особи. Суд першої інстанції також не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 6-284цс15 від 16 вересня 2015 року, що призвело до неправильного вирішення спору. З наведених підстав просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Встановлено, що 16 листопада 2018 року сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «Renault Mеgаnе», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів. Постановою Рівненського міського суду від 14.12.2018 року по справі №569/22448/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Постановою Рівненського міського суду від 11.012.2019 року по справі №569/22436/18 ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та суд обмежився усним зауваженням. У постанові від 14.12.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 , 16 листопада 2018 року в 20годині в м. Рівне по вул.Чорновола,57, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault Mеgаnе», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. У постанові від 11.01.2019 року встановлено, що водій ОСОБА_1 , 16 листопада 2018 року в 20годині в м. Рівне по вул.Чорновола,57, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 відмовився. Постанови суду набрали законної сили. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ товариство "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом №АМ/6233702 від 6.09.2018 року. Матеріальний збиток, завданий внаслідок дорожньою-транспортної пригоди, згідно ремонтної калькуляції №4865К від 28.12.2018 року становить 44760,26 грн. Згідно умов полісу та на підставі страхового акту №ОЦ /175/003/19/1240 від 17.01.2019року і заяви про виплату страхового відшкодування від 8.01.2019 року, поданої ОСОБА_2 , позивач виплату страхового відшкодування в розмірі 43760,26грн. У поданій позовній заяві страхова компанія вказує дві обставини, які надають їй право для звернення після виплати нею страхового відшкодування з регресним позовом до ОСОБА_1 , як страхувальника та водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, неповідомлення відповідачем протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП страхову компанію про ДТП та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Перехід права зворотної вимоги (регресу) регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов:

1. Право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим.

2. Регрес застосовується після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди. Відповідно до п.п. «в» п.38.1.1. ч.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Відповідно до п.п. «ґ» п.38.1.1. ч.38.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Таким чином, у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до страхувальника, який одночасно є заподіювачем шкоди, відповідача у даній справі. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції врахував вищевказані положення, визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами та нормою закону, яка підлягає застосуванню, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення регресного позову. Покликання апеляційної скарги на те, що неповідомлення ним страховика викликане поважними причинами, невиконання ним такого обов`язку не спричинило необґрунтованих виплат ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за цим страховим випадком, не врахування судом правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові № 6-284цс15 від 16 вересня 2015 року не випливають на правильність постановленого судом рішення, оскільки підставою заявленого позову є і відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджено постановою суду від 11.012.2019 року у справі №569/22436/18. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму. Доводи відповідача про те, що розгляд справи місцевим судом було проведено за відсутності відповідача та його представника, які не були належним чином повідомлені про судове засідання, що є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування судового рішення, є безпідставними з огляду на таке. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. З матеріалів справи встановлено, що позовну заяву місцевим судом прийнято до розгляду ухвалою від 4.09.2019 року, судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження призначене на 31.10.2019 року. Поштова кореспонденція направлена судом на адресу ОСОБА_1 повернулася із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». В подальшому справа до судового засідання призначалася на 24.12.2019року, 21.02.2020 року, 8.04.20р. та 4.06.20року і тричі поспіль відкладалася за клопотаннями відповідача та його представника, адвоката Олійника В.О. з різних причин, в тому числі із підстав запровадження карантину. На а.с.61 міститься заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 4.06.2020року через продовження в країні карантинних заходів, що спростовує доводи сторони відповідача про неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи судом першої інстанції. Постанова Кабінету Міністрів України №211від 11.03.2020 не зупинила роботу судів і не містить заборони участі сторін у судових засіданнях, з 12.05.2020 карантинні заходи пом`якшені, дозволена робота адвокатських офісів, а тому неявка представника відповідача, адвоката Олійника В.О. у судове засідання 4.06.20 не була поважною причиною та підставою для відкладення розгляду справи. В матеріалах справи відсутнє клопотання ОСОБА_1 та (або) його представника про участь в судовому засіданні в порядку ч.4 ст.212 ЦПК України,за допомогою онлайн-сервісу відеозв`язку поза межами суду у випадку виникнення у сторони труднощів з явкою в судове засідання 4.06.20р. Поряд з цим, вказана справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції з 4.09.2019 року і у відповідача та його представника було достатньо часу (понад 8 місяців) для надання всіх пояснень і доказів, які сторона відповідача вважала за доцільне надати суду. Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ч.3 та ч.13 ст.141 ЦПК України судові витрати понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374,375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 4 червня 2020 року залишити без змін. Понесені витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги віднести за рахунок ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 6 жовтня 2020 року. Судді: Гордійчук С.О. Шимків С.С. Хилевич С.В.