LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд755/9592/20

від 20.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду - залишити без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/9592/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Головань О.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: представник позивача: Жукова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року передано справу за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення. У вказаній позовній заяві зазначено місцезнаходження або проживання позивача адресу: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва, а місцезнаходження відповідача значиться за адресою: 04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, що територіально відноситься до Подільського району м. Києва. Зазначене стало підставою для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Правовими положеннями ч. 1 статті 20 КАС України встановлений перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, зокрема і адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно ч. 1 ст.25 КАС України встановлена територіальна юрисдикція (підсудність) для справ вказаної категорії, якою визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються адміністративним судом за вибором позивача: судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або судом за місцем знаходження відповідача. У свою чергу, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши предмет спору та суб`єктивний склад сторін, враховуючи, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує компетенцію місцевих адміністративних судів, як адміністративних, доходить висновку, що вказаний позов не підсудний Дніпровському районному суду м. Києва, відповідно, дана справа підлягає передачі до Дарницького районного суду м. Києва. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 20, 29, 242, 243, 294, 321, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 26.10.2020 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»