Постанова 4855 № 640/6167/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6167/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства молоді та спорту України з невиконання вимог статей 6, 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо організації проведення державної спортивної лотереї та зобов`язання Міністерство молоді та спорту України виконати вимоги статей 6, 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а саме: організувати проведення державної спортивної лотереї. Позов обґрунтовано тим, що Міністерством молоді та спорту України допущено протиправну бездіяльність щодо організації проведення державної спортивної лотереї, що призводить до ненадходження позабюджетних коштів на розвиток фізичної культури і спорту. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено про відсутність правових підстав для зобов`язання Міністерство молоді та спорту України організувати проведення державної спортивної лотереї, оскільки відповідно до положень спеціального Закону, умови проведення державної лотереї не можуть містити положення, за якими витрати на її організацію, а також виплати призового (виграшного) фонду здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, цільових державних фондів або кошторисів на утримання органів державного управління чи заснованих ними установ, організацій і підприємств. Відповідач зазначає, що проведення державної спортивної лотереї є правом, а не обов`язком Міністерства молоді та спорту України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Апелянт вказує, що отримуючи забезпечення з Державного бюджету України для реалізації в повній мірі наданих повноважень на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, відповідач ухиляється від виконання своїх повноважень, що є порушенням прав позивача на належний розвиток фізичної культури і спорту з боку держави, в тому числі за рахунок розширення джерел його фінансування, та на цільове використання бюджетних коштів. Наголошує на порушення відповідачем ст.ст.6, 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, абзацом 14 частини 2 статті 6 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту організовує відповідно до закону у встановленому порядку проведення державної спортивної лотереї. Відповідно до частини другої статті 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» для розвитку фізичної культури і спорту використовуються позабюджетні кошти, зокрема від проведення державної спортивної лотереї. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 220 затверджено Положення про Міністерство молоді та спорту України. Згідно з пунктом 1 Положення № 220 Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання. З урахуванням наведених норм права позивач вважає, що Міністерство молоді та спорту України, як орган, що зобов`язаний організувати відповідно до закону у встановленому порядку проведення державної спортивної лотереї, кошти від проведення якої повинні спрямовуватися на розвиток фізичної культури і спорту, не виконує належним чином своїх повноважень щодо організації проведення державної спортивної лотереї, що призводить до ненадходження позабюджетних коштів на розвиток фізичної культури і спорту. При цьому, відповідач не заперечує обставин щодо непроведення державної спортивної лотереї, проте вказує про неможливість її провести. Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах даної справи судом не встановлено наявність порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача бездіяльністю Міністерства молоді та спорту України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Закон України «Про державні лотереї в Україні» визначає основні засади державного регулювання лотерейної сфери в Україні з метою створення сприятливих умов для розвитку лотерейного ринку виходячи із принципів державної монополії на випуск і проведення лотерей, забезпечення потреб державного бюджету, прав і законних інтересів громадян. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5204-VI «Про державні лотереї в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 5204-VI) державна лотерея - лотерея, що проводиться оператором лотерей відповідно до цього Закону (пункт 3); оператор державних лотерей - юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, що одержала право на проведення державних лотерей у порядку, визначеному цим Законом (пункт 11); проведення державних лотерей - господарська діяльність оператора державних лотерей, яка включає випуск державної лотереї, прийняття ставок у державну лотерею, проведення розіграшів призового (виграшного) фонду державної лотереї, виплату призів та інші операції, що прямо або опосередковано забезпечують проведення державних лотерей (пункт 15). Частиною першою статті 3 Закону № 5204-VI встановлено, що принцип державної монополії на запровадження лотерей полягає у забороні запровадження та проведення на території України будь-яких лотерей, крім державних, які проводяться операторами лотерей, що одержали право на їх проведення, у порядку, визначеному цим Законом. Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 5204-VI уповноваженим органом державного нагляду (контролю) за проведенням лотерей в Україні є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, політику у сфері випуску і проведення лотерей. Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2018 Громадська рада при Міністерстві молоді та спорту України звернулася до в.о. Міністра фінансів України Маркарової О .С. з листом № 109, в якому просила проінформувати: - чи має право та можливість та на/за яких умовах Міністерство молоді та спорту України організувати та проводити державну спортивну лотерею; - які прогнозні показники надходжень/доходу/прибутку внаслідок функціонування державної спортивної лотереї можна очікувати у сфері «фізична культура та спорт»; - чи закладалися/передбачалися до Державних бюджетів України на 2014-2019 роки визначення відрахувань коштів, отриманих від проведення державних лотерей в Україні, одним із джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України і спрямування цих коштів на фінансування державних об`єктів олімпійської підготовки, лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання, на фінансування культури та спорту, відповідно до частини восьмої статті 15 Закону України «Про Державні лотереї в Україні», за чиїм бюджетним запитом, а також повідомити порядок, спосіб та обсяги, їх використання розпорядником; - якщо не закладалися відповідні відрахування згідно частини восьмої статті 15 Закону України «Про