Постанова 4854 № 420/5186/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5186/23 Перша інстанція: суддя Радчук А.А., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та 6-го Державного пожежо-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, 6-го Державного пожежо-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі ГУДСНС), 6-го Державного пожежо-рятувального загону ГУДСНС, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність 6-го Державного пожежно-рятувального загіну ГУДСНС та ГУДСНС, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 травня 2020 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого КМУвід 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року та березень 2018 року; - зобов`язати ГУДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 квітня 2017 року, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078; - зобов`язати 6-й Державний пожежно-рятувального загін ГУДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2017 року по 01 травня 2020 року, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та базовий місяць - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у ГУДСНС у період з 01.01.2016 р. по 13.04.2017 р. та у 6-му Державному пожежно-рятувальному загоні ГУДСНС у період з 01.04.2017 р. по 29.04.2020 р., однак, за вищевказаний період служби йому не була нарахована та виплачена у повному обсязі індексація грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ГУДСНС щодо нарахування та виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця - «січень 2008 року». Зобов`язати ГУДСНС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця - «січень 2008 року» з урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправною бездіяльність 6-го Державного пожежно-рятувального загону ГУДСНС щодо нарахування та виплати не у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по 29.04.2020 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з квітня 2017 року по 28.02.2018 року базового місяця «січень 2008 року», а у період з 01.12.2018 року по 29.04.2020 року базового місяця «березень 2018 року». Визнати протиправною бездіяльність 6-го Державного пожежно-рятувального загону ГУДСНС щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, починаючи з 01.03.2018 року. Зобов`язати 6-й Державний пожежно-рятувальний загін ГУДСНС здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця «січень 2008 року», а у період з 01.12.2018 року по 29.04.2020 року базового місяця «березень 2018 року», у т.ч. за період починаючи з 01.03.2018 року здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплачених раніше сум. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині позовних вимог, які були задоволені, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Згідно витягу з наказу 6-го Державного пожежно-рятувального загону ГУДСНС від 29.04.2020 року №71 (по особовому складу), прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , який наказом ГУДСНС від 29.04.2020 року №196 о/с звільнений з ДСНС України у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), з 29.04.2020 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 11). При цьому, як вказано у позові, за період з 01.01.2016 року по 01.05.2020 року позивачу не була нарахована та виплачена у повному обсязі iндексація грошового забезпечення. Листом 6-го Державного пожежно-рятувального загону ГУДСНС від 17.01.2023 року у відповідь на заяву представника позивача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 29 квітня 2020 року повідомлено про таке: У період з 01.01.2016 по квітень 2017 року заявник не проходив службу у 6-му ДПРЗ. З приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2017 року по 29 квітня 2020 року зазначено, що індексація грошового забезпечення за періоди служби, вказані в заяві, проводилась частково, оскільки кошти на її виплату не передбачені у кошторисах 6-го ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області на відповідні роки (а.с. 12). Супровідним листом 6-го Державного пожежно-рятувального загону ГУДСНС від 10.01.2023 року представнику позивача надано довідку про грошове забезпечення та розрахунок індексації грошового забезпечення позивача у період з квітня 2017 року по день звільнення 29.04.2020 року. Відповідно до наданої довідки, за період з квітня 2017 року по квітень 2020 року індексація грошового забезпечення виплачена позивачу у загальному розмірі 1306,16 грн. Базовий місяць нарахування не зазначено (а.с. 16). Супровідним листом ГУДСНС від 06.02.2023 року позивачу надіслано довідку про грошове забезпечення за період проходження служби в Головному управлінні з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року. Відповідно до наданої довідки про грошове забезпечення за період січень 2016 року по травень 2017 року, індексація грошового забезпечення виплачена лише у грудні 2016 року у сумі 118,90 грн, базовий місяць нарахування не зазначено (а.с. 14). Отже, з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року позивач проходив службу в ГУДСНС. У період з квітня 2017 року по 29 квітня 2020 року у 6-му ДПРЗ ГУДСНС. Вказані обставини щодо виплати індексації грошового забезпечення і стали підставою для звернення з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначав, що Постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року. Таким чином, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача є січень 2008 року. Також було зазначено, що підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. При цьому, доказів того, що з дати підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, на підставі Постанови КМУ від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року, до дати підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, було прийнято інші рішення на підставі яких відбувались підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано. Згідно Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. З огляду на зазначене, суд вважав, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року. Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100). Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року. У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%. З урахуванням положень Порядку №1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці (грудень 2018 року) і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців. Враховуючи вищенаведене та те, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін лише у листопаді 2018 року складав 103,7%, відсутні підстави для нарахування у зазначений період індексації грошового забезпечення. Також суд дійшов висновку, що бездіяльність 6-го ДПРЗ ГУДСНС щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період, починаючи з 01.03.2018 року, є протиправною. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційних скарг вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, які було задоволено та в межах відповідних обґрунтувань, тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду лише в цій частині вимог та обґрунтувань. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон). Відповідно до ст.2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно ст.4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до ст.5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок), п.1-1 якого визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Згідно з п.4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до п.5 Порядку (проведення індексації грошових доходів населення) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. З аналізу наведеного вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, при цьому, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року, останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до п.13 Постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою апелянт пов`язує встановлення базового місяця індексації. Вищевказана Постанова діяла до дати набрання чинності Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року. З аналізу наведеного можна дійти висновку, що в період дії Постанови КМУ №1294, а саме з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, розміри посадових окладів військовослужбовців були незмінні, що свідчить про наявність підстав для визначення базовим місяцем для проведення індексації у спірний період саме січня 2008 року. Крім того, суд зазначає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року. Водночас, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року, тому грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації з наступного місяця, грудня 2018 року та по 29.04.2020 року, саме у вказаний період 6-й ДПРЗ ГУДСНС був зобов`язаний нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення та із застосуванням базового місяця - березень 2018 року, чого ним протиправно зроблено не було. Колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08 листопада 2005, заява №63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/18, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин щодо виплати індексації грошового забезпечення та щодо застосування базового місяця. Стосовно посилань відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята указаної статті Кодексу). Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Разом з тим, частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013. Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. На думку суду, до «усіх виплат» (заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати) також належить і виплата індексації грошового забезпечення (що є предметом позовних вимог). Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, спір у цій справі стосується виплати індексації грошового забезпечення, на яку військовослужбовець має право згідно з умовами проходження військової служби і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про її виплату. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що на спірні правовідносини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не розповсюджуються положення частини п`ятої статті 122 КАС України. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою в постановах Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі №300/6805/21, від 07 лютого 2022 року у справі №420/7697/21 та від 20 липня 2023 року справа № 380/6555/21. Крім того, стосовно редакцій частини 2 статті 233 КЗпП України суд зазначає таке. Так, за приписами частин 1 та 2 статті 233 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні Водночас, на момент звільнення позивача зі служби, частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, в зв`язку з чим, суд зазначає про неналежність до застосування частини 2 статті 233 КЗпП України, чинної на момент звернення позивача до суду в березні 2023 року. Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 02 березня 2023 року у справі №460/14618/21 та постанові від 27 квітня 2023 року, справа № 300/4201/22. Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Слід зазначити, що лише Постановою КМУ від 27.06.23 року 651 « ? ?, ? ? ? COVID-19, ? SARS-CoV-2» 24 ? 00 30 2023 . , COVID-19, ? SARS-CoV-2. З наведеного вбачається, що як станом на час звернення до суду з позовом, так і станом на час прийняття оскаржуваного рішення строк, визначений ч.2 статтею 233 цього Кодексу, позивачем не було пропущено при поданні даного позову. Доводи апеляційних скарг, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та 6 Державного пожежо-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук