Ухвала КАС ВС № 640/6167/19

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 04 грудня 2020 року м. Київ справа № 640/6167/19 адміністративне провадження № К/9901/30047/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року (суддя Бояринцева М.А) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (колегія у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.) у справі № 640/6167/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України третя особа - Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. УСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства молоді та спорту України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиконання вимог ст. 6, 47 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" щодо організації проведення державної спортивної лотереї; - зобов`язати Міністерство молоді та спорту України організувати проведення державної спортивної лотереї. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, у задоволенні позову відмовлено. 09.11.2020 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що 10.11.2020 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та наявність обставин, передбачених ч. 2 та 3 ст. 353 КАС України. Зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили роз`яснення Міністерства фінансів України, які стосуються можливості реалізації Міністерством молоді та спорту України обов`язку щодо організації державної спортивної лотереї через застосування Закону України «Про державно-приватне партнерство». Відповідач ухиляється від організації державної спортивної лотереї, у справі відсутні докази на підтвердження такої реалізації відповідачем своїх обов`язків. Зазначене порушує його права, передбачені ст. 49, 68 Конституції України, на належний розвиток фізичної культури і спорту з боку держави. Суди не застосували ст. 6, 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», які підлягали до застосування; мотивували судові рішення аргументами, якими відповідач не обґрунтував свої заперечення на позов. Протоколом автоматизованого розподілу справи від 10.11.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Гончарова І.А., судді Олендер І.Я., Ханова Р.Ф. Зазначеним складом суддів заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме, без урахування спеціалізації. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 відводи задоволено; касаційну скаргу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визнання складу суду в порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.12.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя Кравчук В.М., судді Стародуб О.П., Єзеров А.А. Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу. Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 статті 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження судових рішень та належного правового обґрунтування унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з того, що ОСОБА_1 у касаційній скарзі загально покликається на п. 3 та 4 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувало б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права. Неправильне застосування судами ст. 6, 47 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», Закону України «Про державно-приватне партнерство» скаржник обґрунтовує неналежним дослідженням судами обставин справи; при цьому, у касаційній скарзі не конкретизує обставини, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі недопустимих доказів чи наявність у справі доказів, які судами не були досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути ОСОБА_1 . Зазначене не позбавляє позивача права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах розумних строків та при дотриманні вимог КАС України. Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд,- УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 640/6167/19 повернути скаржнику.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя доповідач В.М. Кравчук