Державні лотереї в Україні» у Державних бюджетах України на 2014-2018 роки, повідомити причини невиконання зазначених положень Закону та яким чином та в яких обсягах були компенсовані зазначені втрати для відповідних напрямів (фінансування державних об`єктів, лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання, на фінансування культури та спорту); - який орган був визначений розпорядником зазначених коштів протягом 2014-2018; - чи вживає Міністерство фінансів України заходів щодо реалізації Міністерством молоді та спорту України та ПАТ «Державний ощадний банк України» права на організацію, випуск та проведення державної спортивної лотереї, в тому числі як засіб зменшення навантаження на Державний бюджет України за рахунок залучення позабюджетних коштів в зазначений спосіб з метою фінансування сфери фіичної культури та спорту; - перелік володільців ліцензій щодо діяльності з випуску та проведення лотерей, підстави їх видачі та термін дії; - який обсяг відрахувань до Державного бюджету України здійснив кожен з операторів державних лотерей в період з 01.01.013 по 01.10.2018 в розмірі кожного року та який обсяг відрахувань планується у 2019 році; - умови за яких та на яких оператором державної спортивної лотереї може бути довірена юридична особа (згідно договору доручення тощо) або від імені Мінмолодьспорту чи ПАТ «Державний ощадний банк України» здійснювати функції оператора державної спортивної лотереї з метою її запуску, організації, випуску та проведення. Листом від 07.12.2018 за № 06010-12-5/32308 Міністерство фінансів України надало відповідь по суті поставлених Громадською радою при Міністерстві молоді та спорту України питань. Щодо питань, пов`язаних із правом та можливістю Міністерства молоді і спорту України організовувати та проводити державну спортивну лотерею, заначено, що положення статті 6 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», яким передбачено, що «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту організовує відповідно до закону у встановленому порядку проведення державної спортивної лотереї» потребує узгодження із Законом України «Про державні лотереї в Україні». Зокрема, Закон України «Про державні лотереї в Україні» містить такі положення: - «забороняється проведення лотерей, умови проведення яких суперечать цьому Закону або які проводяться особами іншими, ніж оператори державних лотерей» (частина друга статті 4); - «до суб`єктів, які організовують або проводять на території України ігри, що відповідають визначенню лотереї, крім випадків, якщо така гра проводиться особою, яка одержала статус оператора державних лотерей, застосовуються фінансові санкції…» (частина друга статті 14); - «умови проведення державної лотереї не можуть містити положення, за якими витрати на її організацію, а також виплати призового (виграшного) фонду здійснюються за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, цільових державних фондів або кошторисів на утримання органів державного управління чи заснованих ними установ, організацій і підприємств» (частина дев`ята статті 5); - інші. Одночасно в листі вказано, що Міністерство фінансів України в межах компетенції вживає всіх можливих заходів з метою врегулювання проблемних питань у сфері грального бізнесу, у тому числі лотерей, та збільшення надходжень до бюджету різних рівнів. 11.12.2018 Громадська рада при Міністерстві молоді та спорту України в зв`язку з необхідністю забезпечення належного фінансування спорту та управління спортивними спорудами державної і комунальної форми власності звернулася до Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б., Першого Віце-прем`єр-міністра України Міністра економічного розвитку і торгівлі України Кубіва С.І., Міністра молоді та спорту України Жданова І.О., Міністра фінансів України Маркарової О.С., в.о. Голови Фонду державного майна України Трубанова В.М. з листом від 10.12.2018 № 137, в якому просила оголосити тендер/конкурс щодо, зокрема, визначення оператора Державної спортивної лотереї. Листом від 30.01.2019 за № 06010-03-3/2462 Міністерство фінансів України повідомило Міністерство молоді та спорту України, що Міністерство фінансів України надало відповідь щодо питань, пов`язаних і правом та можливістю Міністерства молоді і спорту України організовувати та проводити державну спортивну лотерею листом від 07.12.2018 за № 06010-12-5/32308. Таким чином, згідно з позиції уповноваженого органу державного нагляду (контролю) за проведенням лотерей в Україні, проведення лотерей Міністерством молоді і спорту України стане можливим після узгодження Закону України «Про фізичну культуру і спорт» із Законом України «Про державні лотереї в Україні». Разом із тим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності Міністерства молоді та спорту України з невиконання вимог статей 6, 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо організації проведення державної спортивної лотереї. Однак, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Проте, під час розгляду справи встановлено, що відповідач звертався до центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний нагляд (контроль) у сфері лотерейної діяльності (Міністерства фінансів України) та інших органів державної влади з питань пов`язаних з організацією проведення державної спортивної лотереї, проте згідно наданих роз`яснень Міністерство молоді та спорту України позбавлене можливості реалізувати свої повноваження до внесення змін до нормативно-правових актів. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача, що в листі Міністерства фінансів України від 30.01.2019 № 06010-03-3/2462 надано відповідачу роз`яснення щодо можливості залучення для організації та функціонування державної спортивної лотереї механізми, передбачені Законом України «Про державно-приватне партнерство», оскільки зазначені роз`ясненні стосувалися використання майна сфери фізичної культури та спорту, а не проведення державної спортивної лотереї. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах даної справи не встановлено допущення відповідачем бездіяльності щодо організації проведення державної спортивної лотереї. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень За приписами пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах даної справи не встановлено наявність порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача бездіяльністю Міністерства молоді та спорту України, тому відсутні підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06.10.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна