Постанова 4851 № 520/1198/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 р. Справа № 520/1198/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Донець Л.О. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків по справі № 520/1198/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі відповідач), в якому просив суд визнати протиправними дії та бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017; зобов`язати ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 06.04.2020 року вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Харківській області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017. Зобов`язано ГУНП в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016, квітень 2016, травень 2016, червень 2016, липень 2016, серпень 2016, вересень 2016, жовтень 2016, листопад 2016, грудень 2016, січень 2017, лютий 2017, березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 06.04.2020 року по справі № 520/1198/2020, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі по тексту - Порядок № 1078). Однак, зміни до вказаного Порядку № 1078 в частині розповсюдження його дії на поліцейських, було внесено лише 18.10.2017 шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яка набрала чинності 24.10.2017. Враховуючи викладене, зазначив, що від початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2015 та до 18.102017 індексацію виплат заробітної плати жодному поліцейському не проводилась, через відсутність зазначених змін у Порядку № 1078. Крім того, зазначає, що позивач має право на виплату не більше як за три роки відповідно до п. 11 розд. І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом голови Національної поліції України №46 о/с від 07.11.2015 позивача було призначено оперуповноваженим Ленінського відділу поліції (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області та було присвоєно спеціальне звання капітан поліції. В подальшому позивач проходив службу на різних посадах ГУНП в Харківській області. Позивачем 03.01.2020 було направлено запит до Головного управління Національної поліції України щодо надання інформації про грошове забезпечення, яке він отримував щомісяця за весь час проходження служби в ГУНП в Харківській області. З наданої відповідачем інформації позивач виявив відсутність нарахування та виплати йому сум індексації грошового забезпечення за оскаржувані періоди. Вважаючи, що відповідач порушив його права позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, не приймаючи доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782, виходив того, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу суми індексації грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, діяв всупереч вимогам Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, урегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Згідно зі ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. З аналізу вищевказаних норм слідує, що безпосередньо законом визначено, що грошове забезпечення поліцейських, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі по тексту Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 до вказаного Порядку № 1078 внесено зміни, а саме до пункту 2, шляхом доповнення абзацу п`ятого після слова військовослужбовців словом поліцейських, тобто, включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. В апеляційній скарзі відповідач, як на підставу ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, посилається саме на відсутність такого права у поліцейських до 24.10.2017 (набуття чинності вищевказаними змінами до Порядку № 1078). Надаючи оцінку таким доводам відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначено вище, частиною 5 статті 94 Закону України Про Національну поліцію визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Приписами ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено проведення індексації грошових доходів громадян, зокрема, грошового забезпечення. Вищевказані норми є чинними, неконституційними не визнавалися, а тому підлягають застосуванню. При цьому жодних змін до ч.5 ст. 94 Закону України Про Національну поліцію та ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у спірному періоді не вносилося і ці норми закону є чинними. В силу положень ч.2 ст. 8 Закону України Про індексацію грошових доходів населення за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, як доходу, який не має разового характеру, прямо закріплено безпосередньо у Законі України "Про Національну поліцію" та у Законі України Про індексацію грошових доходів населення, тому доводи відповідача на відсутність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з посиланням на те, що Порядок № 1078 поширено на поліцейських лише з 24.10.2017, є хибними. Положеннями ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено прожитковий мінімум на 2015 рік на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року - 1176 гривень, з 1 вересня - 1330 гривень. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", прожитковий мінімум для відповідних соціальних і демографічних груп населення на 2016 рік та в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 01.01.2016 року - 1378 гривень, з 01.05.2016 - 1450 гривень, з 01.12.2016 - 1600 гривень. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум для відповідних соціальних і демографічних груп населення на 2016 рік та в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: складає з 01.01.2017 року - 1600 гривень, з 01.01.2017 1684 гривні, з 01.12.2017 - 1762 гривні. Відповідно до абз. 4 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Враховуючи викладене, індексація грошового забезпечення позивача повинна нараховуватись на ту частину грошового забезпечення, що не перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на відповідні місяці Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік". Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Таким центральним органом виконавчої влади є Державна служба статистики України. Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку №1078, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Враховуючи викладене, доводи відповідача про відсутність механізму нарахування та виплати індексації саме для поліцейських, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий механізм чітко визначений у ст.ст.4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.4 Порядку № 1078. У відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Колегія суддів також враховує і рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. З наявних в матеріалах справи копій архівних відомостей про виплату грошового забезпечення за 2015-2019 роки вбачається, що індексація грошового забезпечення розпочала виплачуватися ОСОБА_1 лише з листопада 2017 року, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу суму індексації грошового забезпечення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України "Про Національну поліцію", "Про індексацію грошових доходів населення", з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач має право на виплату не більше як за три роки відповідно до п. 11 розд. І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі Порядок № 260), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 11 Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Таким чином, п. 11 Порядку № 260 визначено порядок та строки виплати грошового забезпечення, а не процесуальні строки звернення до суду з позовом. Відповідно до приписів ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Частини 1-3, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Отже, приписами Кодексу адміністративного судочинства України визначено місячний строк звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, при цьому, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України без обмеження будь-яким строком. Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Отже, в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці». Зазначене свідчить про те, що в цих спірних правовідносинах норми Кодексу законів про працю України є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати/грошового забезпечення (зокрема, індексацію грошового забезпечення) повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату індексації за вказаний період. Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі №520/1198/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 по справі №520/1198/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець О.М. Мінаєва